Психологічні характеристики експлікації наративу та часу в графічних романах

Анотація

Мета дослідження – описати психологічні характеристики коміксу, які можуть дати читачеві змогу зовсім по-новому ідентифікувати персонажів шляхом конкретного розміщення читача всередині парадигмального світосприйняття певного персонажа, що дасть можливість на цій основі запропонувати психолінгвістичні аспекти експлікації наративного дискурсу. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано такі теоретичні методи дослідження: категоріальний, структурно-функціональний, аналіз, систематизація, моделювання, узагальнення. Результати дослідження. У статті підкреслено, що важливим для опису особливостей наративного дискурсу є аналіз матеріалів, представлених у вигляді коміксів, адже людина, яка спостерігає, є лише об’єктом візуалізації, а не її суб’єктом. У випадку, якщо персонаж спостерігає за чимось, то читач позиціонуватиметься саме як цей персонаж. При цьому, певний тип позиціонування має важливе значення для оповіді текстового матеріалу, презентованого у формі коміксів, адже саме цей тип позиціонування великою мірою впливає на значення, які створюються читачем твору. Наголошено на ролі візуальних образів, які допомагають читачеві зрозуміти текстову інформацію. Показано, що за допомогою повторення візуальні образи стають символами, які означають, що вони починають представляти дещо інше за допомогою певного правила або їх особистісного прийняття. Ці символи стають наративними і виконують роль частин розповіді за шляхом інтеграції їх символічних значень. Символи можуть навіть перетворюватися на метафори, як, наприклад, такі, що повторюють образ Гумориста, який автором, зокрема, «був укинутий через вікно», що може бути витлумачено як насильство, приховане в кожному з нас. Показано, що тип перетворення візуальної інформації, відомий нам із фільмів, а саме візуальні образи, описує особистісно значущі переживання персонажа за умов зовнішньої фокалізації, тим самим демонструючи, що персонаж пережив у минулому. Доведено, що, читаючи роман, легко помітити, як використання візуальних елементів для забезпечення точності сприйняття перехідних моментів у просторі й часі є практичною перевагою так званого візуального стилю, який є набагато ефективнішим за слова. Ця візуалізація в часі й просторі насправді є важливою якістю роману «Нічні охоронці», що призводить до його глибокої інтерпретації, а це, своєю чергою, є однією з найважливіших характеристик графічного роману. Висновок. Аналізуючи твір «Нічні охоронці» Алана Мура і Дейва Гіббонса, автором статті запропоновано такі психолінгвістичні аспекти наративного дискурсу, як: візуальна акцентуація, актуалізація інформації, актуалізація епіграфа, метанаративна презентація тексту, контрастні візуальні словосполучення, актуалізація наративного потенціалу. Показано, що експлікація часу та його наратив можуть обдурити читача. Різні типи тимчасових ситуацій, які залежать від наших суджень щодо їх причин, можуть бути створені за допомогою співставлення просторових фрагментів із різних кадрів. У декількох сюжетних лініях усередині «Нічних охоронців» читачеві представлено дві одночасні розповіді в поєднанні, що відбуваються одночасно, адже паралель проводиться між ними, як і у багатьох інших випадках коміксу.