ДАВНЬОРУСЬКИЙ СТИЛЬ: ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ЕЛЛІНІСТИЧНИХ ТА ВІЗАНТІЙСЬКИХ ТРАДИЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2018.147209Ключові слова:
домонгольська архітектура, давньоруський стиль, монументальне будівництво, соборний проект, місцеві традиції, хрестатий стовп.Анотація
Мета статті - спростувати думку, що поширилася в літературі з 50-х років ХХ століття щодо давньорусь-кого стилю як спадкоємця традицій столичної візантійської архітектури, коли відмінності від константинопольської архітектури часто трактувалися як самобутні риси давньоруської архітектури. Методологія дослідження ґрунтується на порівняльно-історичному аналізі, а також на методах семіотики й герменевтики. Наукова новизна полягаєв обґрунтуванні точки зору, що джерелом походження монументальної архітектури Київської Русі була архітектура провінцій Візантії, яка суттєво відрізнялася від столичної. Самобутній давньоруський стиль – це не стиль величезних монументально-важкуватих соборів з позакомарним завершенням, а оформляється він тільки у кінці ХІІ століття в творчості Милонєгі з його підвищеною пірамідальністю як внутрішніх інтер’єрів, так і фасаду, декоративністю. Витоки його не в дерев'яному народному зодчестві, а загальних тенденціях розвитку світової архітектури. Висновки. Формування й трансформація давньоруського стилю відбувалася діалозі із світовими тенденціями, під впливом готикий ренесансу в ХІУ-ХУ століттях в західних землях України.Посилання
Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. К., 1982.
Архипова Е.И. Резной камень в архитектуре древнего Киева: Конец Х — первая половина ХІІІ в. К., 2005.
Баталов А. Л. Введение // ДРИ: Идея и образ. Опыты изучения византийского и древнерусского ис-кусства. М., 2009.
Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца X - начала XII в. Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. М., 1987.
Раппопорт П.А. Архитектура средневековой Руси. Избранные статьи. К 100-летию со дня рождения. — СПб. : Лики России, 2013.
Штендер Г.М. Трехлопастные покрытия церкви Спаса на Берестове: (К вопросу о художественном образе храмов второй половины XI — начала XII в.) // ПКНО, 1980. Л., 1981. С. 534–544.
Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. К., 2002.
Aseev, Yu.S. (1982). Architecture of ancient Kyiv. Kyiv [in Russian].
Arkhipova, Ye.I. (2005). The carved stone in the architecture of ancient Kiev: The end of X - the first half of the ХІІІ century. Kyiv [in Russian].
Batalov, A. L. (2009). DRI: The idea and image. Experiments in the study of Byzantine and Old Russian art. Introduction. Moscow [in Russian].
Komech, A.I. (1987). Old Russian architecture of the end of X - beginning of the XII century. Byzantine heritage and the formation of an independent tradition. Moscow [in Russian].1987.
Rappoport, P.A. (2013). The architecture of medieval Russia. Selected articles. To the 100th anniversary of the birth. St. Petersburg: Liki Rossii [in Russian].
Shtender, G.M. (1981). Three-lobed coverings of the Church of the Savior on Berestov: (To the question of the artistic image of the temples of the second half of the XI - the beginning of the XII century.) PKNO, 1980. Lenin-grad, 1981 [in Russian].
Rychkov, P., & Luc, V. (2002). Architectural-mystical spadshchina of Ostrozjkyj’s princes. Kyiv [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
