УГОРСЬКА ІНСТРУМЕНТАЛЬНА МУЗИКА В КОНТЕКСТІ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО СТИЛЮ

Анотація

Мета роботи – виявлення історичних передумов становлення та розвитку інструментальної музики Угорщини в контексті формування національного стилю. Методологія статті полягає в застосуванні загального наукового принципу об’єктивності. Основними методами у дослідженні хронології формування та ґенези національного інструментального мистецтва Угорщини виступили: історичний, джерелознавчий, аналітичний, структурно-логічний та метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній здійснено комплексний ретроспективний огляд еволюції угорської музики від часів формування нації, визначено та систематизовано характерні риси національного стилю в музичному мистецтві. Встановлено ознаки, які стали фундаментальними у подальшому розвитку багатьох жанрів професійної музики Угорщини, особливо жанру угорського камерно-інструментального ансамблю. Висновки. Досліджено, що в результаті еволюції інструментального музичного мистецтва Угорщини формується унікальний стиль – «вербункош». Зароджений у сфері обрядової музики, згодом він переростає в узагальнено-музичний стиль, поєднуючи в собі ознаки національної музики на багатьох рівнях (жанровому, інтонаційному, ладо-гармонічному, ритмічному, художньо-образному тощо). Вербункош синтезував в собі ознаки різних історичних етапів формування національного стилю, ставши своєрідним генетичним кодом угорського народу епохи Романтизму. Як різновид інструментальної музики у своїй первинній версії, вербункош став міцним фундаментом та потужним поштовхом у розвитку національного різновиду жанру камерно-інструментального ансамблю, барвисто представленого у творчості угорських композиторів наступних поколінь: М. Мошоньї, Й. Хубаї, Е. Дохнаньї, Й.Лендваї, Е. Вайнера, З. Кодая, Б. Бартока та ін.