DOI: https://doi.org/10.32626/2227-6246.2008-2.%p

До проблеми історико–психологічної реконструкції психологічної спадщини Києво–Могилянської академії другої половини 18–го століття: джерелознавчий аспект

Ю.Т. Рождественський

Анотація


У статті порушується питання про статус Києво Могилянської
академії другої половини 18 го – початку 19 го ст. Констатується,
що на сьогодні психологічні уявлення, що містяться у філософських
курсах залишаються маловивченими. Робиться висновок про
неможливість створення цілісної картини становлення й розвитку
психології в Україні без опрацювання джерельної бази у вигляді
наявної і доповнюваної новими знахідками рукописної спадщини
викладацького корпусу КМА.


Ключові слова


Києво-Могилянська академія; історія психології; джерельна база; реконструкція; статус.

Повний текст:

PDF

Посилання


Сумцов Н.Ф. Иоанникий Галятовский (К истории

южно – русской литературы ХУ11 века) // Киевская

старина. – Т. VIII. – 1884. – С.1 20; Каллаш В. Очерки

по истории школы и просвещения. – М.: Типо – литогр.

В. Рихтера, 1902. – 272 с.; Философская мысль в

Киеве: историко – философский очерк. – К.: Наукова

думка, 1982. – 375 с.; Крижанівський О.П. Церква у

соціально економічному розвитку Правобережної

України (ХVІІІ – перша половина ХІХ ст.). – К.: Вища

школа, 1991. – 127 с.; Грушевський М. З історії

релігійної думки на Україні. К..: Освіта, 1992. – 192 с.

История Киева. – Т.2. – Киев периода позднего феодализ

ма и капитализма. – К.: Наукова думка, 1984. – 463 с.

Горский В.С. Развитие философской мысли в Киеве в

период разложения и кризиса феодально – крепост

нических отношений // Философская мысль в Киеве.

К.: Рад школа, 1991. – 423 с.

Розвиток народної освіти та педагогічної думки на

Україні (Х – поч. ХХ ст.). – К.: Рад школа, 1991. – 381 с.

Титов Хв. Стара вища освіта в київській Україні кінця

ХVІ – поч. ХІХ ст. – Київ: УАН, 1924. – 423 с.

История Вильнюсского университета (1579 – 1979).

Вильнюс: Мокслас, 1979. – 373 с.

До певної міри зазначеної тенденції сприяв і указ 1754

року, що наказував висвячувати в сан архімандрита і

великоросів. Тим самим “відібрано було у малоросів

затверджене звичаєм право на цей сан. Після цього

закону на практиці сталося протилежне явище, що

відібрало у вихованців Київської академії бажання

отримувати богословську освіту, а саме – призначення

на вищі ієрархічні місця переважно великоросів”

(Серебренников В. Киевская академия с половины

ХVII – го века до преобразования её в 1819 году //

ТКДА. 1897. Кн. 8. С.90).

Там само – С.64 – 93.

Аскоченский В. Киев с древнейшим его училищем

Академиею. – Ч.2. – Киев: В университетской типо

графии, 1856. – С. 239.

Виговський М., Філоненко С. Києво – Могилянська

академія у ХVІІІ ст. // Київська старовина. – 1992. –

№5. – С. 86 89.

Див. 5. С. 264.

Див. 8. С. 307 – 346.

Поняттям “вихованець” охоплювалися як учні, що

закінчили повний курс освіти в академії, так і ті, котрі

виходили з академії по досягненні богословського класу.


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.