Поняття дискурсу – перегляд визначень

Sergiusz Rudnicki

Анотація


The significance of the problem of the «discourse» concept definition arises from the fact that for a relatively long time, from which the concept is used in social sciences, many of its interpretations have appeared. This, thereafter, affects the selection of the discourse research methods, and in the case of the author – the research of Polish discourse in Ukraine, which has an influence on Ukrainian-Polish relations. Therefore, the article is devoted to the analysis of the «discourse» concept and is the theoretical basis for establishing the possibility of using the analysis of discourse for the evaluation of international relations, and in the narrow sense - Polish-Ukrainian relations.

As a source base, articles, monographs and theses of Polish and Ukrainian scholars have been used, and it should be noted that in Poland, discourse studies have been conducted for a long period of time and have attracted more attention of the political environment than in Ukraine, and this, accordingly, influenced the choice of sources.

The problem of defining the discourse idea is  that the concept is used in many scientific disciplines, within which different schools have appeared, which have their own understanding of the discourse concept. In addition, there are also interpretations of individual researchers, who are working within these schools.

The analysis of various definitions of discourse convinced the author that the source of differences in the interpretation of the concept is the application of two philosophical traditions. One of them represents discourse as a multi-stage, logically ordered process of knowledge, and was presented by such well-known philosophers as R. Descartes and G.W. Leibnitz and gave impetus to the structuralist understanding of the concept. The second relies on the tradition of one-step moment of knowledge of the object and created a phenomenological school in the interpretation of the concept of «discourse.»

The author has considered the classical discourse theories, presented by such scholars as: Teun A. van Dijk, Michel Foucault, Jürgen Habermas and Émile Benveniste, and for his study adopted the phenomenological discourse definition by Michel Foucault, where discourse is the relation of knowledge and power and their interconnection. The discourses are organized through the episteme as a system of thinking, characteristic for a particular era or sphere. Discourse practices are the collection of anonymous rules that govern expressions for a particular era and specific environments.

The discourse interpretation in the phenomenological tradition of scientist Michel Foucault complements the work of other authors, which do not contradict the other above-mentioned interpretations, such as speech-community (community of speaking, language community), topic (concept) that unites the text, story line that arranges the discourse.

Understanding the concept of discourse as rules that outline the statement, supplemented by the concepts of other scholars, allows us to use a wide range of research methods, which were introduced by the author - subdividing extralinguistic, linguistic (textual) and methods of analyzing the dependence of language and extra-language elements.

Among the extra-linguistic methods, the analysis of SEP (somebody else’s problem is in first place) – the matter that is silent, the discourse strategy analysis, (the selection of texts, event naming, event description), priming and framing as discourse strategies.

Methods of linguistic analysis concentrate on the analysis of the text surface which occupies this topic in the media, the analysis of the semantic keyword field, the conversational analysis which focuses on the description of communicative units, including metaphors and the analysis of text strategies. Finally, the third group of methods of language matching and extra-language factors is critical discourse analysis, which establishes links between ideology, propaganda, public morals and language.


Ключові слова


discourse; political discourse; speech-community; topic; story line; linguistic and extra-linguistic methods of discourse analysis; critical discourse analysis

Повний текст:

PDF (Polski)

