DOI: https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190630

ГАРМОНІЗАЦІЯ КУЛЬТУРИ ЯК МЕХАНІЗМ ЇЇ САМОРОЗВИТКУ: СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХІД

Аміна Айгістова

Анотація


Мета статті – розкрити та проаналізувати за допомогою синергетичного підходу феномен гармонізації
культури як інструмент її саморозвитку. Методологія дослідження. Основою дослідження визначено
синергетичний підхід, який задає онтологічний ракурс розгляду культури і допомагає виявити її синергійні
відносини з природою, суспільством, людиною, а також передбачає нові нелінійні вирішення її власних
внутрішніх проблем. Також застосовано низку методів, інтегрованих із системного, культурологічного,
аналітичного підходів. Наукова новизна. У межах синергетичного підходу розглянуто культуру як складну
неврівноважену і водночас самоорганізовану систему, в основі існування якої дві тенденції – взаємозалежність
та непрогнозованість. У результаті виникає особлива ситуація підвищеної креативності й пошуку, що активізує
процеси її саморозвитку як рух до нового гармонійного стану. Висновки. Розуміння культури в межах
синергетичної парадигми дає змогу поєднати уявлення класичної та некласичної парадигм, представивши
культуру як синтез загального (законів) й індивідуального (випадкових подій), детермінізму й індетермінізму,
пізнати її еволюцію як багатоваріантний та нелінійний процес. Організація культурного буття є
самоорганізацією, детермінованою зсередини. Загальним законом цього є шкала перетворень на більш складні
структури, коли перехід від нижчого рівня до вищого відбувається через руйнування сталих та неузгодженість
упорядкованих елементів культури, через наростання ентропії у мінливих станах або у процесі чергування
гармонії та хаосу, коли останній нерівнозначний гармонії, а є умовою досягнення нової гармонії. Джерелом
нелінійності й нестабільності (хаосу) в культурі є свобода, зумовлена «антропологічною складністю» - як
дестабілізуюча й водночас творча сила, що породжує нестійкість системи та її трансформації, як
розосередженість структурно-формотворчих й смислових начал, що гармонізуються необхідністю.

Ключові слова


культура, система, гармонія, гармонізація, синергетика, синергетичний підхід.

Повний текст:

PDF

Посилання


Астафьева О. Н. Преодоление оппозиционной бинарности в понимании хаоса и порядка в культуре //

Синергетическая парадигма: Человек и общество в условиях нестабильности. Москва: Прогресс-Традиция,

С. 385–411.

Астафьева О. Н. Концепты синергетики и синергетические стратегии в культурологических

исследованиях М. С. Кагана. // Культура и культурная политика: материалы научно-методологического

семинара. Выпуск 1. Синергетическая концепция культурно-исторического процесса М. С. Кагана. Москва:

Изд-во РАГС, 2005. С. 100–118.

Бранский В. П. Теоретические основания социальной синергетики// Петербургская социология. 1997.

№ 1. С. 148–179.

Володина О. Синергетическое обоснование философии развивающейся гармонии// Вестник

Бурятского государственного университета. 2016. Вып.3. С. 48–56.

Донникова И.А. Социосинергетические концептуализации культуры: от сущности культуры к

сущности социальной самоорганизации// Філософія: конспект лекцій: Збірник праць. Київ, 2012. URL: http: //

www.info-library.com.ua/books-text-12003.html

Иконникова С. Н. История культурологических теорий. Санкт-Петербург: Питер, 2005. 474 с.

Каган М.С. Философия культуры. Учебное пособие. Санкт-Петербург: Петрополис, 1996. 415 с.

Каган М.С. Синергетика и культурология// Синергетика и методы науки. Санкт-Петербург: Наука,

С. 201–219.

Круглий стіл «Досягнення та перспективи синергетичних досліджень у вітчизняній гуманітаристиці

(Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 17 квітня 2016 р.)// Філософія освіти. 2016. №1

(18). С. 181–220.

Муляр В.І. Феномен гармонії: концептуальні моделі Піфагора та Геракліта //Гуманітарний вісник

Запорізької державної інженерної академії. 2016. № 65. С. 117–126.

Нава С.С. Системно-синергетическая методология исследования кочевой культуры и культурных

контактов// Вестник Бурятского государственного университета. Серия: Педагогика. Филология. Философия.

№14. С. 251–254.

Остерман Н. А. Синергетика в исследовании культуры. Аналитика культурологии. 2007. №9. URL:

https://cyberleninka.ru/article/v/sinergetika-v-issledovanii-kultury

Сагатовский В. Н. Философия развивающейся гармонии (философские основы мировоззрения). Ч. 2.

Онтология (мир и человек: укоренен ли человек во Вселенной?). Санкт-Петербург: СПбГУ, 1999. 269 с.

Сагатовский В. Н. Социальная синергетика и концепция доопределения бытия// Философские науки.

№ 7. С. 83–104.

Свідзінський А. В. Культура як феномен самоорганізації. Сучасність. 1992. № 4. С. 141–155.

Синергетике 30 лет. Интервью с профессором Г. Хакено// Вопросы философии. 2006. №3. С. 53–61.

Хакен Г. Информация и самоорганизация. Макроскопический подход к сложным системам. Москва:

Логос, 2005. 440 с.




Copyright (c) 2020

Mike&Max ©2018