МЕТОДОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ФЕНОМЕНУ «ENTERTAINMENT» У ДИСКУРСІ ПОСТМОДЕРНІЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2020.222255Ключові слова:
«Entertainment», західноєвропейська культура ХХ століття, постмодернізм, візуальна культура, штучна реальність.Анотація
Мета роботи – визначити методологічне підґрунтя феномену «Entertainment» у дискурсі постмодернізму. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного методу – для визначення теоретико-методологічних засад дослідження феномену «Entertainment» у дискурсі постмодернізму; герменевтичного методу – для простеження інтерпретації змістовного навантаження феномену «Entertainment» у контексті теорій французьких постструктуралістів і постфрейдістів у дискурсі постмодернізму; історико-культурологічний – для виокремлення цілісних образів-понять феномену «Entertainment» у західноєвропейської культури у дискурсі постмодернізму. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше проаналізовано і досліджено феномен «Entertainment» у теоріях постструктуралістів і постфрейдістів у дискурсі постмодернізму. Висновки. У дискурсі постмодернізму феномен «Entertainment» починає розглядатись як форма прояву візуальної культури і зосереджується не на відображенні дійсності, а на моделюванні цієї дійсності, через експериментування із штучною реальністю. Кожний контекст має вичерпні можливості для його прочитання і тлумачення, будь-який елемент художньої мови може бути використаним у іншому – соціальному, політичному і культурному – контексті, або може бути процитованим за межами усякого контексту, що найяскравішим чином стало підґрунтям феномену «Entertainment» (Ж. Дерріда); «Entertainment» – це форма іронічного переосмислення у аспекті відповіді постмодернізму авангарду щодо визнання неможливості знищення надбання минулого і заклик до іронічного переосмислення цього минулого (Р. Рорті); сутність «Entertainment» полягає у процесі комбінування вже існуючих художніх форм (Ж. Бодрійяр); усі зазначені аспекти яскраво доводять, що методологічною основою феномену «Entertainment» у дискурсі постмодернізму були філософські концепції Р. Барта, Ж. Бодрійяра, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, Ф. Джеймісона.Посилання
Bilchenko E. (2013). «Reason» and «zombie»: classical and non-classical discourses of art as a myth, dialogue, and game. International Bulletin: Culturology. Philology. Musicology. K: Millennium, 1, 3–10 [in Ukrainian].
Baudrillard J. (2000). Transparency of evil. Moscow: Dobrosvet [in Russian].
Deleuze J. (1997). The logic of meaning. Transl. from French by Y. Svirsky. Moscow: Rarity [in Russian].
Deleuze J, Guattari F. (1996). Rizoma. Philosophy of the postmodern era. Comp. A. Usmanova. Minsk: Krasiko-print, 6–31. [in Russian].
Jamison F. (2000). Postmodernism and consumer society. Logos. 4. 63–77 [in Russian].
Drach G. (2008). Culturology. - Rostov-on-Don: Phoenix [in Russian].
Kuritsyn V. (1992). Postmodernism: a new primitive culture. New World. 2. 225-232 [in Russian].
Mankovskaya N. (2000). Aesthetics of postmodernism SPb.: Aletheia [in Russian].
Onishchenko O. (2008). Artistic creativity: a project of nonclassical aesthetics: monograph. K.: Institute of Cultural Studies of the AMU [in Ukrainian].
Rorty R. (1994). Philosophy and the Future. Transl. from English by T. Blagovoy. Questions of philosophy. 6. 29-34 [in Russian].
Todorov T. (1999). Theory of symbol. Moscow: House of Intellectual Books [in Russian].
Eco U. (1995). Foucault pendulum. Transl. from ital. by E. Kostyukovich. K.: Fita [in Russian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
