Сонологічні методи діагностики стеатозу та фіброзу печінки в дітей

Анотація

Актуальність. Ультразвукове дослідження є найбільш поширеним методом візуалізації, що використовується для діагностики стеатозу печінки. Метою нашої роботи є порівняння можливостей діагностики стеатозу й фіброзу печінки за допомогою стандартного ультразвукового дослідження, зсувнохвильової еластографії зі стеатометрією та транзієнтною еластографією з визначенням САР. Матеріали та методи. В обстеження включено 90 пацієнтів віком від 5 до 17 років, середній вік пацієнтів становив (12,08 ± 2,71) року. Визначення наявності й ступеня стеатозу печінки проводилось за допомогою апарата FibroScan 502 Touch F60156 (Echosens, Франція) з дослідженням САР. Усім дітям проводилось ультразвукове дослідження паренхіми печінки В-методом з одночасною зсувнохвильовою еластографією й стеатометрією на апараті Ultima PA («Радмір», Харків). Залежно від наявності стеатозу, що визначався за показником САР, й надмірної ваги й ожиріння пацієнти були розподілені на 3 групи: 1 групу становили 45 пацієнтів зі стеатозом печінки й надмірною вагою та ожирінням (50,0  %), 2 групу — 35 пацієнтів із надмірною вагою та ожирінням без стеатозу (38,9  %), 3 групу (група контролю) — 10 пацієнтів із нормальною вагою без стеатозу (11,1  %). Результати. Для хворих зі стеатозом було характерним підвищення ехогенності печінки (75,0  % пацієнтів). У дітей 1 групи в 2,2 раза частіше спостерігалась змінена структура паренхіми печінки порівняно з показниками дітей 2 і 3 груп. Жорсткість тканини печінки в обстежених хворих коливалась від 2,3 до 8,8 кПа, а показник САР — від 108 до 349 дБ/м. У переважної більшості (96,1 %) пацієнтів фіброз був відсутнім; перший та другий ступінь фіброзу реєструвався лише в 3 пацієнтів (3,9 %) першої групи. За даними стеатометрії печінки середні показники коефіцієнта затухання ультразвуку в дітей 1 групи були вірогідно вищими порівняно з контрольною групою (p < 0,05). Чутливість методу зсувнохвильової еластографії щодо виявлення фіброзу печінки порівняно з транзієнтною еластографією становила 83,33 %, специфічність — 60,0 %, позитивна прогностична цінність — 15,15 %, негативна прогностична цінність — 97,67 %. При порівнянні методів стеатометрії та САР-функції транзієнтної еластографії в діагностиці стеатозу печінки в дітей 1 групи було виявлено збіг у 15 з 26 випадків, що відповідає діагностичній ефективності 57,7 %. Висновки. Таким чином, поєднання ультразвукових режимів оцінки структурних змін печінки із зсувнохвильовою еластографією та стеатометрією дає можливість оцінити стадію фіброзу й ступінь стеатозу в контексті мультипараметричного ультразвукового дослідження в дітей із дифузними змінами паренхіми печінки.