РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ МИНУЛОГО В УКРАЇНСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ МУЗЕЇ ІСТОРІЇ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ У ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД: кінець 80-х – перша половина 90-х років ХХ ст.

Анотація

Мета роботи полягає у тому, щоб висвітлити стратегії репрезентації та інтерпретації минулого в Українському державному музеї історії Великої Вітчизняної війни у перехідний період кінця 80-х – першій пол. 90-х років ХХ ст., беру- чи до уваги зовнішні й внутрішні чинники, що вплинули на їхнє формування. Методологія. Скептичний емпіризм. Наукова новизна. Вперше висвітлюються стратегії репрезентації та інтерпретації минулого в зазначеному музеї та з’ясовані основні чинники, що вплинули на їхнє формування. Висновки. На стратегії репрезентації та інтер- претації минулого у вказаному музеї впливали: крах радянської пропаганди та боротьба з її символами, плюралі- зація та оновлення інструменталізації історичної політики. Вплив цих чинників призвів до формування стратегій: опціонального розширення профілю музею (залежно від зовнішніх викликів), підстроювання наявних репрезента- цій та інтерпретацій під український народницький наратив (у його вульгарній формі) з одночасним збереженням, наскільки це можливо, радянського варіанту історичної пам’яті про Другу світову війну, посилення уваги до антро- пологічного виміру війни, дрейф від глорифікації радянського історичного міфу до славлення військового подвигу рядових солдатів та вшанування пам’яті полеглих. Крім того, музей зайняв вичікувальну позицію, закрившись на трьохрічну реекспозицію, даючи проблемам, що постали перед закладом, можливість вирішитися самим собою. Зайнявши таку "антикрихку" (за Н.Талебом) позицію, коли деструктивний вплив іде на користь, музей зумів збе- регтися, незважаючи на намагання його опонентів кардинально змінити, а то й взагалі припинити його роботу. Отримані результати дослідження були необхідними для подальшого дослідження репрезентацій та інтерпретацій музею Великої Вітчизняної війни після завершення реекспозиції у 1994 р.