Теоретичні та практичні аспекти інтелектуальної безпеки держави.

Автор(и)

  • Галина Олексіївна Швець Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь, Ukraine
  • Вікторія Олександрівна Мальцева ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.31498/2225-6407.15.2017.135011

Ключові слова:

інтелектуальна власність, інтелектуальна безпека, економічна безпека, національна безпека, суб’єкти, об’єкти, індикатори.

Анотація

В статті зазначено особливості категорії «інтелектуальна безпека держави». Зокрема, визначено багатоваріантність тлумачення поняття «інтелектуальна безпека держави» науковцями. Сутність інтелектуальної безпеки розкрито у таких аспектах: правовому, інформаційно-аналітичному, організаційному, інституційному, фінансовому та соціальному. Визначено, що до об’єктів інтелектуальної безпеки відносять: інтелектуальний потенціал, інтелектуальну діяльність, об’єкти інтелектуальної власності, інтелектуальні інвестиції, носії інтелекту, інтелектуальні інститути. Наведено такі суб’єкти інтелектуальної безпеки, як: органи державної влади; органи місцевого самоврядування; вищі навчальні заклади; мережа наукових установ та організацій; міжнародні організації з питань гарантії безпеки, науково-технічної співпраці, трансферу технологій тощо; недержавні суб’єкти захисту національних інтересів в інтелектуальній сфері. Представлено суб’єктно-організаційну схему гарантування інтелектуальної безпеки в Україні. Наведено алгоритм визначення рівня інтегрального індексу інтелектуальної безпеки України, який складається з шістьох етапів. Розглянуто систему індикаторів інтелектуальної безпеки України за такими об’єктами інтелектуальної безпеки, як: інтелектуальні товари (послуги), інтелектуальні інвестиції, носії інтелекту, інтелектуальні інститути, об’єкти інтелектуальної власності, інтелектуальний потенціал. Наведено напрямки втрати об’єктів інтелектуальної власності українськими компаніями, наприклад, крадіжка документації або інформації про існуючі об’єкти ІВ; крадіжка виробів з впровадженими технічними рішеннями на підставі використання об’єктів ІВ або відходів від виробництва продукції з використанням об’єктів ІВ тощо. Зазначено необхідність впровадження на рівні держави механізму підвищення рівня інтелектуальної безпеки, який може складатися з комплексу дій правового характеру, а саме: інформаційно-аналітичного, фінансово-економічного, організаційно-управлінського та соціального характеру.

Біографії авторів

Галина Олексіївна Швець, Державний вищий навчальний заклад «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь

доцент кафедри економічної теорії та інтелектуальної власності, к.філол.н, доцент

Вікторія Олександрівна Мальцева, ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», м. Маріуполь

студентка групи ІВ-16-М

Посилання

1. Маркіна І.А. Теоретико-прикладні засади механізму забезпечення інтелектуальної безпеки на підприємстві / І.А. Маркіна, Московченко М.О. // Управління розвитком. – 2010. – № 18(94). – С. 24-26.

2. Ревак І.О. Мультиаспектність поняття «інтелектуальна безпека держави» / О.І. Ревак // Вісник Черкаського університету. – 2015. - № 12(345). – С. 107-113.

3. Яворська Т.В. Інтелектуальна безпека України: сутність і суб’єкти гарантування / Т.В. Яворська, І.О. Ревак // Стратегічні пріоритети. – 2015. - № 2(35). C. 125-134.

4. Ревак І.О. Інтелектуальний потенціал у системі економічної безпеки України: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / І.О. Ревак. – Львів, 2016. – 474 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-05-17

Номер

Розділ

Статті