Внутрішньополітична безпека України крізь призму концептуалізації гібридних викликів та загроз (2014-2018 рр.)

Василь Гулай


The combination of military and non-military means of power struggle in interstate relations faced in recent years by countries such as Georgia, Moldova, Syria, Ukraine, Montenegro and others can not be considered entirely new phenomenon in world history, but with the development of information technology and the globalization of the financial and economic system has brought new opportunities for the use of economic, informational, political and military means of pressure.

Positively evaluating the achievements of Ukrainian researchers in disclosing the institutional and procedural principles of the state system functioning and political provision of national security of Ukraine, it should be pointed out that the problem of conceptualization and response to internal political risks for its national security remains unresolved in the context of the continuation of wide-ranging implementation by Russia of theoretical and methodological and applied aspects. Hybrid war combined forces and means, including in the political sphere of Ukrainian society. Some aspects of this problem were presented by the author in Polish scientific publications.

The work hypothesis found that the degree and nature of the destructive influence of individual events, phenomena and processes in the domestic political sphere, the economy, the social sphere, information activities, the fight against organized crime and corruption in Ukraine are not only conditioned by the corresponding undisguised intervention of the aggressor country, but also have an intra-Ukrainian nature, caused by the implementation of the latent interests of prominent representatives of the post-war political ruling class in Ukraine (Petro Poroshenko Bloc / People’s Front A. Yatsenyuk, A. Avakov and O. Turchinov / «Vinnytsia» group of Prime Minister of Ukraine V. Groysman).

The main components of Ukraine’s internal security at the present stage in confronting the hybrid aggression of the Russian Federation are considered: the system of ensuring political security and its subjects, internal political and interconfessional stability, public accord, civil society and political power, political regime and political security, state security, political elites and leaders, political movements, state-church relations, religious organizations, constitutional order, territorial integrity of Ukraine.

It is necessary to take into account the fact that the special organs and advocacy machine of the aggressor country in the process of information war against Ukraine attaches the highest priority to the demoralization and disintegration of Ukrainian society and discretisation of the security and defense sector. Russian propaganda for destabilizing the situation in Ukraine is actively used by the growth of negative attitudes among Ukrainian citizens.

An important problem that has emerged since the onset of hybrid aggression against Ukraine is the activity of Russian agents of influence in the parliament, political parties, local authorities and civic organizations.

The simulated nature of the overwhelming majority of institutional and procedural components of the reform of the social life of the Ukrainian state while simultaneously marginalizing social protest actions in the short term create the illusion of social stability of the new / old dominant political and business groups as a collective embodiment of kleptocracy, clientism and corruption. hybrid political regime in post-war Ukraine.

The ruling from 2014, based on client-patronage ties and faith through informal political practices, the consolidated power groups of the Bloc of Petro Poroshenko and the People’s Front are not able to overcome the crisis of confidence in power as an integral institutional and procedural system. They explain the growing internal protest potential of the Kremlin’s influence.

The potential of the ruling political class of Ukraine is also aggravated by the fact that in its hands the most powerful material resources, administrative and technical-organizational means, funds, sources and means of information transmission, ideological and legal mechanisms, etc., are concentrated. The specifics of the ruling political class of Ukraine are manifested in the implementation of strategies for self-enrichment, which obviously leads to neglect of public interests and uncontrolled and permissiveness.

Taking into account the growing scope of domestic political risk potential of national security in the projection of the presidential and parliamentary elections in 2019, a process of political consolidation of the most active part of Ukrainian citizens around common values and interests, overcoming of existing political contradictions and achieving socially acceptable standards of living may be worthy of scientific analysis, consequently, ensuring the security of the individual, society and the state, preserving its independence, territorial integrity, sovereignty and file progressive development of Ukraine.

