ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ТРАНСКУЛЬТУРАЦІЯ У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ XX-XXI СТ.

Анотація

Мета дослідження полягає в аналізі впливу глобалізації на специфіку розвитку музичної культури XX-XXI століть та виокремленні в ній проявів транскультурації, що виступає перспективною парадигмою, спрямова-ною на взаємодію культур. Методологія дослідження пов’язана з застосуванням культурологічного та аналітич-ного методів. Даний підхід дає змогу розкрити специфіку глобалізації та здійснити аналіз головних чинників, що характеризують музичну культуру сьогодення. Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснюється спроба розкрити основні риси транскультурації в межах музичного мистецтва у вітчизняній культурологічній думці. Наго-лошується, що підхід, заснований на прагненні до транскультурації, а не глобалізації, є перспективним для розви-тку музичної культури та практичним втіленням парадигми, що відстоює рівність культур. Висновки. Незважаючи на те, що розвиток глобалізації призводить до уніфікації музичної мови та створення тенденції приведення куль-тури до певного "стандарту", який буде розвиватись в межах естрадної музики, виникає парадигма, спрямована на пошук взаємодії культур – транскультуралізм. Відповідно, в її межах виникають умови для появи явищ одинич-ного, а не загального ґатунку. Їх неординарність та відмінність від встановленого "стандарту" привертає увагу етнічно забарвленою своєрідністю, поєднаною з певними нормами обраного стильовогонапрямку.