Про журнал

Галузь та проблематика

Процес рецензування

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Процедуру рецензування проходять всі статті, які надійшли до редакційної колегії. Завданням рецензування є сприяння суворому відбору авторських рукописів для видання та винесення конкретних рекомендацій щодо їх поліпшення. Процедура рецензування орієнтована на максимально об’єктивну оцінку змісту наукової статті, визначення її відповідності вимогам журналу та передбачає всебічний аналіз переваг та недоліків матеріалів статті. До друку приймаються лише ті статті, що мають цінність з наукової точки зору та сприяють вирішенню актуальних народногосподарських проблем та завдань. Окремо враховується рівень відповідності правилам підготовки статті до видання у науковому журналі (див. Вимоги до оформлення статей).

Головною метою процедури рецензування є усунення випадків недоброякісної практики наукових досліджень та забезпечення узгодження й дотримання балансу інтересів авторів, читачів, редакційної колегії, рецензентів та установи, в якій виконувалось дослідження. Число і тип рукописів, що посилаються на рецензію, кількість рецензентів, процедура рецензування і врахування зауважень рецензентів можуть варіюватися.

Рецензування рукописів конфіденційне. Представляючи рукопис на рецензію, автори ввіряють редакторам результати своєї наукової роботи і творчих зусиль, від яких можуть залежати їх репутація та кар’єра. Розголошення конфіденційних деталей рецензування рукопису порушує права автора. Редактори не повідомляють інформацію, що стосується рукопису (включаючи відомості про його отримання, зміст, процес рецензування, критичні зауваження рецензентів і остаточний висновок), нікому, крім самих авторів і рецензентів. Порушення конфіденційності можливе лише у випадку заяви про недостовірність або фальсифікації матеріалів, у всіх інших випадках її збереження обов’язкове.

2. ПРОЦЕС РЕЦЕНЗУВАННЯ

1. Автор надає до редакційної колегії статтю, яка відповідає вимогам політики журналу та правилам підготовки статей до видання. Рукописи, які не відповідають прийнятим вимогам, не реєструються та не допускаються до подальшого розгляду, про що повідомляються їх автори. Стаття реєструється відповідальним секретарем у журналі реєстрації статей із зазначенням дати надходження, назви, П.І.Б. автора/ів, місця роботи автора/ів. Статті присвоюється індивідуальний реєстраційний номер.

2. Відповідальний секретар проводить попередню оцінку статей, що надійшли до редакції, відповідності змісту матеріалу профілю і тематиці журналу, надсилає їх для рецензування членам редколегії, науковим редакторам розділів, фахівцям з розглянутих проблем.

3. Всі рукописи, які надходять до редакційної колегії спрямовуються за профілем дослідження одному, а за необхідності — двом рецензентам. Призначає рецензентів Головний редактор журналу. За рішенням Головного редактору журналу (за певних обставин) призначення рецензентів може бути доручене члену редакційної колегії. В окремих випадках питання вибору рецензентів вирішується на засідання редакційної колегії.

4. Для проведення рецензування статей рецензентами можуть бути як члени редакційної колегії наукового журналу, так і сторонні висококваліфіковані фахівці, які мають глибокі професійні знання й досвід роботи за конкретним науковим напрямом, як правило доктори наук, професори.

5. Після отримання статті на розгляд (протягом 5 діб) рецензент оцінює можливість рецензування матеріалів, виходячи з відповідності власної кваліфікації напряму досліджень автора та відсутність будь-якого конфлікту інтересів. У разі наявності будь-яких конкуруючих інтересів рецензент може відмовитися від рецензування й повідомити про це редакційну колегію. Остання має вирішити питання щодо призначення іншого рецензента.

6. Рецензент, як правило, протягом 14 діб робить висновок про можливість друкування статті. Строки рецензування можуть у кожному окремому випадку змінюватися з урахуванням створення умов для максимально об’єктивного оцінювання якості наданих матеріалів, але не повинні перевищувати 1 календарного місяця.

7. Рецензування проводиться конфіденційно за принципами double-blind рецензування (подвійне «сліпе» рецензування, коли ні автор, ні рецензент не знають один про одного). Взаємодія між автором та рецензентами відбувається через відповідального секретаря журналу. На прохання рецензента та за погодженням з робочою групою редакційної колегії взаємодія автора та рецензента може відбуватися у відкритому режимі (таке рішення приймається лише у тому разі, якщо відкритість взаємодії дозволить покращити стиль та логіку викладення матеріалу дослідження).

