Біхевіоризм, гештальт-психологія та структурний підхід Вундта
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2017-35.%25pКлючові слова:
біхевіоризм, поведінка, гештальт-психологія, гештальт-психологи, структурний підхід Вундта, структурна психологія, засновник, розвиток, свідомість, образ.Анотація
Констатовано, що філософія прагматизму спричинила по-
яву в американській психології біхевіоризму, або науки про поведінку.
Показано, що поведінка, на думку біхевіористів, формується в результаті
неусвідомлюваного добирання фізичних рухів як реакцій на стимули. За-
значено, що Скіннер відкидає міркування щодо стадіальності розвитку і,
на відміну від Е. Еріксона, пояснює життєві кризи змінами в оточенні,
які ставлять індивіда в ситуацію, коли його набір поведінкових реакцій
виявляється неадекватним для отримання підкріплення. З’ясовано, що
біхевіоризм розглядає зміни абсолютно відкидаючи розвиток. Проаналі-
зовано, що на противагу біхевіористам, німецькі психологи (М. Вертгей-
мер, В. Келер, К. Коффка, К. Левін) на підставі спеціальних досліджень
висунули програму вивчення психіки з точки зору цілісних структур –
гештальтів (образів, форм), де образ і форма відображеного предмета –
функціональна структура, яка, відповідно, до дії її законів упорядковує
розмаїття окремих відображених явищ. Встановлено, що застосування
принципу цілісності в психологічних дослідженнях дало змогу вивчити
важливі психічні властивості відображення і його продуктів образів, а
саме: константності, структурності, залежності сприймання образу пред-
мета («фігури») від його оточення («фону») тощо. Було вивчено роль сен-
сорного образу в організації рухової дії, а побудова цього образу здійсню-
валася через особливий психічний акт – «інсайт» – миттєве охоплення
відношень у відображуваній ситуації.
Встановлено, що важливим досягненням гештальт-психології було від-
криття законів образів: а) тяжіння частин до створення симетричного цілого,
б) групування частин за принципом максимальної простоти, рівноваги; в)
«прегнантності» – прагнення психічного феномена набути визначеної, чіткої
і завершеної форми. Показано, що для гештальт-психологів сутність розви-
тку полягає у прагненні завершити (гармонізувати) гештальт, який, проте,
ніколи не може бути завершеним, що й зумовлює нескінченність розвитку.
Посилання
Максименко С.Д. Генетическая психология / С.Д. Максименко. – М. : Рефл-бук, К. : Ваклер, 2000. – 319 с.
Максименко С.Д. Генетическая психология: проблемы и перспективы / С.Д. Максименко // Журнал практикующего психолога. – 1998. – № 4.
Максименко С.Д. Загальна психологія / С.Д. Максименко. – К. : Форум, 2000. – 543 с.
Максименко С.Д. Історія психологічного аналізу / С.Д. Максименко // Філософська і соціологічна думка. – 1995. – № 3–4. – С. 39–46.
Максименко С.Д. Методологические аспекты психологии обучения / С.Д. Максименко // Психология. – 1988. – Вып. 31. – С. 3–10.
Эриксон Э. Детство и общество / Э.Эриксон . – СПб. : Университетская книга, 1996. – 592 с.
Watson J.B. Behaviorism / J.B. Watson. – London : Regan Paul. Trench Traubner, 1931.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.