Пристатейна бібліографія ГОСТ


  1. Balczyńska-Kosman A., Język dyskursu publicznego w polskim systemie politycznym, w: SP 2, 13, s. 143‒153, http://ssp. amu.edu.pl/wp-content/uploads/2013/06/ssp-2013-2-143-154.pdf (dostęp: 31 XII 2017).
  2. Бутова І., Політичний дискурс як обєкт лінгвістичних досліджень, http://old.lingua. lnu.edu.ua/Visnyk/visnyk/ Visnyk_16/articles/Butova.pdf (dostęp: 31 XII 2017).
  3. Jasina Ł., Kościński P., Szeligowski D., Obraz Polski w polityce historycznej Ukrainy, red. A.M. Dyner, Warszawa 2017.
  4. Język dyskursu publicznego w polskim systemie politycznym, w: SP 2, 13, s. 143‒153, http://ssp.amu.edu.pl/wp-content/ uploads/2013/06/ssp-2013-2-143-154.pdf (dostęp: 31 XII 2017).
  5. Gajda J., Analiza dyskursu i jej zastosowanie w badaniach politologicznych – wprowadzenie, w: Przeszłość – Teraźniejszość – Przyszłość. Problemy badawcze młodych politologów, Kraków 2010, s. 253‒261.
  6. Кадлубович Т., Співвідношення понять політичного дискурсу та політичної комунікації, w: Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, №  1, Київ 2010, s. 192‒199.
  7. Киридон А., Українсько-польські відносини в контексті памяттєвого дискурсу: пошук моделей примирення, http://uaforeignaffairs.com/ua/ekspertna-dumka/view/article/ ukrajinsko -polski-vidnosini-v-konteksti-pamjattjevo/ (dostęp: 30 VI 2017).
  8. Киридон А., Троян С., Сучасний етап українсько-польських відносин дискурс взаємодії, http://uaforeignaffairs. com/ua/ekspertna-dumka/view/article/suchasnii-etap-ukrajinsko-polskikh-vidnosin-diskurs/ (dostęp: 30 VI 2017).
  9. Когут І., Польсько-український конфлікт у суспільно-політичних дискурсах з 2003 року і до сьогодні, http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/123456789/ 8928/ 1/kogut.pdf (dostęp: 30 VI 2017).
  10. Кондратенко Н., Український політичний дискурс: текстуалізація реальності, Одеса 2007.
  11. Kujawa I., Strategie dyskursu polityki a medialny obraz świata (na materiale współczesnej prasy niemieckiej), „Annales Universitatis Mariae Curie-Sklodowska”, vol. XXVII, Sektio FF, Lublin 2009, s. 43‒58.
  12. Ks. Kunicki, Z., Jacques Derrida: polityka a polityczny dyskurs o demokracji, Forum Politologiczne, t. 6, INP UWM, Olsztyn 2007, s. 283‒303.
  13. Laskowska E., Style dyskursu publicznego, www.ukw.edu.pl/.../6357/Style _dyskursu_ publicznego.doc (dostęp: 9 IX 2017).
  14. Lokert K., Dyskurs polityczny – analiza KAD, „Językoznawstwo” 2011, nr 1(5), http://bazhum.muzhp.pl/media// files/Jezykoznawstwo_wspolczesne_badania_problemy_i_analizy_jezykoznawcze/Jezykoznawstwo_wspolczesne_badania_ problemy_i_analizy_jezykoznawcze-r2011-t5/Jezykoznawstwo_ wspolczesne_ badania_ problemy_i_ analizy _jezykoznawcze -r 2011-t5-s81-87/Jezykoznawstwo_ wspolczesne_ badania_ problemy_i_analizy_jezykoznawcze-r2011-t5-s81-87.pdf (dostęp: 31 XII 2017).
  15. Malewska-Szałygin A., Tradycja stosowania pojęcia „dyskurs” i jego przydatność w antropologii współczesności, „Etnografia Polska” 2004, t. 48, z. 1‒2, s. 81‒97.
  16. Нагорна Л., Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики, Київ, Світогляд 2005.
  17. Наумкіна С., Дяченко О., Використання мовно-маніпулятивних технологій на різних етапах політичного конфлікту, w: Політологічні та правничі студії суспільно-політичних процесів ХX-початку XXI ст.: збірник наукових праць до ювілею доктора політичних наук, професора В.П. Горбатенка, ред.-упор. С. Рудницький, ФОП Євенок О.О., Житомир 2017, s. 74‒81.
  18. Петренко В., Політична мова як засіб маніпулятивного впливу: автореф. дис. […] канд. політ. наук: 23.00.02б, Київ 2003.
  19. Петренко І., Політичний дискурс: зміст, особливості, функції, „Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія”, № 100, Київ, 2010, s. 54‒57.
  20. Poprawa M., Telewizyjne debaty polityków jako przykład dyskursu publicznego, TAiWPN Universitas, Kraków 2009.
  21. Romaniuk S., Ukraiński dyskurs polityczny w latach 2010‒2014. Analiza lingwistyczna, Warszawa 2016.
  22. Серажим К., Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики), Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, Київ 2002.
  23. Стрій Л., Ритуальні жанри українського політичного дискурсу: структурно-семантичний і лінгвопрагматичний аспекти: дис… канд. філол. н.; спец.:  10.02.01 – українська мова, Міністерство освіти і науки України,  Одеський національний університет  імені і. І. Мечникова, Одеса 2015.
  24. Stryjek T., Konieczna-Sałamatin J., Zacharuk K., Ukraińcy o historii, kulturze i stosunkach polsko-ukraińskich. Raport z badania ilościowego i jakościowego, Warszawa 2017, http://www.nck.pl/badania/projekty-badawcze/raport-ukraincy-ohistorii-kulturze-i stosunkach-polsko-ukraińskich (dostęp: 30 XII 2017).
  25. Шарапановська Ю., Теоретичні засади аналізу політичного дискурсу, „Молодий вчений” 2016, № 4 (31), s. 428‒431.
  26. Вільчинська І., Політичний дискурс: основні напрями дослідження, „Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв”, Київ 2013, №3, s. 198‒201.
  27. Zaszkilniak L., Dzieje Polski w historiografii ukraińskiej i świadomości społecznej Ukraińców początku XXІ w., http:// jazon.hist.uj.edu.pl/zjazd/materialy/zaszkilniak _pl.pdf (dostęp: 31 XII 2017).




Copyright (c) 2018 Sergiusz Rudnicki

Creative Commons License
Ця робота ліцензована Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Розміщення журналу „Studia Politologica Ucraino-Polona” на платформі Open Journal Systems було можливим завдяки фінансовій підтримці Генерального Консульства Республіки Польща у Вінниці, в рамках здійснення проєкту «Розробка інтернет-версії політологічного журналу Studia Politologica Ucraino-Polona».