8. Для всіх статей, що надаються на рецензування, визначається рівень унікальності авторського тексту за допомогою відповідного програмного забезпечення, що показує рівень унікальності, джерела та частку збігу тексту («eTXTАнтіплагіат» ,«Advego Plagiatus»).

9. Після остаточного аналізу статті, рецензент заповнює стандартну форму (бланк рецензії), яка містить підсумкові рекомендації. Редакція електронною поштою повідомляє автору результати рецензування.

10. Якщо рецензент вказує на необхідність внесення до статті певних коректив, стаття надсилається автору з пропозицією врахувати зауваження при підготовці оновленого варіанту статті або аргументовано їх спростувати. До переробленої статті автор додає листа, який містить відповіді на всі зауваження та пояснює всі зміни, які було зроблено у статті. Виправлений варіант повторно надається рецензенту для прийняття рішення й підготовки мотивованого висновку про можливість публікації. Датою прийняття статті до публікації вважається дата отримання редакцією позитивного висновку рецензента (або рішення редакційної колегії) щодо доцільності й можливості опублікування статті.

11. У разі непогодженості з думкою рецензента автор статті має право надати аргументовану відповідь до редакції журналу. У такому випадку стаття розглядається на засіданні робочої групи редакційної колегії. Редакційна колегія може надіслати статтю для додаткового або нового рецензування іншому фахівцю. Редакційна колегія залишає за собою право відхилення статей у разі неспроможності або небажання автора врахувати побажання та зауваження рецензентів. На вимогу рецензента редакційна колегія може надати статтю іншому рецензенту з обов’язковим дотриманням принципів double-blind рецензування.

12. Остаточне рішення щодо можливості та доцільності публікації приймається Головним редактором (або, за його дорученням — членом редакційної колегії), а за необхідності — засіданням редакційної колегії в цілому. Після прийняття рішення про допуск статті до публікації відповідальний секретар повідомляє про це автору та вказує очікуваний термін публікації.

13. У разі отримання позитивного рішення про можливість опублікування, стаття надходить до редакційного портфеля журналу для її опублікування за порядком черги та актуальності (в окремих випадках, за рішенням Головного редактора, стаття може бути опублікована позачергово, у найближчому номері журналу).

14. Остаточне рішення про склад друкованих статей фіксується протоколом засідання вченої ради ХНУРЕ, про що робиться відповідна відмітка на другій сторінці обкладинки журналу.

15. Затверджена до публікації стаття надається технічному редактору. Незначні виправлення стилістичного або формального характеру, які не впливають на зміст статті, вносяться технічним редактором без узгодження з автором. За необхідності або за бажанням автора, рукописи у вигляді макету статті повертаються автору для схвалення.

16. Відповідальність за порушення авторських прав та недотримання існуючих стандартів в матеріалах статті покладається на автора статті. Відповідальність за достовірність наведених фактів і даних, обґрунтованість зроблених висновків та рекомендацій й науково-практичний рівень статті несуть автор та рецензент.

3. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ РЕЦЕНЗЕНТА:

Рецензенти надають рецензію на рукопис, в кінці якої на основі аналізу готовності матеріалу дається висновок про можливість публікування статті.

Якщо рецензент рекомендує статтю до опублікування після доопрацювання з урахуванням зауважень або не рекомендує статтю до опублікування — в рецензії мають бути вказані причини такого рішення.

Рецензент повинен розглянути надіслану статтю в термін, погоджений з відповідальним секретарем, і відправити до редакції (електронною поштою) мотивовану відмову від рецензування або рецензію.

Рецензенти оцінюють теоретико-методологічний рівень статті, її практичну цінність та наукову значущість. Окрім того, рецензентами визначається відповідність статті принципам етики у наукових публікаціях та надаються рекомендації щодо усунення випадків їх порушення.

Рецензенти повідомляються про те, що надіслані їм рукописи є інтелектуальною власністю авторів та відносяться до тих відомостей, що не підлягають розголошенню.

Рецензентам не дозволяється робити копії наданої на рецензування статті або використовувати знання про зміст статті до її опублікування.

Рецензування відбувається на засадах конфіденційності, коли інформація щодо статті (строки отримання, зміст, етапи та особливості рецензування, зауваження рецензентів та остаточне рішення щодо опублікування) не повідомляється нікому окрім авторів та рецензентів. Порушення даної вимоги можливе лише у разі наявності ознак або заяви щодо недостовірності чи фальсифікації матеріалів статті.

4. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ АВТОРА:

Автору рецензованої роботи надається можливість ознайомитися з текстом рецензії, зокрема якщо він не згоден з висновками рецензента.

У разі незгоди з думкою рецензента автор статті має право надати аргументовану відповідь до редакції журналу. Стаття може бути спрямована на повторне рецензування або на узгодження до редакційної колегії.

Статті, переслані авторам для виправлення, повинні бути повернені до редакції не пізніше ніж за 2 тижні після отримання. Якщо стаття повертається в більш пізній термін, відповідно змінюється і дата її надходження до друку. Автор повідомляється відповідальним секретарем про терміни друку статті протягом не більше одного місяця з дня отримання позитивного висновку щодо опублікування статті.

* НАВІЩО ПОДАВАТИ СТАТТІ В ЖУРНАЛИ, ЩО МАЮТЬ АНОНІМНУ ПРОЦЕДУРУ РЕЦЕНЗУВАННЯ ТА ВІДБОРУ СТАТЕЙ?

По-перше, як науковець та дослідник, ви прагнете поділитися результатами ваших досліджень із науковими колами, у яких важливу роль відіграють науковці з міжнародною репутацією. Отримавши доступ до міжнародної спільноти, ви зможете розвивати зв’язки поза межами країни, поглибити свою спеціалізацію, сприяти розвитку досліджень, а також підвищити ваш особистий статус. Однак, доступ до міжнародних наукових кіл передбачає знання та дотримання міжнародних стандартів, які, зокрема, включають анонімний процес рецензування та відбору статей.

По-друге, публікація статей у журналах, які мають процедуру анонімного рецензування та відбору статей, допомагає у професійній діяльності. Зрозуміло, що кар‘єрне зростання має свої особливості в різних країнах. Проте, науковець, який прагне отримати визнання за кордоном, має знати критерії щодо професійного підвищення, які використовуються в інших країнах. Одним з таких критеріїв є публікації в журналах з анонімним відбором статей. Саме такі публікації вважаються мірилом статусу та довіри до вас як до науковця, і, отже, визначають можливості кар‘єрного зростання. Таким чином, для міжнародної кар’єри публікація в таких журналах є необхідною, інакше ваші професійні можливості будуть досить обмеженими.

Насамкінець, анонімний відбір та рецензування статей є гарним шляхом для саморозвитку, дає можливість дізнатися про інші дослідження та розробки. Більш того, завдяки відредагованим статтям є можливість поліпшити власні навички написання статей.

Періодичність публікації

Журнал виходить двічі на рік.

Політика відкритого доступу

Журнал "Проблеми телекомунікаційі" забезпечує негайний відкритий доступ до свого вмісту у відповідності з принципом, що дозволяє публічно проводити дослідження, щоб підтримувати глобальний обмін знаннями. Повнотекстовий доступ до наукових статей журналу представлений на офіційному сайті в розділі «Архіви».

Це відповідає визначенню відкритого доступу згідно Будапештської ініціативи відкритого доступу (BOAI). Політика ліцензування сумісна з переважною більшістю політик відкритого доступу і архівації.

Журнал "Проблеми телекомунікацій" - журнал відкритого доступу, що означає, що весь його вміст вільно доступний безкоштовно для користувача або його установи. Користувачам дозволено читати, завантажувати, копіювати, поширювати, друкувати, шукати або посилатися на повні тексти статей або використовувати їх для будь-яких інших законних цілей, не запрошуючи попереднього дозволу видавця або автора до тих пір, поки вони посилаються на джерело.

Етика публікацій

Редакція журналу «Проблеми телекомунікацій» підтримує певний рівень вимог при доборі та прийомі статей, представлених у редакцію журналу.

При розробці положень видавничої політики журналу "Проблеми телекомунікацій" редакція керувалася рекомендаціями Комітету з етики публікацій - CommitteeonPublicationEthics (COPE, http://publicationethics.org), а також досвідом роботи зарубіжних та українських професійних співтовариств, наукових організацій і редакцій видань.

Істотною ознакою професійного наукового співтовариства є прийняття вченими і фахівцями кодексу, який встановлює основні норми поведінки і обов'язки членів співтовариства по відношенню один до одного і до громадськості. Такий кодекс визначається бажанням забезпечити максимальну користь для професійного співтовариства і обмежити дії, які могли б слугувати вузькоегоїстичним інтересам окремих осіб, а також забезпечити право кожного автора на інтелектуальну власність.

ЕТИЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ РЕДАКТОРІВ ЖУРНАЛУ

1. Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензуються. Редколегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов'язаний допрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.

2. Редактор повинен без упередження розглядати всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожен належним чином, незважаючи на расову, релігійну, національну приналежність, а також положення або місце роботи автора (авторів).

3. Редактор повинен наскільки можливо швидко розглядати рукописи, представлені до публікації.

4. Уся відповідальність за прийняття або відхилення рукопису лежить на редакторові. Відповідальний і зважений підхід до виконання цих обов'язків зазвичай має на думці, що редактор бере до уваги рекомендацію рецензента - доктора наук відповідного наукового напряму відносно якості і достовірності рукопису, представленого до публікації. Проте рукописи можуть бути відхилені без рецензування, якщо редактор вважає, що вони не відповідають профілю журналу.

5. Редактор і члени редакції не повинні представляти іншим особам ніяку інформацію, пов’язану з вмістом рукопису, що знаходиться на розгляді, окрім осіб, які беруть участь у професійній оцінці цього рукопису. Після позитивного рішення редактора стаття публікується у журналі та розміщується на відповідних електронних ресурсах.

6. Редактор повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.

7. Відповідальність і права редактора журналу відносно будь-якого представленого рукопису, автором якого є сам редактор, мають бути делеговані якій-небудь іншій кваліфікованій особі. 

8. Якщо редакторові представлені переконливі свідчення того, що основний зміст або висновки роботи, опублікованої в журналі, є помилковими, редактор повинен сприяти публікації відповідного повідомлення, що вказує на цю помилку і, якщо можливо, виправляє її. Це повідомлення може бути написане особою, що виявила цю помилку, або незалежним автором. 

9. Автор може зажадати, щоб редактор не використав деяких рецензентів при розгляді рукопису. Проте редактор може прийняти рішення використовувати одного або декількох з цих рецензентів, якщо він відчуває, що їх думки важливі для неупередженого розгляду рукопису. Таке рішення може бути прийняте, наприклад, у тому випадку, коли є серйозні протиріччя між цим рукописом і попередньою роботою потенційного рецензента.

ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ АВТОРІВ 

1. Основний обов'язок автора полягає в тому, щоб надати точний звіт про проведене дослідження, а також об'єктивне обговорення його значущості. 

2. Журнальний об'єм є обмеженим ресурсом, тому автор зобов'язаний використовувати його розумно і економно. 

3. Первинне повідомлення про результати дослідження має бути досить повним і містити необхідні посилання на доступні джерела інформації, щоб фахівці в цій області могли повторити цю роботу. Якщо буде потрібно, автор повинен докласти прийнятних зусиль для того, щоб надати іншим дослідникам зразки незвичайних матеріалів, які не можуть бути отримані яким-небудь іншим способом; при цьому приймаються відповідні угоди про передачу матеріалів, що обмежують область використання таких матеріалів, щоб захистити законні інтереси авторів. 

4. Автор повинен цитувати ті публікації, які здійснили визначальний вплив на сутність роботи, що викладалася, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядів, слід мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до цього повідомлення. Автор зобов'язаний провести літературний пошук, щоб знайти і процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов'язані з цим повідомленням. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором. 

5. У роботі чітко вказуються будь-які небезпечні прояви та ризики, які пов’язані з проведеними дослідженнями. 

6. Слід уникати фрагментації повідомлень про дослідження. Вчений, який виконує широкі дослідження системи або групи споріднених систем, повинен організувати публікацію так, щоб кожне повідомлення давало цілком закінчений звіт про кожен аспект загального дослідження. 

7. При підготовці рукопису до публікації автор повинен інформувати редактора про споріднені рукописи автора, представлені або прийняті до друку. Копії цих рукописів мають бути представлені редакторові, і мають бути вказані їх зв'язки з рукописом, представленим до публікації. 

8. Автор не повинен представляти рукописи, що описують по суті одні і ті ж результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації, якщо тільки це не повторне подання відхиленого журналом або відкликаного автором рукопису. Припустимо представляти рукопис повної статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній звіт (повідомлення) про ту ж саму роботу. Проте, при наданні такого рукопису редактор має бути оповіщений про більш раннє повідомлення, а це попереднє повідомлення має бути процитоване в цьому рукописі. 