Ключові слова

security; internal security; hybrid aggression; political regime; political elites and leaders

Повний текст:


Пристатейна бібліографія ГОСТ

  1. Gulay V. Internal political risks for the national security of states in the polysystem crisis condition (the example of Ukraine). Kryzysy we współczesnej Europie i próby ich przezwyciężenia. Toruń: Kolegium Jagiellońskie-Toruńska Szkoła Wyższa, 2017. S. 81–97.
  2. Gulay V. Zaostrzenie kryzysu politycznego w Ukrainie w roku 2016 jako wyzwania wewnętrzne i zagrożenie bezpieczeństwa narodowego Ukrainy oraz perspektywy stosunków z państwami sąsiednimi. Studia Spoƚeczne, 2017. № 18. S. 11–17.
  3. Тимків Я. І. Теорія і практика сучасної європейської політики безпеки: приклад Польщі: навч. посібник. Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2011. 224 с.
  4. Кравчук О. Ю. Політична безпека України як наукова і практична проблема. Міжнародний науковий журнал. Дніпропетровськ, 2016. № 6, т. 3. С. 82–83.
  5. Горбатенко В. Політичні ризики: від теорії до практики. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe? (дата звернення: 17.02.2018).
  6. Віннічук О. В. Політичні ризики трансформаційних процесів у країнах «нової демократії» (ЦСЄ). Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, Львів, 2013. Вип. 25. С. 71–76.
  7. Карпенко Н. В. Геополітичні аспекти іміджевого позиціонування України: автореф. дис. … канд. політ. наук. Київ, 2015. 22 с.
  8. Горбулін В. Г. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. Стратегічні пріоритети. Київ, 2014. № 4. С. 5–12.
  9. Горбулін В. гібридна війна: все тільки починається… Дзеркало тижня – Україна. 2016. № 11.
  10. Требін М. П. «Гібридна війна» як прояв політичної кризи в Україні. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Політологія. Соціологія. Філософія». Ужгород: ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2015. Вип. 1. С. 218–222.
  11. Требін М. П. «Гібридна» війна як нова українська реальність. Український соціум. 2014. № 3. С. 113–127.
  12. Хоружий Гр. Російська пропаганда як складова «гібридної війни». Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal. 2016. Vol. 4. URL: http://sp-sciences.io.ua/s2596470/khoruzhyi_grygorii_2016._russian_propaganda_as_a_ component_of_a_hybrid_war._social_and_human_sciences._polish-ukrainian_scientific_journal_04_12 (дата звернення: 15.04.2018).
  13. Троян С., Киридон А. Російські стратегеми як загроза національній безпеці України. Україна в системі змін парадигми світопорядку ХХХХІ століть: монографія Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016. С. 173–190.
  14. Гольцов А. Український вектор імперської геополітики Російської Федерації на початку ХХІ ст. Україна в системі змін парадигми світопорядку ХХ–ХХІ століть: монографія. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016. С. 191–213.
  15. Абрамов В. І., Ситник Г. П., Смолянюк В. Ф. Глобальна та національна безпека / за заг. ред. Г. П. Ситника. Київ: НАДУ, 2016. 784 с.
  16. Возняк С. М., Іващенко А. М. Стратегія сучасного гібридного конфлікту і сценарії протидії гібридним загрозам. Українське суспільство в умовах війни: виклики сьогодення та перспективи миротворення: матеріали Всеукр. наук.практ. конф. (м. Маріуполь, 09 черв. 2017 р.). Маріуполь: ДонДУУ, 2017. С. 58–62.
  17. Крутій В. О. Гібридна війна: складність концептуальних наративів. Держава і право. Серія «Політичні науки»: зб. наук. праць. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2017. Вип. 76. С. 14–23.
  18. Авер’янова Н. Консолідація українського суспільства в сучасних умовах гібридної війни. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: «Українознавство». Київ, 2016. Вип. 1. С. 5–7.
  19. Зельманович І. І. Російська військова складова агресії в Україні: можливі сценарії та способи врегулювання конфлікту. Прикарпатський вісник НТШ Думка. Івано-Франківськ, 2017. № 5–6. С. 33–40.
  20. Власюк О. Національна безпека України: еволюція проблем внутрішньої політики: вибрані наукові праці. Київ: НІСД 2016. 528 с.
  21. Кобець Ю. В. Еволюція політичної системи сучасної України: трансформаційні виклики та особливості реформування після 2014 року. Прикарпатський вісник НТШ Думка. Івано-Франківськ, 2017. № 5–6. С. 51–58.
