Значення екстрацелюлярних везикул у патогенезі та діагностиці неалкогольної жирової хвороби печінки (огляд літератури)

Анотація

Екстрацелюлярні везикули (ЕВ) — це невеликі мембранні везикули, що виділяються клітинами в позаклітинне середовище. ЕВ являють собою полікомпозиційні комунікаційні молекули й можуть впливати на низку цільових клітин в оточуючому їх клітинному середовищі, а також мати дистанційну дію. У даний час ЕВ розглядаються як високочутливі біомаркери хронічних захворювань печінки. У статті наведений огляд сучасних літературних даних щодо ролі ЕВ у патогенезі неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), а також діагностичного значення ЕВ у розрізі НАЖХП. Розглянуті питання класифікації, будови ЕВ, описані молекули, що входять до складу ЕВ. Увага приділена особливостям ідентифікації ЕВ у сироватці крові. У статті продемонстровано, що в прогресуванні НАЖХП мають значення як ЕВ, що походять із гепатоцитів, так і екстрагепатичні та бактеріальні ЕВ. Показано, що значення ЕВ при НАЖХП не обмежується формуванням дисметаболічних змін, а включає розвиток запалення та фіброзу печінки. З іншого боку, ЕВ можуть використовуватися як транспортери екзогенних молекул РНК до клітин печінки. EВ-асоційовані ncRNA впевнено визнаються як важливі регулятори біологічних процесів як у фізіологічних, так і в патологічних умовах.