П’ЄСИ ДЛЯ ГОЛОСУ Й ФОРТЕПІАНО В.ВЛАСОВА У ВИЯВЛЕННІ ТИПОЛОГІЙ МИСТЕЦТВА ПОСТАВАНГАРДУ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190609Ключові слова:
п’єси для голосу і фортепіано, поставангард, неосимволізм, вокал, мадригальний вокал.Анотація
Метою цієї роботи є усвідомлення культурного стимулу того чи іншого твору В.Власова – у даномувипадку це композиції для голосу й фортепіано на вірші Т.Шевченка й за текстами талановитого представника
артистичної Одеси Р.Бродавка. Методологічна основа дослідження – історико-компаративний підхід, як це
демонструють праці О.Лосєва, а також культурологічний ракурс музикознавчого аналізу, як це дано в
історично оглядових статтях «Симфонічних етюдів» та ін. Б.Асаф’єва. Наукова новизна роботи зумовлена, по-
перше, тим що вперше у вказаному ракурсі поданий аналіз композицій В.Власова, а, по-друге, оригінальною є
теоретична ідея про культурну запрограмованість творів стильово-типологічними напрацюваннями неоготики,
які не можливі в класиці музичної творчості ХІХ-ХХ ст. Висновки. Композиції В.Власова, висока
обдарованість якого гарантує глибоке сприйняття ним «ідей часу», засвідчують наближення його до
«типологічної еклектики» поставангарду, в якій демонстрація фольклоризму (твір на вірші Т.Шевченка)
рядопокладена із просимволістським відчуттям близькості до цнотливої лірики Сходу та європейської готики:
ознака bar-форми в циклі на вірші Р.Бродавка. У цілому вказані композиції втілюють той тип
інструменталізованого подання вокалу (що вимагає помежовної з оперністю мадригальної манери співу), який
прийнято від часів К.Дебюссі і М.Леонтовича називати «п’єсами для голосу й фортепіано»; а це природно для
«неосимволізму» (за О.Марковою) у поставангардній стилістиці 1970-х – 2010-х років.
Посилання
Андросова Д. Мінімалізм в музиці. Учбовий посібник для вузів мистецтв. Одеса: Астропринт, 2008. 126 с.
Волканова И. Византинизм баянно-аккордеонной музыки XX века
(на примере произведений В. Рунчака и В. Власова). Магистерская работа. Библ.ОНМА имени А.В.Неждановой,
- 98 с.
Жукова Ю. Византийский культурный принцип в формировании полифонического репертуара баянно-
аккордеонного искусства ХХ века. Магистерская работа. Одесса, 2017. 87 с.
Китайские четверостишия. Горечь разлуки. Москва, Издат.дом Летопись. 2000. 415 с.
Конен В. Пути американской музыки. Очерки по истории музыкальной культуры США. Москва:
Сов.композитор, 1977. 446 с.
Конрад Н. Запад и Восток. Москва, Наука, 1966. 561 с.
Круглова Е. Некоторые проблемы интерпретации вокальной музыки эпохи барокко. Старинная музыка, № 4,
С. 45-52.
Лю Бинцян Музыкально-исторические параллели развития искусства Китая и Европы. Монография по
истории культуры для музыкальных академий, университетов и вузов искусства. Одесса, Астропринт, 2014. 440с.
Маркова О.М. Герменевтичний зріз музичної культурної соціології. Вісник Нац.академії керівних кадрів
культури і мистецтв. Щоквартальний науковий журнал 1’2019. National Academy of Managerial Staff of Culture and
Arts. Київ 2019. С. 132-138.
Методологическая функция Христианского мировоззрения в музыкознании. Межвузовский сб.научных
статей . Отв.редактор-составитель В.В. Медушевский. Московская государственная консерватория им. П.И.
Чайковского, УГАИ им. З. Исмагилова – Москва-Уфа, 2007. 219 с.
Навоєва І.Л. Українська хорова, вокально-ансамблева творчість у контексті стильової неоготики пост-
постмодерну. Кандидатська дисертація, ОНМА имені А.В.Нежданової, 17.00.03. Одеса, 2018. 189 с.
Besseler H. Spielfiguren in der Instrumentalmusik. Jahrbuch, Leipzig, 1956. S.13-58.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
