СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РЕЖИСУРИ ОПЕРНИХ ВИСТАВ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-2180.34.2018.191147Анотація
Мета статті – визначити тенденції розвитку оперної режисури ХХІ ст. уконтексті симбіотичних процесів театрального та музичного мистецтва. Методологія
дослідження заснована на використанні комплексної взаємодії теоретичних – системного
(для цілісного дослідження оперних вистав як мистецького феномену), історичного (для
аналізу подальшого розвитку оперної режисури), аналітичного (для дослідження тенденцій
оперної режисури у контексті сучасного соціокультурного процесу) та емпіричного (для
цілеспрямованого вивчення об’єкту дослідження) методів. Наукова новизна. Визначено
тенденції розвитку сучасного оперного мистецтва у контексті специфіки режисерської
діяльності; проаналізовано симбіотичні процеси театрального та музичного компонентів
опери на прикладі постановок «Бал-маскарад» (реж. П. Піцци, 2014 р.), «Травіата»
(режисер А. Бернард, 2017 р.), «Аїда» Дж. Верді (реж. М. Кавана, 2018 р.) та «Тоска» Дж.
Пуччіні (реж. А. Талеві, 2018 р.); доведено, що новаторські режисерські принципи та
методи позитивно впливають на розвиток виконавської майстерності оперних артистів.
Висновки. Новаторство оперних постановок на сучасному етапі зумовлене яскраво
вираженою індивідуальністю режисури, характерними рисами якої є: розуміння важливості
творчого аналізу специфіки сучасного соціокультурного та соціомистецького простору;
оригінальне художнє мислення та ін. Узагальнюючи практику оперної та драматичної
режисури, провідні митці створюють методи нової постановочної культури, з
використанням відкриттів сучасного світового театру, надаючи перевагу природному
вираженню емоцій, відображенню та розкриттю духовного життя людини у постановках,
оскільки саме енергетична складова вистави та її видовищність є запорукою успіху у
глядача. Головним принципом режисерської співпраці з виконавцями стає створення цілісних
сценічних образів завдяки точності вокальної інтерпретації та посиленню акторської гри.
Класичний спадок оперного мистецтва наразі є основою для інноваційних творчих пошуків
режисерів, домінуючим у яких є збереження структури твору як цілісного явища, посилення
провідної ролі музичної драматургії, нестандартні можливості сценічних рішень, відповідно
особливостям музичної партитури.
##submission.downloads##
Опубліковано
2020-01-09
Номер
Розділ
Театр та екранні мистецтва
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Іван Пономаренко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
