СЕМІОТИКА ІКОНОГРАФІЧНОГО КАНОНУ В СЮЖЕТІ «ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ АВРААМА»

Анотація

Мета роботи полягає у виявленні особливостей іконографії сюжету «Жертвоприношення Авраама», визначенні її класифікації та аналізі іконографічного канону XVIII–XIX ст., характеристиці дослідженого іко- нопису на прикладах конкретних сакральних об‘єктів. Методологія дослідження передбачала звернення до загальнонаукових методів (аналізу, синтезу, аналогії), порівняльного та типологічного методів на підґрунті міждисциплінарного (культурологічного та мистецтвознавчого) підходу. Наукова новизна: визначено сфери  та символічне значення української іконографії «Жертвоприношення Авраама» ХVІІ–ХІХ ст., її використання в храмовому мистецтві, зокрема, на жертовниках; досліджено різноманітності іконографічного канону. Виснов- ки. Релігійною темою, яка викликає бурхливі емоції, суперечки, розбіжності історичних фактів, зокрема кон- фесійних недомовленостей, невідповідності іконографічних трактувань у мистецтві, недосконалістю вивчених літературних джерел тощо, слід вважати «Жертвоприношення Авраама». Посилання батьком на вірну смерть сина знайшло свій відголосок у творчості багатьох митців світу, адже не існує такої країни, де б не переказува- лася ця важлива подія з Біблії, яка вплинула на подальший розвиток людства загалом. Яскравим тому прикла- дом слугують досліджені у статті артефакти сакрального мистецтва, які потребують детального аналізу та експертизи фахівців. Зроблено спробу показати відмінну ступінь семіотичності різних знакових елементів на шедеврах іконопису, показано нове сприйняття іконографічного канону, де поновлюються давно забуті тра- диції, культурне бачення, а головне – духовна складова.