КУЛЬТУРНІ ПРАКТИКИ УНІВЕРСИТЕТУ: МІЖ ДИСЦИПЛІНОЮ ТА ДИСКУРСОМ

Анотація

Метою дослідження є аналіз культурних практик університету та їх історичної динаміки. Основна увага приділяється класичній моделі університету та її трансформаціям. Методологія дослідження полягає у використанні методів аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, а також семіотичного, герменевтичного та історичного
підходів. Це дало змогу виявити особливості формування університету як єдності та протилежності культурних практик дисципліни та дискурсу. Наукова новизна полягає у розумінні освіти як сукупності соціальних інститутів та культурних практик виховання людини модерного зразка. Університет як культурна практика, заснована на
новій антропологічній моделі, формує відповідні дисциплінарні настанови та дискурси. Вони реалізуються у виробництві сучасного типі габітусу та культурного капіталу, а також забезпечують ідентифікацію під егідою поняття "культура" в
модерну епоху. Висновок. Доведено,що культура в цьому контексті реалізується як "висока культура", тобто як ціннісні орієнтації на основі універсального культу розуму. Культурна практика університету є медіумом між нормативними іде-
ями Модерну та певним типом держави, тобто слугує забезпеченням соціальних технологій національного будівництва. Залежно від національної моделі навчання університети як культурні інститути визначають пріоритет певних освітніх
стратегій. Здійснюється порівняльна характеристика французької, американської та німецької моделі університету. Остання стала зразком для культурних практик вітчизняного закладу вищої освіти. Формування культу універсального
розуму та самодостатнього суб’єкта є основним завданням культурних практик університету класичного взірця.