Робота з особистісними сенсами в контексті посттравматичного стресового розладу

Анотація

У статті обґрунтовано необхідність фахової системної психологічної допомоги особам, які були свідками або учасниками травматичних подій та отримали внаслідок цього психотравми або посттравматичні розлади. Але сьогодні у психологічний практиці склався еклектичний підхід щодо психологічної допомоги постраждалим. Автором розкрито зміст психотравми, її ознаки та симптоми, зазначаено, що оцінка особою події як травматичної значною мірою вирішує виникнення і перебіг посттравматичних розладів. Усебічно розглядається синдром посттравматичного стресового розладу та його гендерні відмінності й особливі прояви у дітей. Розглянуто механізми розпаду особистості на субособистості при даному порушенні. З’ясовано, що основним механізмом виникнення особистісних симптомів при посттравматичних розладах, зокрема сенсопатологічних порушеннях, можна вважати неспроможність особистості інтегрувати травматичний досвід у цілісну структуру. Зазначено, що в свідомості особистості виникає розпад буття на буття до травми і після неї. Зроблено висновок про те, що посттравматичні розлади – це, по суті, сенсові розлади; розглянуто сутність і зміст патологічних сенсоутворень. Запропоновано перелік сенсів, якими фахівець може скористатися при допомозі постраждалим. Наведено природно зумовлені сенси за віковими категоріями. Зроблено висновок, що основним механізмом формування нового бачення у змінених умовах є психологічний механізм сенсоутворення, під яким розуміється індивідуалізоване відображення дійсності, що виражає відношення людини до того, заради чого розгортається та або інша форма її активності, зокрема виробнича діяльність і спілкування. Наголошено, що пошук і відкриття нових продуктивних життєвих сенсів є ефективним екологічним методом психологічної допомоги при ознаках психотравми та посттравматичного стресового розладу.