DOI: https://doi.org/10.15391/snsv.2019-4.007

Особливості формування біохімічних механізмів енергозабезпечення у процесі розвитку витривалості спортсменок у спортивній аеробіці

Галина Артем’єва, Марина Хорькова

Анотація


Тривалість змагальної програми у спортивній аеробіці дорівнює близько 1,5 хвилин, упродовж яких спортсмен повинен виконувати високоінтенсивні складнокоординаційні рухи, які поєднуються з акробатичними елементами. Виконання цих вправ обов’язково підпорядковується музичному супроводу, який і задає темпоритм виконання вправ. З підвищенням кваліфікації спортсмена змагальна програма набуває змін і насичуються більш складними елементами. У зв’язку з цим перед тренерами постійно постає задача підбору вправ, які б змогли вирішити питання розвитку оптимального рівня витривалості, що дасть змогу більш технічно виконати задані вправи. Оскільки спортивна аеробіка – це молодий вид спорту, який набуває свого розвитку, на сьогоднішній день ще не сформувалася теоретично обґрунтована база багаторічної підготовки спортсменів. Залишається невизначеним і питання розвитку витривалості, що не дає змогу тренерам більш досконало будувати тренувальний процес своїх вихованців.

Мета: з’ясувати особливості формування біохімічних механізмів енергозабезпечення у процесі розвитку витривалості спортсменок у спортивній аеробіці.

Матеріал і методи: дослідження було організовано на базі Комунального позашкільного навчального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості «Мрія»» міста Кривий Ріг, в якому взяли участь 10 спортсменок віком 14–15 років, на етапі базової спортивної підготовки. У процесі експерименту були використані наступні методи: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури; вивчення документальних матеріалів, відеоматеріалів змагань, педагогічне спостереження, педагогічне тестування, методи математичної статистики.

Результати: представлено результати дослідження особливостей формування біохімічних механізмів енергозабезпечення в процесі розвитку витривалості спортсменок у спортивній аеробіці. Експериментальні дані свідчать про те, що в процесі розвитку витривалості спортсменок у спортивній аеробіці підвищилась ефективність гліколітичного механізму ресинтезу АТФ, а також було виявлено позитивний вплив запропонованих засобів на адаптаційні процеси в організмі досліджуваних при переході з креатинфосфатного механізму енергозабезпечення на гліколітичний.

Висновки: композиції у спортивній аеробіці відзначаються складнокоординаційним характером виконання вправ, які також мають бути виконаними з великою інтенсивністю та високим темпом протягом усієї змагальної програми. Тому для спортсменів цього виду спорту дуже важливим є розвиток такої фізичної якості, як витривалість. Тривалість змагальної програми у спортивній аеробіці обумовлює особливості формування провідних механізмів енергозабезпечення у процесі розвитку витривалості, а саме: підвищується ефективність гліколітичного механізму ресинтезу АТФ, а також адаптаційних процесів в організмі спортсменів при переході з креатинфосфатного механізму на гліколітичний. 


Ключові слова


спортивна аеробіка; витривалість; креатинфосфатний механізм ресинтезу АТФ; гліколітичний механізм ресинтезу АТФ; механізм енергозабезпечення

Повний текст:

PDF

Посилання


Артем’єва, Г.П., Мошенська, Т.В. (2017), «Вдосконалення спеціальної фізичної підготовки спортсменок у спортивній аеробіці на етапі попередньої базової підготовки», Слобожанський науково-спортивний вісник, № 6 (62), С. 17-20.

Атаманюк, С.І., Черненко, К.Г., Атаманюк, К.В. (2013), "Індивідуалізація тренувального процесу спортсменок високої кваліфікації в спортивній аеробіці", Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, «Науково-педагогічні проблеми фізичної культури / Фізична культура и спорт» : зб. наукових праць за ред. Г. М. Арзютова, Випуск 4 (29), С. 53-57.

