ПОНЯТТЯ «СУКУПНОСТІ» І «СПЕКТРАЛЬНОСТІ» У ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ С. КУСЕВИЦЬКОГО

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-2180.34.2018.191153

Анотація

Метою дослідження є виділення специфіки діяльнісних пересічень С. Кусевицького.
Його творчий метод композиторського стилю, відзначений символістською еклектикою,
має певні проекції на сукупність його виконавської, менеджерської, організаційно-
пропагандистської і т. ін. діяльностей, дифереційоване ціле яких відзначається терміном
«спектральність», у розвиток ідеї універсалізму творчої особистості ХХ сторіччя,
заявленої «системою Леонардо да Вінчі» П. Валері. Методологічною основою роботи є
інтонаційний підхід школи Б. Асафьєва в Україні із властивим йому лінгвістико-
культурологічним аспектом трактування музикознавчого методу, з опорою на аналітико-
структурний принцип та на порівняльні стилістичні характеристики, герменевтично-
інтерпретаційний ракурс музичної семіотики «інтонаційного словника епохи» за
Б. Асафьєвим і подальших розробок в працях О. Сокола, О. Маркової та ін. Наукова новизна
роботи визначена оригінальністю класифікаційного підходу до характеристики сукупного
творчого обсягу С. Кусевицького, символістський художній принцип якого задіяний у
стилістиці його контрабасового Концерту, має певні структурні аналогії до «еклектичної»
установки діяльнісних суміщень, недопустимих в епоху романтизму, а характер такого
суміщення відзначений терміном «спектральність». Висновки. Творчо-стверджуюча лінія
Кусевицького-артиста, контрабасиста та диригента, підпорядкована презентації у
виконавстві альтернатив класики і модерну, що суміщаються в самій речовості
контрабаса, утворює «контрапунктуючу» лінію до його ж меркантильно-організаційної
роботи, що прийняла форми («спектр») улаштування антреприз, конкурсів, видань, фондів
та інших структур, покликаних створити життєзабезпеченість і автору, і пов’язаних з
ним партнерів на засновках комерційних пріоритетів. Спектральність проявлення
універсалізму С. Кусевицького визначила особливого роду «парціальну еклектику» засобів
вираження в композиції Концерту для контрабаса засобом неадекватного переломлення в
інструментальній речовості «шматково» представлених стильових моделей в тематизмі і
в композиційному рішенні; сказане дозволяє стверджувати комбінаторну типологічність
Концерту у якості проекції спектрального універсалізму мислительних установлень
артиста-менеджера.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-01-09

Номер

Розділ

Музикознавство