МУЗИЧНІ РАДІОЗАПИСИ ЯК ОБ’ЄКТИ АРХІВНОГО ЗБЕРІГАННЯ

Автор(и)

  • Oleksandr Mazur

DOI:

https://doi.org/10.32461/2409-9805.3.2020.224268

Анотація

Мета роботи – охарактеризувати особливості організації зберігання музичних аудіозаписів у  радіосховищах та визначити перспективи розвитку відновлення та реставрації зазначених об’єктів  архівного зберігання.  Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових та  спеціальних методів. Стаття присвячена науковій проблемі збереження та використання музичних  аудіозаписів  радіокомпаній  як  об’єктів  архівного  зберігання.  Методологічною  основою  публікації  є соціокомунікативний підхід, використання якого дозволило з’ясувати особливості зберігання та  використання музичних аудіозаписів радіокомпаній. Наукова новизна. Обґрунтовано основні напрями  забезпечення збереженості, відновлення та реставрації музичних архівних аудіозаписів, а також  розкрито особливості оцифрування та використання фонодокументів даного типу. На прикладі  «BBC Archive Centre» та «The British Library Sound Archive» як провідних зарубіжних закладів, де  зберігаються музичні записи, розглядається специфіка формування відповідних колекцій. Досліджуючи  музичні радіозаписи як об’єкти архівного зберігання, було з’ясовано, що в епоху цифрової революції  музична індустрія в усьому світі зазнала суттєвих змін. Принципово змінилася як структура доходів,  так і структура витрат звукозаписувальних лейблів та музичних радіокомпаній. Висновки. Цифрові  технології призвели до зміни культури музичного споживання (відбулася зміна ідеології авторства на  музичні продукти) та появи цифрових технологій звукозапису, що використовують штучний інтелект,  цифрові робочі станції й т.п. У зв’язку з цим трансформувалася специфіка організації зберігання  музичних  архівних  звукозаписів,  зокрема  в  фоносховищах  радіокомпаній,  які  набули  специфічних  властивостей сервісного ґатунку (перевидання архівних музичних звукозаписів, що раніше спеціально  були записані для радіостанцій).

Посилання

Gorokhov, S. N. & Lobanov, E. M. (2014). Sovremennye tekhnologii khraneniya elektronnykh dokumentov. Vestnik arkhivista: Nauk. Zhurn., 1, 193–200. [in Russian].

Boretskyi I. (2002). Lvivski radiostantsii yak dzerkalo rozvytku ukrainskoho radiomovlennia. Televiziina y radiozhurnalistyka : Zb. nauk.-metod. prats, 141–144. [in Ukrainian].

Yemelyanova T. O. (2019). Formuvannya arkhivnikh audiovizualnikh kolekczij: novitni tendencziyi ta vikliki rozvitku. Arkhivi Ukrayini: Nauk. Zhurn., 3, 100–112. [in Ukrainian].

Zambrzhytskaia E. S. & Kyselev M. N. (2020). Otsenka rezultatyvnosty deiatelnosty zvukozapysyvaiushchykh kompanyi v uslovyiakh smeny tekhnolohyy zvukozapysy y ydeolohyy avtorstva. Vestnyk Unyversyteta Rossyiskoi akademyy obrazovanyia, 2, 84-96. [in Russian].

Kolyn K. K. (2001). Fenomen ynformatsyy y nauchnaia paradyhma. Nauka y naukovedenye, 4, 64-76. [in Russian].

Newell P. (2015). Masterynh: pohliad zseredyny. (O. Kravchenka, O. Naumenka, A. Subbotina, Trans) ; O. Kravchenka (Ed.) ; peredmova O. Kravchenka. Komora. [in Ukrainian].

Sevashko A. V. (2004). Zvukorezhyssura y zapys fonohramm. Professyonalnoe rukovodstvo. Alteks-A. [in Russian].

Synieokyi O. V. (2020). Kosmofonyia 2112. Noveishaia knyha o tainakh vynylovoi planety. Mezhdunarodnoe yzdanye. Rock-Ex-Press. [in Russian].

Synieokyi O. V. (2016). Fonodokument u svitovomu komunikaczijnomu prostori: evolyucziya, suchasnij stan, napryami transformaczij. Doctor’s thesis. Kharkivska derzhavna akademiya kulturi, Kharkiv, Ukrayina. [in Ukrainian].

Shyrmer T. & Khain A. (2010). Otsyfrovka y restavratsyia hramplastynok, mahnytofonnykh plёnok y audyokasset. (O. Kokoreva, Trans) BKhV-Peterburh. [in Russian].

Hockenbrink M. (2019). In Der Zeitkapsel [Reportage British Library]. Mint (Magazine für VinylKultur, Deutschland), 2, 72–80. [In German].

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-02-01

Номер

Розділ

Статті