Редакційна політика

Галузь та проблематика

Проблематика збірника: теоретичні та прикладні проблеми загальної психології та історії психології, соціальної психології та девіантної поведінки, психології творчості та обдарованості, психології навчання, організаційної та управлінської психології, психологічної допомоги та консультативної практики, розвитку дитини в умовах дошкільної та початкової освіти, когнітивної психології, психосемантики і психолінгвістики, середовищної та екологічної психології, психофізіології та психології здоров’я.

У збірнику презентуються результати аналізу досліджень із вищезазначеної проблематики, соціо-технічні і соціально-психологічні розробки, соціально-психологічні проекти та технології з різних напрямків психологічної науки.

Розкривається взаємозв’язок психології з психолінгвістикою, нейро- і психофізіологією, психологією спілкування, психофізикою, парапсихологією, психіатрією, психотерапією, психографологією, психопросодикою тощо.

 

Цілі Збірника:

  • сприяти розвитку перспективної галузі «Психологія»;
  • сприяння активному впровадженню психологічних розвідок в різні сфери соціального і суспільного життя людей і державних інституцій;
  • представлення різних концепцій, теорій, підходів, моделей, методів, постулатів, технологій, методик психологічного спрямування;
  • обмін новою науковою фаховою інформацією задля встановлення ділових і наукових контактів між вченими-психологами на міжнародному рівні;
  • виклад результатів сучасних психологічних досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених;
  • залучення молодих дослідників до вивчення і впровадження в практику прикладних аспектів психології.

 

Політика розділів

Статті

Вибрано Приймає рукописи Вибрано Індексується Вибрано Рецензується
 

Процес рецензування

Процес аналізу наукових статей зорієнтований на виявлення ступеня їх цінності, оригінальності, актуальності й наукової доцільності для прерогатив Збірника, придатності рукопису для його опублікування з урахуванням досвіду роботи провідних редакційно-наукових співтовариств; на підвищення доброякісності друкованих матеріалів, подолання упередженості й недоречності при відхиленні чи прийнятті статей. Порядок рецензування рукописів визначає процедуру моніторингу наукових матеріалів, поданих їхніми Авторами в збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології» (далі – Збірник). Ця процедура зумовлена встановленими стандартами, які визначають якість опублікованих статей.

Метою рецензування є встановлення стандартів якості авторських рукописів, відповідність їх профілю Збірника, об’єкту і предмету науки «Психологія».

Завдання рецензування полягають у перевірці:

  • загального наукового рівня статті, зокрема актуальності дослідження, наявності в ній психологічної проблеми, її значущості для вирішення важливих наукових і практичних завдань, коректності й релевантності застосування методів та методик при проведенні дослідження, доцільності дискусійної процедури рівня узагальнення при формулюванні висновків тощо;
  • якості змістового наповнення й доречності структурування статті;
  • правильності використання фахової термінології, понятійного апарату.

Рецензування проводиться конфіденційно за принципом двостороннього «сліпого» рецензування: Авторам не повідомляються імена Рецензентів, Рецензентам не повідомляються імена Авторів. Взаємодія Рецензентів і Авторів здійснюється тільки через уповноважених членів редакції. Рукописам, які надійшли до редакції Збірника, присвоюється унікальний реєстраційний код, що забезпечує Авторові анонімність при рецензуванні.

Редакція нікому не повідомляє інформації, що стосується рукопису (змісту, процесу рецензування, критичних зауважень Рецензентів, остаточного рішення), окрім членів редакційної колегії Збірника, самого Автора і Рецензентів.

Рецензії подаються тільки уповноваженим членам редколегії Збірника та Авторові. За запитом Автора редакція повідомляє його про рішення редколегії щодо прийняття рукопису до опублікування. Рішення можуть бути такими: 1) рекомендується до друку в поданому автором варіанті, 2) рекомендується до друку після внесення автором змін з урахуванням зауважень і пропозицій рецензента, 3) необхідні додаткове рецензування й призначення ще одного рецензента після доопрацювання статті автором з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених попереднім рецензентом, 4) відхилити статтю.

Рецензент надсилає до редакції Збірника висновок про доречність чи недоречність друкування статті. Терміни рецензування у кожному окремому випадку можуть змінюватися залежно від умов, створення яких необхідне для максимально об’єктивного оцінювання ступеня цінності рукопису Позитивні рецензії, які засвідчують можливість прийняття статей до друку, оприлюднюються на засіданнях Міжнародної редакційної ради та редколегії.

