ФЕНОМЕН МИРОСЛАВА СКОРИКА В СВІТЛІ ІДЕЙ ТВОРЧОГО УНІВЕРСАЛІЗМУ

Анотація

Мета роботи – визначити співвідношення між видами творчої діяльності Мирослава Скорика та специфіку його творчого універсалізму. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні системного аналізу і порівнянні провідних і допоміжних видів творчої діяльності митця в різні періоди його творчої біографії, моделюванні картини системних зв’язків між ними, визначенні ключових подій його творчої біографії та характерних рис творчої індивідуальності. Наукова новизна полягає у побудові діяльнісної моделі творчої особистості М. Скорика, що відображає змішано-імпульсивне, мозаїчне виявлення творчих інтересів митця, визначенні рубіжних моментів його творчого шляху (1963‒64; 1966‒67; 1983; межа 1980‒90-х років), обґрунтуванні провідної ролі композиції, допоміжної ‒ педагогіки та громадської діяльності, фрагментарних проявів ‒ наукової праці та виконавства. Висновки. В результаті дослідження встановлено, що між різними видами діяльності М. Скорика існують найтісніші взаємозв’язки та взаємовпливи, а в моделі творчого універсалізму митця перехід від одного до іншого сегменту здійснюється плавними перетіканнями-модуляціями. Строкатість цієї конфігурації зумовлюють численні важливі події як внутрішнього, творчого, так і зовнішнього, життєво-біографічного сценаріїв. Жанрово-стильова палітра творчості митця простягається в широченному діапазоні, охоплюючи численні і найрізноманітніші жанрово-стильові прояви ‒ від фольку до партити, від джазу до духовних полотен, тоді як його зовнішній, біографічний сценарій реалізується в рамках багатовекторних зв’язків між Києвом і Львовом, а також містить численні виходи за межі українського культурного простору.