Ідентифікаційна детермінація сепараційних переживань людини в умовах лікувальної реабілітації
DOI:
https://doi.org/10.32626/2227-6246.2016-33.%25pКлючові слова:
ідентифікація, сепарація, тривожність, ідентифікаційні чинники, сепараційні переживання, лікувальна реабілітація, хворі.Анотація
Стаття присвячена теоре-
тичному та емпіричному обґрунтуванню ідентифікаційної детермінації
сепараційних переживань людини в умовах лікувальної реабілітації.
Презентований теоретико-методологічний аналіз проблеми феномена се-
парації, висвітлення його психологічного змісту і особливостей прояву в
умовах лікувальної реабілітації, а також з’ясування концептуальних по-
зицій вивчення ідентифікаційної детермінації поведінки людини, дало
змогу констатувати, що сепараційні переживання зумовлені ідентифіка-
ційним досвідом людини. Запропоновано проведення індивідуально-орі-
єнтованого дослідження з метою вивчення ідентифікаційної детермінації
сепараційних переживань хворих, які перебувають на лікуванні у стаці-
онарних відділеннях. Розроблено програму емпіричного дослідження, а
також комплекс використаних методів математичної обробки результатів
дослідження, що дають змогу конкретизувати ідентифікаційні чинники
сепараційних переживань людини в умовах лікувальної реабілітації. За-
значено, що хворі із вираженою сепараційною тривожністю характеризу-
ються загостреним переживанням самотності, що на загальному психое-
моційному фоні є фактом їх комфортного стану, а серед ідентифікаційних
чинників сепараційної тривожності хворих домінуючу позицію займають
неконструктивні форми, які блокують їх самостійність і відповідальність;
хворим із низькою сепараційною тривожністю властиві більш виражений
рівень психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, які є допоміжни-
ми засобами ефективного переживання стану самотності, зумовленої умо-
вами лікувального процесу, а ознаки конструктивних форм особистісної
ідентичності забезпечують почуття спрямованості та осмисленості життя.
Посилання
Бубер М. Два образа веры / М. Бубер ; [пер. с нем.] ; под ред. П.С. Гуревича, С.Я. Левит, С.В. Лезова. – М. : Республика, 1995. – 464 с.
Бурлачук Л. Психотерапия: психологические модели / Л. Бурлачук, А. Кочарян, М. Жидко. – СПб. : Питер, 2003. – 472 с.
Вірна Ж.П. Самоставлення як імперативний модус професійної ідентифікації особистості / Ж.П. Вірна. – Психологічні перспективи. – 2011. – Вип.17. – С.28-39.
Зливков В. Л. Проблема особистісної та професійної самоідентифікації в сучасній психології / В. Л. Зливков // Соціальна психологія. – 2006. – № 5 (19). – С. 128–137.
Кинодо Ж.М. Приручение одиночества / Ж.М. Кинодо ; [пер. с фр.] – М. : Коrито-Центр, 2008. – 254 с.
Психология. Словарь / [под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского]. – М. : Политиздат, 1990. – 494 с.
Фрейд З. Тотем и табу / З. Фрейд. – М. : Олімп, 1998. – 448 с.
Шнейдер Л. Б. Личностная, гендерная и профессиональная идентичность: теория и методы диагностики / Л. Б. Шнейдер. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2007. – 128 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Редакція має повне право публікувати у Збірнику оригінальні наукові статті як результати теоретичних і експериментальних досліджень, які не знаходяться на розгляді для опублікування в інших виданнях. Автор передає редколегії Збірника права на розповсюдження електронної версії статті, а також електронної версії англомовного перекладу статті (для статей українською та російською мовою) через будь-які електронні засоби (розміщення на офіційному web-сайті Збірника, в електронних базах даних, репозитаріях та ін).
Автор публікації зберігає за собою право без узгодження з редколегією та засновниками використовувати матеріали статті: а) частково чи повністю в освітніх цілях; б) для написання власних дисертацій; в) для підготовки абстрактів, доповідей конференцій та презентацій.
Автор публікації має право розміщувати електронні копії статті (у тому числі кінцеву електронну версію, завантажену з офіційного web-сайту Збірника) на:
- персональних web-ресурсах усіх Авторів (web-сайти, web-сторінки, блоги тощо);
- web-ресурсах установ, де працюють Автори (включно з електронними інституційними репозитаріями);
- некомерційних web-ресурсах відкритого доступу (наприклад, arXiv.org).
Але в усіх випадках обов’язковою є наявність бібліографічного посилання на статтю або гіперпосилання на її електронну копію, що містяться на офіційному сайті Збірника.