Мякинченко, Е.Б., Шестакова, М.П. (ред.) (2006), Аэробика: теория методика проведения занятий: учебное пособие для студентов высш. и сред. спец. учеб. заведений физ. культуры, СпортАкадемПресс, Москва.

FIG (2016), Аэробная гимнастика. Правила соревнований 2016-2020 гг..

Боляк, А.А. (2002), "Новые подходы к процесу специальной физической подготовки в спортивной аэробике", Слобожанський науково-спортивний вісник, № 5, С. 97-101.

Боляк, А.А. (2007), Модельні характеристики фізичної і технічної підготовленості спортсменів спортивної аеробіки на етапі попередньої базової підготовки: автореф дис. канд. наук з фіз. виховання та спорту: 24.00.01. «Олімпійський та професійний спорт», Харків, ХДАФК, 22 с.

Верхошанский, Ю.В. (1988), Основы специальной физической подготовки спортсменов, Москва.

Гришина, М.В. (2009), "Методика физической подготовки спортсменов 9–14 лет в спортивной аэробике", Международная научно-практическая конференция «Фитнес 2009», сб. материалов конф. ( г. Москва, 13 ноября 2009 г.), сост. : Т. С. Лисицкая, А. В. Колодицкий. Москва, С. 147.

Завацький, В.І. (2002), Курс лекцій з фізіології: в 2-х частинах: навчальний посібник, Рівне.

Заорицкий, В.М. (1984), Воспитание выносливости. Теория и методика физического воспитания, Москва, Т. 2.

Зациорский, В.М. (1966), Физические качества спортсмена (основы теории и методики воспитания), Москва.

Касаткина, Н.А., Назаренко Л.Д. (2011), "Структура и содержание надежности соревновательной деятельности в спортивной аэробике", Теория и практика физ. культуры, № 9, С. 77-79.

Келлер, B.C. (2010), Теоретико-методические основы подготовки спортсменов, Норма, Москва.

Ковшура, Т.Е. (2011), "Методика составления соревновательной композиции по спортивной аэробике", Современные физкультурно-оздоровительные технологии в физическом воспитании : сб. материалов Всероссийской науч.-практ. конф., Чайковский, С. 150-152.

Кокарев, Б.В., Атаманюк, С.И., Кокарева, С.Н. (2014), "Средства комплексного контроля специальной физической подготовки квалифицированных спортсменов в спортивной аэробике", Теорія і практика фізичного виховання : науково-методичний журнал, № 1, С. 70-77.

Курамшин, Ю.Ф. (2010), Теория и методика физической культуры, Москва.

Матвеев, Л.П. (2010), Теория и методика физической культуры. Введение в предмет : учебник для высш. спец. физкультур. учеб. заведений, 5-е изд., Лань, Санкт-Петербург.

Медведева, О.А. (2007), Фитнес-аэробика в системе обучения и воспитания студентов, Москва.

Мошенская, Т.В., Бодренкова, И.А. (2015), "Специальная скоростно-силовая подготовка как основа повышения технического мастерства в спортивной аэробике", Педагогика, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту, № 15, С. 67-73.

Озолин, Н.Г. (2004), Настольная книга тренера: Наука побеждать, Москва.

Платонов, В.Н. (2015), Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения: учебник для тренеров, Кн. 2, Олимпийская литература, Киев.

Ровний, А.С., Ільїн, В.М., Лізогуб, В.С., Ровна О.О. (2015), Фізіологія спортивної діяльності, Харків.

Солодков, А.С., Сологуб, Е.Б. (2001), Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная: учеб. для вузов, Москва.

Туманян, Г.С. (2006), Стратегия подготовки чемпионов: настольная книга тренера, Москва.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


Copyright (c) 2019 Галина Артем’єва, Марина Хорькова

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution 4.0 International License.

This journal provides immediate open access to its content on the principle that making research freely available to the public supports a greater global exchange of knowledge