ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТА МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Автор(и)

  • Badri Gechbaia Batumi Shota Rustaveli State University, Batumi, Georgia, Georgia https://orcid.org/0000-0003-2815-2228
  • Lamara Qoqiauri Academician of Georgian Economics Academy, Tbilisi, Georgia, Georgia

Ключові слова:

національна інноваційна система, інституційний аспект, концепція, моделі економічного зростання, центри генерації знань, творчий блок, венчурне фінансування, інноваційна інфраструктура, євроатлантична модель, східно-азіатська модель, альтернативна модель, модель потрійної спіралі

Анотація

Актуальність теми дослідження. У нашій статті на основі аналізу національної системи світу обговорюються також моделі інноваційного розвитку на прикладі окремих країн: євроатлантичні, східноазіатські, альтернативні та потрійні спіральні моделі. Постановка проблеми. Саме система наукових знань стає домінуючою в економічному зростанні, а також у системі нових процесів, продуктів і послуг, а також нових форм організації бізнесу. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджено поєднання національних інноваційних системних блоків: креативний блок, блок технологічного перенесення, блок фінансування, виробничий блок, блок підготовки кадрів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Компонентні блоки базової структури національної інноваційної системи генерують знання, вони створюють інноваційну інфраструктуру, виробляють інноваційну продукцію та здійснюють державну політику. Постановка завдання. Ми постараємося зробити скромний прорив у постановці зазначеної проблеми та схеми вивчення концептуальних засад. Виклад основного матеріалу. Альтернативна модель інноваційного розвитку використовується переважно в аграрних країнах, які не мають наукового потенціалу фундаментального і прикладного характеру, не мають багатих запасів сировини, технологій переробки, реалізація яких може стати підґрунтям національної конкурентоспроможності. Таким чином, не тільки фундаментальний і прикладний науковий блок, а й високоте-хнологічний компонент слабо представлені в такій інноваційній системі. Висновки. Звідси - майбутнє належить інноваційній економіці. Саме тому американські економісти вважають, що формування національних інноваційних систем у США є найважливішим явищем у ХХ столітті.

Біографії авторів

Badri Gechbaia, Batumi Shota Rustaveli State University, Batumi, Georgia

Doctor of Economics, Associate Professor

Lamara Qoqiauri, Academician of Georgian Economics Academy, Tbilisi, Georgia

Doctor of Economics, Professor

Посилання

Abralava, A., Gvajaia & Qutateladze, R. (2009). Innvoation Management. Tbilisi: TSU [in Georgian].

Bertalanffy, L. & Von. (1968). General System Theory; Foundations, Development, Applications. New York: George Braziller [in English].

Freeman, C. (1987). Technology Policy and Economic Performance: Lessons from Japan. London; New York: Pinter Publishers [in English].

Ivanov, N. I. (Ed.). (2010). Global Transformation Innovation System. M. IMEMO RAN [in English].

Golichenko, О. G. (2006). The National Innovation System of Russia: Condition and Ways of Deployment. Moscow: Nauka [in English].

Itskovits, G. (2011). Model of Triple Spiral. Innovation Russia, 4 [in English].

Ivanova, N. I. (2002). National Innovation Systems. Moscow: Nauka [in English].

Katikov, D. D., Maligin, V. E. & Smorodinskaia, N. V. (2012). Institutional Environment of Globalized Economy: Development of Network Interaction. Moscow. Institute of Economy [in English].

Lundvall, B. A. & Johnson, B. (1994). The Learning Economy. Journal of Industry Studies, 1(2), 23-42 [in English].

Lundvall, B. A. (1992). National Systems of Innovation. Towards a Theory of Innovation and Interactive Learning. London: Pinter [in English].

Lundvall, B. A. & Dalum, В. (2002). National Systems of Production, Innovation and Competence Building. Research Policy, 31(2), 213-231 [in English].

Metcalfe, S. (1995). The Economic Foundations of Technology Policy: Equilibrium and Evolutionary Perspectives. Stoneman P. (ed.). Handbook of the Economics of Innovation and Technological Change. Oxford: Blackwell Publishers [in English].

Miettinen, R. (2013). Innovation, Human Capabilities, and Democracy: Towards an Enabling Welfare State. Oxford: Oxford University Press [in English].

Invanov, V. V. (Ed.). (2006). National Innovation Systems in Russia and EU. Moscow: Tsipran Ran [in English].

Nelson, R. R. (1993). National Innovation Systems: A Comparative Analysis. New York: Oxford University Press [in English].

Patel, P. & Pavitt, K. (1994). The Nature and Economic Importance of National Innovation Systems. STI Review, 14, 9-32 [in English].

Qoqiauri, L. & Qoqiauri, N. (2015). Innovation. Tbilisi: GTU [in English].

Sergeev, V. M., Aleseenkova, E. S. & Nechaev, V. D. (2008). Typology of the Models of Innovation Development. Politiya, 4 (51) [in English].

Van, L. В., Debeckere, K., Callaert, J., Tijssen, R., Van, L. T. (2006). Scientific Capabilities and Technological Performance of National Innovation Systems: an Exploration of Emerging Industrial Relevant Research Domains. Scientometrics, 2(66), 295-310 [in English].

Yoon, W. & Hyun E. (2009). How Relevant and Useful is the Concept of National Systems of Innovation? Journal of Technology Management and Innovation, 3(4), 1-13 [in English].

Zverev, A. V. (2009). Formirovanie natsionalnoy innovatsionnoy sistemy: mirovoy opyt i rossiyskie perspektivy [Formation of National Innovation System: Global Experience and Russian Prospects]. Extended abstract of Doctor’s thesis. Retrieved from http://dissers.ru/avtoreferati-dissertatsii-ekonomika/a840.php [in Russian].

##submission.downloads##

Як цитувати

Gechbaia, B., & Qoqiauri, L. (2019). ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТА МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ. Науковий вісник Полісся, (1(17), 41–54. вилучено із http://nvp.stu.cn.ua/article/view/177916

Номер

№ 1(17) (2019): Науковий вісник Полісся

Розділ

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

Ліцензія

1. Політика, яка рекомендується журналам, що пропонують відкритий доступ Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).