ПРАВОВА КУЛЬТУРА КАТОЛИЦЬКИХ ЦЕРКОВНИХ СУДІВ

Анотація

Мета дослідження – аналіз особливостей правової культури католицьких церковних судів на прикладі істо-ричної сутності та культурного образу інквізиції. Методологія. У статті за методологічну основу взято історичний (розгляд історії інквізиції як трибуналу Церкви), герменевтичний (науковий аналіз окремих документів і матеріалів iз теми дослідження), а також системний аналіз у культурології (культурні референції католицького судочинства на прикладіосмисленняінквізиціїузагальномуконтекстікультуриправа).Науковановизна. Впершепроведеноаналіз правової культури у церковному судочинстві Римсько-Католицької Церкви, зокрема на прикладі Святої інквізиції – трибуналу минулих століть, та інквізиторів, що наділені особливо розлогими культурними конотаціями, починаючи від публіцистики і закінчуючи сучасними перформансами західної масової культури; відійшовши від історичної дійс-ності, перетворилися на метаісторичні символи антисвободи, нетолерантності й того негативного, що присутнє у християнській Церкві. Висновки. У просторі правової культури церковних судів Римсько-Католицької Церкви існують широкі культурні інтертексти, що мають лише історичну основу, а більшість мистецьких референцій – плід авторсь-кої фантазії та соціокультурних стереотипів. Одним із найвиразніших таких феноменів є Свята інквізиція та образ Великого інквізитора, конотації постаті якого формувалися в контексті розгортання уяви про тоталітарну церкву, в якій немає свободи, а лише диктат підкорення у жорсткій соціальній реальності. Історично правдиві факти правової культури церковного судочинства Католицької Церкви є лише певним змістовим ядром, навколо якого витворюється культурний образ, який оптимально аналізувати за допомгою комплексного системного культурологічного методу дослідження. Культурні образи інквізиції та Великого інквізитора належать до спадку світової культури та творчо інтерпретуються, виходячи за сутнісні межі католицькогоправосуддя.