АРТУР ШОПЕНГАУЕР ПРО ПАРАЛЕЛІ ЕТОСУ МУЗИКИ ТА «ВОЛІ ДО ЖИТТЯ» У ВСЕСВІТІ

Анотація

Мета роботи. Дослідження пов'язане з кросаналізом таких понять, як етос та «воля до життя» Артура Шопенгауера, що трактується відповідно до гармонії світобуття. Етос розглядається як стійкий стан музики, що виникає на трансцендентному вимірі культуротворчості відповідно до історично-парадигмальних змін світобуття. Методологія дослідження полягає в застосуванні компаративного, історико-логічного методів. Контекстний та системний методи уможливлюють дослідження художніх феноменів у їхньому безпосередньому включенні у цілісність культури, в систему її органічних взаємозв’язків. Окрім того, було використано культурологічний метод, який передбачає цілісний підхід до феномена культури, виокремлення у ньому сутнісних шарів та аспектів, що органічно перетинаються один з одним. Зазначений методологічний підхід дає змогу розкрити та піддати аналізу певні погляди на зазначені поняття. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про етос музики як прояв гар- монії Космосу. Аналіз етосу музики дає змогу виокремити поняття духу музики та розглядати його в кореляції з «волею до життя». Постійний рух людства відображений у «волі до життя», за А. Шопенгауером, і при цьому потребує вираження не тільки в музиці як у різновиді мистецтва, а й в етосі музики як втіленні макро- та мікрокосму буття. Висновки. Дух музики імпліцитно втілює стиль, етос і естезис людського «буття-в-культурі», постійно відтворюючи архетипні гармонії з глибин світової волі. Позиціонуючи етос музики поза чистою системою раціо, апріорно закладені ілюзії людського сприйняття зовнішнього світу на основі музики створюють ірраціональний світ, дозволяючи занурюватися в сутнісні шари «волі до життя» у Всесвіті.