Педагогічна рефлективність як детермінанта розвитку метапам’яті викладача вищої школи

Анотація

У статті констатується, що метапам’ять є складовою метакогнітивної компетентності особистості і відіграє ключову роль у здійсненні професійної діяльності викладача поряд із педагогічною рефлективністю. Зазначено, що здатність до планування процесу запам’ятовування пов’язана із педагогічною рефлективністю викладача вишу. Встановлено, що виявлення рефлексивності у професійній сфері обумовлює здатність планувати процес запам’ятовування вербального матеріалу. Зроблено висновок, що педагогічна рефлективність, як здатність усвідомлено ставитись до творчого компоненту власної педагогічної діяльності, усвідомлювати наслідки власних педагогічних рішень, допомагати студентам, організовувати власну мисленнєву діяльність, властива викладачам, які вміють також планувати та організовувати мнемічні процеси. Встановлено, що рефлексивні функції пам’яті, під якими розуміється поєднання дослідницької функції (фіксація та реконструкція ускладнення), критичної функції (знаходження причини ускладнення) та нормативної функції (перебудова попередньої норми діяння, яка призвела до ускладнення) передбачає високий рівень усіх показників педагогічної рефлексивності особистості викладача. Зроблено висновок, що здатність до довільного запам’ятовування та відтворення фактологічного, теоретичного та рефлексивного вербального матеріалу пов’язана із педагогічною рефлекcивністю особистості викладача, зокрема когнітивним компонентом педагогічної рефлективності. Показано, що здатність до мимовільного запам’ятовування у меншій мірі пов’язана із педагогічною рефлективністю. Процес мимовільного запам’ятовування виступає вищою формою розвитку метапам’яті і здійснюється не усвідомлено, у той час як педагогічна рефлексивність пов’язана з процесом довільної уваги та мислення особистості педагога.