Терміни розгляду Рецензентом статті, – з дня отримання ним статті для рецензування, – від одного до двох місяців.

 

Політика відкритого доступу

Цей журнал практикує політику негайного відкритого доступу до опублікованого змісту, підтримуючи принципи вільного поширення наукової інформації та глобального обміну знаннями задля загального суспільного прогресу.

 

Автентичність та плагіат

Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології» приймає до публікації тільки оригінальні матеріали, статті, які не були опубліковані раніше і не подавалася для публікації в інші журнали.

Редакція збірника для виявлення у представлених рукописах текстових запозичень користується такими програмами: Unicheck, Detector Plagiarist, Antiplagiat, eTXT. Рукописи, в яких виявлено плагіат чи текстові запозичення без посилань на першоджерело, відхиляються редакційною колегією з метою подальшого з’ясування причин і обставин запозичень.

Плагіат перед публікацією. Редакція Збірника аналізує будь-який випадок плагіату по суті. Якщо Редактори або Рецензенти на будь-якому етапі до публікації рукопису виявили плагіат чи текстові запозичення, Автора (-ів) попереджують про необхідність з’ясувати, виявлений плагіат є дійсно запозиченням Автора, чи навпаки – він належить Автору як його власність, але запозичений іншою особою і опублікований, тобто для рецензованої статті не є плагіатом. Якщо це не так, Авторові пропонується переписати текст або зробити посилання на власне першоджерело. Якщо плагіат складає більше 15%, стаття може бути відхилена без редакційного рецензування. Відсоток плагіату розраховується за допомогою програмного забезпечення, а також оцінюється редакційною колегією.

Плагіат після публікації. У разі виявлення плагіату після опублікування, редакційна колегія здійснюватиме аналіз даного факту. Сторінки, що містять плагіат, будуть позначені у PDF-файлі. У зв’язку з масштабністю плагіату, документ буде відкликано (видалено).

Рекомендації Авторам для уникнення плагіату:

  • Не змінюйте частини цитати в межах речення.
  • Використовуйте лапки для слів і словосполучень, узятих з речень першоджерела.
  • Використовуйте пробіл і три крапки замість вилученої Вами частини для цитати.
  • Використовуйте дужки для доданих Вами власних слів.
  • Намагайтеся перефразувати інформацію або узагальнити інформацію, отриману з різних джерел, використовуючи засоби синоніміки.
  • Утримайтесь від надмірного використання цитат.

 

Етичні зобов'язання авторів

  1. Основний обов’язок Автора полягає в тому, щоб надати точний опис проведеного дослідження, а також об’єктивно представити його наукову новизну й практичну значущість.
  2. Автори статей несуть всю відповідальність за зміст статей.
  3. Кожний Автор, готуючи статтю, має дотримуватися редакційних вимог щодо її оформлення.
  4. Результати дослідження, висвітлені у статті, мають бути достовірними і підтвердженими, щоб фахівці в цій галузі змогли відтворити цей експеримент.
  5. Автор має обов’язково цитувати ті публікації, якими здійснено визначальний вплив на суть його наукової проблеми, а також ті з них, які можуть забезпечити оперативне ознайомлення Читача з попередніми роботами вчених, важливими для розуміння цього дослідження. За винятком оглядових статей, Автор має мінімізувати цитування робіт, які не мають безпосереднього відношення до змісту статті. Автор зобов’язаний провести науково-літературний пошук, щоб знайти й процитувати оригінальні публікації, в яких описуються дослідження, тісно пов’язані з його статтею.
  6. Автору слід уникати фрагментації повідомлень про дослідження. Вчений, який виконує багатовекторні дослідження системи або групи споріднених систем, має структурувати публікацію так, щоб кожний фрагмент опису наукової роботи забезпечував цілком закінчений звіт про кожен аспект загального аналізу наукової проблеми.
  7. Автор не має права подавати рукописи, що описують одні й ті ж результати, більш ніж в один журнал у вигляді первинної публікації, якщо тільки це не повторне подання відхиленого Збірником або відкликаного Автором рукопису. Можна представляти рукопис нової статті, що розширює раніше опублікований короткий попередній опис того ж самого дослідження. Проте, при поданні такого рукопису необхідно сповістити Редакцію про існування попередньої статті, яка обов’язково має бути процитована Автором у цьому новому рукописі.
  8. Автор має чітко назвати джерела всієї процитованої або поданої в статті інформації за винятком загальновідомих фактів.
  9. Співавтори статті розділяють відповідальність за отримані представлені в рукописі результати. Автор, який подає рукопис до публікації, несе відповідальність за те, щоб до списку співавторів були включені ті особи, які дійсно брали участь у підготовці статті. У статті, написаної кількома Авторами, той з Авторів, хто подає до редакції контактні відомості, документи та здійснює листування з редакторами, бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в Збірнику.

