Неоконсервативні засади культурної політики української держави на сучасному етапі

Анотація

Мета роботи – розкриття неоконсервативних засад культурної політики української держави на сучасному етапі. Методологія дослідження ґрунтується на структурно-філософському аналізі, ідейно-змістовному, аксіо- логічному та нормативно-ціннісному підходах, принципах об’єктивності та холізму. Наукова новизна полягає у тому, що на підставі неоконсерватизму як ідейно-політичної платформи, що постає центристською течією та спи- рається на ідеї національної єдності, національної відповідальності еліти, ідеї державної опіки та контролю на засадах "філософії правого реформізму", на принципи соціальної стабілізації, гарантування природного (еволю- ційного) розвитку, обґрунтовується підхід до побудови культурної політики України, яка повинна відштовхуватися від гармонійного синтезу консервативно-зберігаючої (захисної) та креативно-інноваційної складових. При цьому перша має бути пріоритетом і ядром, що вміщує можливості подальшого розвитку. Висновки. Обґрунтовується основний принцип неоконсервативної культурної політики української держави, на базі якого повинен відбуватися розвиток книговидання та кіновиробництва, міжнародне культурне співробітництво тощо, зокрема, що реформування культурної сфери включає в себе єдність традиційного ядра та інноваційної надбудови. Це, по-перше, пе- ретворює національну культурну спадщину на конкурентоспроможний фактор, а, по-друге, дає змогу зберегти культурну ідентичність українців як народу та нації-суб’єкта в глобалізованому світі.