  22. Радковець Ю. І. Ознаки технологій «гібридної війни» в агресивних діях Росії проти України. Наука і оборона. Київ, 2014. № 3. С. 36–42.
  23. Бебик В. Інформаційний простір як театр військових дій: війська, зброя, розвідка, контррозвідка. Міжнародні відносини. Політичні науки. 2018. № 18. URL: http://journals.iir.kiev.ua/ index.php/pol_n/article/view/3391 (дата звернення: 30.07.2018).
  24. Гаврилюк К. К. Подолання політичної кризи в Україні в умовах гібридної війни: інформаційна складова. Держава і право. Серія: «Політичні науки»: зб. наук. праць. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2017. Вип. 76. С. 154–176.
  25. Гулай В. Маніпулятивно-пропагандистські складові загроз інформаційній безпеці в реаліях гібридної війни Російської Федерації проти України. Studіa Politologica Ucraino-Polona. Житомир-Київ-Краків: ФОП Євенок О. О., 2016. Вип. 6. С. 34–42.
  26. Gulay V. Манипулятивно-пропагандистская составляющая «гибридной» войны Российской Федерации против Украины: мифологемы прошлого и нове имперские императивы. Studia Spoƚeczne. 2015. № 13 (2). S. 69–79.
  27. Gulay V. Zagrożenia informacyjnego bezpieczeństwa jednostki w realiach współczesnej psychologiczno-informacyjnej wojny (na przykładzie «wojny hybrydowej» Federacji Rosyjskiej przeciwko Ukrainie). Technologiczno-społeczne oblicza ХХІ wieku. Kraków: Wydawnictwo LIBRON, 2016. S. 421–442.
  28. Gulay V. Responding to threats to information security of Ukraine under the hybryd war started by the Russian Federation: risks for state, society and man. Konflikt hybrydowy na Ukrainie – aspekty teoretyczne i praktyczne. Kielce: Wydawnictwo Uniwersytetu Jana Kochanowskiego w Kielcach, 2017. S. 131–140.
  29. Gulay V. Hybrid nature of the Russian Federation’s destructive information and psychological influence on the information security of Ukraine. Український часопис міжнародного права. 2017. № 2. P. 85–89.
  30. Авер’янова Н. М. Гібридна війна: російсько-українське протистояння. Молодий вчений: наук. журнал. Київ, 2017. № 3. С. 30–34.
  31. Моргун А. В. Трансформаційні процеси сучасної України та їх вплив на формування політики національної безпеки. Держава і право. Серія: «Політичні науки»: зб. наук. праць. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2017. Вип. 76. С. 144–153.
  32. Бевз Т. Бізнес-партійні корпорації і українська політична практика. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Київ, 2016. Вип. 5–6. С. 294–312.
  33. Шевчук П. Роль політичного класу та політичної еліти України у розбудові держави. Ефективність державного управління. Київ, 2015. Вип. 42. С. 29–38.
  34. Котигоренко В. О. Проблема гібридності і необхідність дегібридизації політичної влади в Україні. Держава і право. Серія: «Політичні науки»: зб. наук. праць. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2017. Вип. 76. С. 80–95.
  35. Кононенко Н. Гібридні цінності як чинник, що гальмує модернізацію України Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Київ, 2017. Вип. 3. С. 137–156.
  36. Бульбенюк С. Взаємодія державної влади та громадянського суспільства в Україні в умовах системних викликів сучасності (кратолого-управлінський і антропологічний дискурси). Studia Politologica Ucraino-Polona: щорічний журнал з політичних наук. Житомир-Київ-Краків: Вид. О. О. Євенок, 2017. Вип. 7. С. 163–171.
  37. Мацієвський Ю. В. У пастці гібридності: зиґзаґи трансформації політичного режиму в Україні (1991–2014). Чернівці: Книги-XXI, 2016. 551 с.
  38. Перегуда Є. Консолідаційний потенціал інституційних реформ: стратегія, принципи, напрями. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Київ, 2016. Вип. 5–6. С. 50–63.
  39. Зеленько Г. Система державного управління в Україні: траєкторія змін 2014–2016 рр. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Київ, 2016. Вип. 5–6. С. 4–34.
  40. Николаенко Т. ПреЛОМление реальности. URL: http://www.theinsider.ua/politics/ 5aa4358fbdf41/ (дата звернення: 11.03.2018).

Copyright (c) 2018 Василь Гулай

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.