9. Автор повинен чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації, за винятком загальновідомих відомостей. Інформація, отримана в приватному порядку, в процесі бесіди, при листуванні або під час обговорення з третіми сторонами, не має бути використана або повідомлена в роботі автора без чіткого дозволу дослідника, від якого ця інформація була отримана. З інформацією, отриманою при наданні конфіденційних послуг, як, наприклад, при рецензуванні рукописів або проектів, представлених для отримання грантів, слід поводитися так само. 

10. Експериментальне або теоретичне дослідження може іноді слугувати основою для критики роботи іншого дослідника. Опубліковані статті у відповідних випадках можуть містити подібну критику. Персональна критика, проте, не може вважатися доречною ні за яких обставин. 

11. Співавторами статті мають бути все ті особи, які доклали значний науковий внесок у представлену роботу і які розділяють відповідальність за отримані результати. Інші внески мають бути відмічені в примітках або в розділі "Вдячності". Адміністративні стосунки з цим дослідженням самі по собі не є основою для кваліфікації відповідної особи як співавтора (але в окремих випадках може бути доречно відмітити значну адміністративну допомогу в роботі). Особи, що померли і задовольняють сформульованим вище критеріям, мають бути включені до числа авторів, а у примітці має бути вказана дата їх смерті. В якості автора або співавтора не можна вказувати фіктивні імена. Автор, який представляє рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені всі ті і тільки ті особи, які відповідають критерію авторства. У статті, написаної декількома авторами, той з авторів, хто представляє до редакції контактні відомості, документи і листується з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в журналі. 

12. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, наприклад, консалтингових або фінансових інтересів якої-небудь компанії, на які могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі. Автори повинні гарантувати відсутність контрактних стосунків або міркувань власності, які могли б вплинути на публікацію інформації, що міститься в представленому рукописі.

ЕТИЧНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ РЕЦЕНЗЕНТІВ

1. Оскільки рецензування рукописів є істотним етапом у процесі публікації і, таким чином, у реалізації наукового методу як такого, кожен учений зобов'язаний виконувати певну долю робіт з рецензування. 

2. Якщо обраний рецензент не впевнений, що його кваліфікація відповідає рівню досліджень, представлених в рукописі, він повинен відразу повернути рукопис. 

3. Рецензент повинен об'єктивно оцінити якість рукопису, представлену експериментальну і теоретичну роботу, її інтерпретацію і виклад, а також врахувати, якою мірою робота відповідає високим науковим і літературним стандартам. Рецензент повинен шанувати інтелектуальну незалежність авторів.

4. Рецензент повинен враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли даний рукопис близько пов'язаний з поточною або опублікованою роботою рецензента. Якщо є сумніви, рецензент повинен одразу повернути рукопис без рецензії, вказавши на конфлікт інтересів. 

5. Рецензент не повинен оцінювати рукопис, з автором або співавтором якого він має особисті або професійні зв'язки, і якщо такі стосунки можуть вплинути на судження про рукопис. 

6. Рецензент повинен поводитися з рукописом, присланим на рецензію, як з конфіденційним документом. Він не повинен показувати рукопис іншим особам або обговорювати її з іншими колегами за винятком особливих випадків, коли рецензент потребує чиєїсь спеціальної консультації. 

7. Рецензенти повинні адекватно пояснити й аргументувати свої судження, щоб редактори і автори могли зрозуміти, на чому засновані їх зауваження. Будь-яке твердження про те, що спостереження, висновок або аргумент був вже раніше опублікований, повинне супроводжуватися відповідним посиланням. 

8. Рецензент повинен відмічати будь-які випадки недостатнього цитування авторами робіт інших учених, що мають безпосереднє відношення до роботи, що рецензується; при цьому слід враховувати, що зауваження по недостатньому цитуванню власних досліджень рецензента можуть виглядати як упереджені. Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між даним рукописом і будь-якою опублікованою статтею або будь-яким рукописом, одночасно представленим до іншого журналу. 

9. Рецензент повинен своєчасно надати відгук. 

10. Рецензенти не повинні використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в даному рукописі, якщо на це немає згоди автора. Проте, коли така інформація вказує на те, що деякі з власних досліджень рецензента можуть виявитися безрезультатними, припинення такої роботи рецензентом не суперечить етичним нормам.