DOI: https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190609

П’ЄСИ ДЛЯ ГОЛОСУ Й ФОРТЕПІАНО В.ВЛАСОВА У ВИЯВЛЕННІ ТИПОЛОГІЙ МИСТЕЦТВА ПОСТАВАНГАРДУ

Людмила Іванова

Анотація


Метою цієї роботи є усвідомлення культурного стимулу того чи іншого твору В.Власова – у даному
випадку це композиції для голосу й фортепіано на вірші Т.Шевченка й за текстами талановитого представника
артистичної Одеси Р.Бродавка. Методологічна основа дослідження – історико-компаративний підхід, як це
демонструють праці О.Лосєва, а також культурологічний ракурс музикознавчого аналізу, як це дано в
історично оглядових статтях «Симфонічних етюдів» та ін. Б.Асаф’єва. Наукова новизна роботи зумовлена, по-
перше, тим що вперше у вказаному ракурсі поданий аналіз композицій В.Власова, а, по-друге, оригінальною є
теоретична ідея про культурну запрограмованість творів стильово-типологічними напрацюваннями неоготики,
які не можливі в класиці музичної творчості ХІХ-ХХ ст. Висновки. Композиції В.Власова, висока
обдарованість якого гарантує глибоке сприйняття ним «ідей часу», засвідчують наближення його до
«типологічної еклектики» поставангарду, в якій демонстрація фольклоризму (твір на вірші Т.Шевченка)
рядопокладена із просимволістським відчуттям близькості до цнотливої лірики Сходу та європейської готики:
ознака bar-форми в циклі на вірші Р.Бродавка. У цілому вказані композиції втілюють той тип
інструменталізованого подання вокалу (що вимагає помежовної з оперністю мадригальної манери співу), який
прийнято від часів К.Дебюссі і М.Леонтовича називати «п’єсами для голосу й фортепіано»; а це природно для
«неосимволізму» (за О.Марковою) у поставангардній стилістиці 1970-х – 2010-х років.

Ключові слова


п’єси для голосу і фортепіано, поставангард, неосимволізм, вокал, мадригальний вокал.

Повний текст:

PDF

Посилання


Андросова Д. Мінімалізм в музиці. Учбовий посібник для вузів мистецтв. Одеса: Астропринт, 2008. 126 с.

Волканова И. Византинизм баянно-аккордеонной музыки XX века

(на примере произведений В. Рунчака и В. Власова). Магистерская работа. Библ.ОНМА имени А.В.Неждановой,

- 98 с.

Жукова Ю. Византийский культурный принцип в формировании полифонического репертуара баянно-

аккордеонного искусства ХХ века. Магистерская работа. Одесса, 2017. 87 с.

Китайские четверостишия. Горечь разлуки. Москва, Издат.дом Летопись. 2000. 415 с.

Конен В. Пути американской музыки. Очерки по истории музыкальной культуры США. Москва:

Сов.композитор, 1977. 446 с.

Конрад Н. Запад и Восток. Москва, Наука, 1966. 561 с.

Круглова Е. Некоторые проблемы интерпретации вокальной музыки эпохи барокко. Старинная музыка, № 4,

С. 45-52.

Лю Бинцян Музыкально-исторические параллели развития искусства Китая и Европы. Монография по

истории культуры для музыкальных академий, университетов и вузов искусства. Одесса, Астропринт, 2014. 440с.

Маркова О.М. Герменевтичний зріз музичної культурної соціології. Вісник Нац.академії керівних кадрів

культури і мистецтв. Щоквартальний науковий журнал 1’2019. National Academy of Managerial Staff of Culture and

Arts. Київ 2019. С. 132-138.

Методологическая функция Христианского мировоззрения в музыкознании. Межвузовский сб.научных

статей . Отв.редактор-составитель В.В. Медушевский. Московская государственная консерватория им. П.И.

Чайковского, УГАИ им. З. Исмагилова – Москва-Уфа, 2007. 219 с.

Навоєва І.Л. Українська хорова, вокально-ансамблева творчість у контексті стильової неоготики пост-

постмодерну. Кандидатська дисертація, ОНМА имені А.В.Нежданової, 17.00.03. Одеса, 2018. 189 с.

Besseler H. Spielfiguren in der Instrumentalmusik. Jahrbuch, Leipzig, 1956. S.13-58.




Copyright (c) 2020

Mike&Max ©2018