Особливості функціонування системи регулювання сталого розвитку туризму

Анотація

В статті охарактеризовано сучасний стан та особливості регулювання розвитку туризму в Україні. Визначені недоліки та проблемні аспекти функціонування вітчизняної системи регулювання розвитку туризму. Доведено, що ефективне функціонування системи регулювання сталого розвитку туризму визначається стратегічними пріоритетами держави, а також програмним підходом до реалізації регуляторних дій через систему методів та інструментів, якими володіє держава при здійсненні туристичної політики. Однак, стратегічні пріоритети, що викладені в концептуальних і програмних документах щодо розвитку вітчизняної сфери туризму, в більшості випадків носять декларативний характер. Виявлена закономірність розвитку регулювання сталого розвитку туризму в контексті його екологізації, яка полягає в посиленні ролі екологічного чинника. Охарактеризовано міжнародні моделі та світовий досвід регулювання розвитку туризму. Визначено, що відмінності країн світу в природних, економічних та політичних аспектах визначають особливості функціонування систем організації, управління та регулювання туризму на загальнодержавному рівні.

Визначені ключові умови вдосконалення системи регулювання сталого розвитку туризму, що передбачають самоорганізацію бізнесу, координацію дій з нфраструктурними галузями, залучення населення, підвищення відповідальності туристів, стимулювання екологізації туризму, а також пропаганду туризму. Спираючись на висновки про можливість використання глобальних критеріїв сталого розвитку туризму в якості методичного інструментарію при формуванні вітчизняної системи його регулювання, запропоновано сукупність інструментів щодо запровадження цієї системи. Ці інструменти умовно розділено на дві групи: державного регулювання та ініціативні, що включають інструменти ринкового саморегулювання і громадського впливу. Обґрунтовано сукупність заходів щодо вдосконалення системи регулювання сталого розвитку туризму в Україні.