 

Етичні зобов'язання редакторів

  1. Редколегія Збірника забезпечує проходження усіх поданих для публікації матеріалів ретельного відбору і незалежного рецензування та залишає за собою право у коректний, визначений його політикою, спосіб відхилити статтю або повернути її на доопрацювання.
  2. Редактор без упередження розглядає всі рукописи, представлені до публікації, оцінюючи кожний належним чином, незважаючи на расову, конфесійну, національну й політичну приналежність, а також соціальний статус або місце роботи Автора (-ів).
  3. Редактор має щонайшвидше розглядати рукописи, що надійшли в редакцію.
  4. Уся відповідальність за організацію прийняття статті, присвоєння їй унікального коду, призначення Рецензента, забезпечення віртуального спілкування між Рецензентом і Автором статті, повідомлення автора про опублікування або відхилення рукопису лежить виключно на редакції.
  5. Головний Редактор, Члени редакції не надають іншим особам ніякої інформації, пов’язаної із змістом рукопису, що знаходиться на розгляді, окрім осіб, які беруть участь у професійній оцінці статті. Після остаточного позитивного рішення Редакції (з урахуванням позитивного рішення Рецензента) стаття публікується у Збірнику та розміщується на його вебсторінці мовою оригіналу, а також передається на відповідні електронні ресурси бібліотеки імені В.І. Вернадського та розміщується на веб-сайтах міжнародних науково-метричних баз.
  6. Редакція Збірника не несе ніякої відповідальності перед Авторами і/або третіми особами й організаціями за можливий збиток, викликаний публікацією статті. Редакція має право вилучити вже підготовлену до опублікування статтю, якщо з’ясується, що в процесі її написання було порушено чиїсь права або ж загальноприйняті норми наукової етики. Про факт вилучення статті Редакція повідомляє Автора, який надав статтю, а також особу, що рекомендує, та організацію, де робота виконувалася.

 

Етичні зобов'язання рецензентів

  1. Рецензент завжди має об’єктивно й неупереджено оцінити якість рукопису, його експериментальну й теоретичну частини, інтерпретацію й виклад матеріалу, а також врахувати, якою мірою зміст статті відповідає усталеним науковим і стилістичним стандартам.
  2. Рецензент має враховувати можливість конфлікту інтересів у разі, коли наданий йому рукопис близько пов’язаний з поточною або опублікованою його роботою. Якщо є сумніви, Рецензент має відразу повернути рукопис без рецензії, повідомивши Редакцію про зіткнення інтересів.
  3. У разі, якщо Рецензент здогадується, хто є Автором або Співавтором рукопису, а відтак неспроможний здійснити неупереджену й об’єктивну незалежну експертизу рукопису, він має припинити рецензування й повідомити відповідального секретаря Збірника про неможливість подальшої роботи.
  4. Рецензент має поводитися з рукописом, що підлягає рецензуванню, як з конфіденційним документом: не показувати рукопис іншим особам, не обговорювати його з іншими колегами за винятком особливих випадків, коли Рецензент потребує спеціальної консультації з членами Міжнародної наукової редакційної ради.
  5. Рецензенти мають адекватно пояснити й аргументувати свої міркування щодо статті, щоб Редактори й Автори зрозуміли, на чому базуються їхні зауваження. Будь-яке твердження про те, що певні спостереження, висновки, результати аналізу були вже раніше опубліковані, має супроводжуватися посиланням на відповідне джерело.
  6. Рецензент має своєчасно надати рецензію.
  7. Рецензенти не мають права використовувати чи розкривати неопубліковану інформацію, аргументи або інтерпретації, що містяться в аналізованій статті, якщо на це немає згоди Автора.