СЕМІОТИКА САУНД-ДИЗАЙНУ В КІНО
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.34.2018.191142Анотація
Мета статті – окреслити специфіку саунд-дизайну як знакової системи у структуріфільму. Методологія дослідження включає семіотичний підхід і залучення деяких
постструктуралістських концепцій (зокрема «порожнього знаку»), також присутня
постфеноменологічна оптика погляду і медіа-теорія Бориса Ґройса. Наукова новизна
полягає у тому, що вперше здійснено спробу виявити концептуальне ядро саунд-дизайну з
позиції симулятивності індексного поля і онтології субмедіальної поверхні. Висновки. Якщо
кіно в цілому намагається створити враження «правдивої історії», то логічно уявити, що
таку саму функцію покликані виконувати і окремі компоненти фільму, не виключаючи і звук.
Саунд-дизайн покликаний створювати не «реалістичну» картину (оскільки доступу до
реальності у нас немає), а картину, що викликає довіру. Точніше, відчуття, що балансує
між довірою і підозрою (користуючись теорією Бориса Ґройса). Тому замість слова
«реальність» варто використовувати слово «правдоподібність» (credibility), яка є,
передусім, функцією контексту, особливо коли стосується озвучення явищ і предметів, яких
не існує у реальному світі. По відношенню до звуку в кіно «реальність» є не епістемічною
категорією (оскільки дійти до «справжнього» звучання речей неможливо), а етичною.
Принаймні відчуття «правдоподібності» має безпосереднє відношення до етичних вимірів
людського буття. З точки зору знакової системи саунд-дизайн являє собою унікальний
приклад симуляції індексного поля, оскільки поєднує дві «матеріальності» – зображення без
звуку (події на екрані) і звук без зображення (озвучення подій на екрані в студійних умовах).
##submission.downloads##
Опубліковано
2020-01-09
Номер
Розділ
Театр та екранні мистецтва
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Наталія Домбругова
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
