СУЧАСНІ ПАРТІЙНІ PR-ТЕХНОЛОГІЇ ЯК РІЗНОВИД ПРИКЛАДНИХ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2409-9805.4.2020.227093Анотація
Мета роботи. Визначити ключові pr-технології в партійних інтернет-комунікаціях, а також проаналізувати специфіку їх застосування як різновиду соціально-комунікаційних технологій (СКТ). Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні соціально-комунікативного та структурно-функціонального підходів, а також на загальних принципах науковості, об’єктивності, єдності логічного та історичного підходів під час дослідження соціальної структури, політичних інститутів і процесів. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні тези про вплив «ноополітики» на визначення сутнісних характеристик PR-технологій у партійній комунікації як СКТ, які ґрунтуються на певному плані (програмі) та є цілеспрямованою організованою діяльністю з управління комунікативним процесом в межах роботи партії, а також в обґрунтуванні потреби у формуванні й підтримці двосторонньої партійної комунікації, заснованої на інтерактивних PRпрактиках у інтернет-просторі. Висновки. Проведений аналіз PR-технологій, що використовуються у партійній комунікації в глобальній мережі, засвідчує істотну динаміку функціональних змін в інтернеті від Web 1.0 до Web 2.0.: від створення особистих сайтів політичних діячів й політичних сил, інтернет-представництв, технології відкритих інтернет-дебатів й «інформаційного спонсорства» ЗМІ – до ситуації, коли на перше місце виходить блогінг й починають активно використовуватися соціальні мережі (Facebook й Twitter), що стимулюють розвиток горизонтальних мереж партійної інтерактивної комунікації.
Ключові слова: прикладні соціально-комунікаційні технології; інтернет, pr-технології; політичні партії; партійна комунікація; соціальні мережі; блогінг.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
