Основні психологічні підходи до дослідження творчої активності особистості

Анотація

Статтю присвячено розгляду основних підходів до дослідження творчої активності особистості. Нагальність дослідження визначається тим, що питання творчої активності є актуальним та недостатньо розкритим, а творча активність є одним із найменш визначених понять психологічної науки. Враховуючи різноманітність наукових підходів дослідження творчої активності та неоднозначність наукового визначення самого поняття, в межах нашого дослідження надано визначення творчої активності, як самодостатньої форми активності особистості та кінцевої мети адаптаційних процесів. Основними підходами дослідження творчої активності у віковій та педагогічній психології визначено суб’єктний, діяльнісний, особистісно-діяльнісний, емпіричний, андрогогічний, семіотичний та діяльнісно-семіотичний підходи. Зроблено висновок, що для вияву творчої активності людей похилого віку найбільш дієвим є суб’єктний підхід дослідження творчої активності особистості в межах «творчогеронтологічного» напрямку акмеологічного аспекту розвитку людини. Результатом нашого теоретичного дослідження стало виявлення можливості дослідження творчої активності людей похилого віку в межах суб’єктного підходу за допомогою психолого-педагогічного впливу завдяки включенню людей похилого віку в різноманітні види цілеспрямовано організованої тематичної творчої діяльності з урахуванням пізнавальних, емоційно-вольових та фізичних можливостей особистості, використовуючи їх для участі в процесі творчої діяльності.