МАСКА ЯК ЕЛЕМЕНТ ТЕАТРАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ: НАУКОВА РЕФЛЕКСІЯ

Анотація

Мета дослідження – накреслити основні стратегії наукового дослідження маски у різні історичні періоди розвитку сценічного мистецтва. Методологія дослідження передбачала звернення  до загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема таких, як метод контент-аналізу мистецтвознавчої джерельної бази; синтезу; аналітичний. Також використано культурно-історичний  та мистецтвознавчий підходи, що дало змогу провести об’єктивне дослідження, з огляду на історично-науковий аспект розвитку маски у театральній культурі. Наукова новизна. У дослідженні проаналізовано вагомий багаж теоретичних наукових праць, який дозволяє за всієї різноманітності підходів і оцінок ролі маски у виразних засобах сценічного мистецтва виокремити функції, форми, прийоми та методи щодо створення актором художнього образу; виявити мистецькі особливості та характерні жанрові ознаки маски щодо продуктивності її застосування у сучасному акторському тренінгу. Висновки. Маска є безперечною домінантою створення художнього образу у творчості актора, яка розкривається за допомогою специфічних можливостей театрального дійства. Апробований віковою практикою мистецький «арсенал» маски виявляє свою життєздатність у найсучасніших сценічних системах. Характерним є розширення інтересу до театрально-сценічного мистецтва від початку ХХ ст., а активний пошук нових виразних засобів викликав зацікавленість до маски як засобу із давніми сталими традиціями. Широке коло проблематики, недостатня кількість праць наукового характеру, переважання публіцистичної літератури створює об’єктивну потребу розроблення різних питань сценічного мистецтва як чільної частини театрального мистецтва, яке потребує постійного оновлення та актуалізації як у практичній, так і теоретичній ділянці, що й підживлює інтерес до вивчення маски.