СКУЛЬПТУРА БУКОВИНИ СЕРЕДИНИ ХХ ‒ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ: ВІД СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ ДО ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Анотація

Мета статті полягає в аналізі розвитку скульптури на теренах Буковини від середини ХХ до початку ХХІ ст.. Методологія дослідження включає комплексне застосування різноманітних методів: історичного, порівняль- ного, біографічного, мистецтвознавчого аналізу. Використання перелічених методів дозволяє грунтовно про- аналізувати поступ образотворчого мистецтва в регіоні. Наукова новизна отриманих результатів полягає у висвітленні художніх процесів на Буковині, які не знайшли відповідного відображення у науковій літературі, вве- денні в науковий обіг імен художників та аналізі стилістичних особливостей їхніх творів. Висновки. Дослідження даної теми дозволяє обʼєктивно розглянути творчий доробок скульпторів різних поколінь та відмінних мистецьких напрямів, простежити вплив на художні практики соціально-політичної ситуації певного історичного періоду і ви- явити, які світоглядні принципи та стилістичні тенденції переважали у скульптурі Буковини протягом ХХ – початку ХХІ ст.. Розвиток скульптури регіону від середини 1940-их рр. до сьогодення демонструє поступовий відхід від традиційних для радянського мистецтва тематичного спрямування та ілюзорної реалістичності, знеособлення персонажів, зведення їх до поширених штампів до творів з багатошаровістю змістів й неоднозначністю сприйнят- тя. Пошуки таких майстрів, як Володимир Гамаль, Іван Салевич, Святослав Вірста, на початку ХХІ ст. визнача- ють, як буде розвиватися скульптура та образотворче мистецтво краю в цілому, віддаляючись від робіт, що ґрун- туються на літературних сюжетах та впізнаваних, стандартизованих образах і композиційних схемах, до складної за змістом, побудованої на асоціаціях та мистецьких паралелях, пластики постмодернізму.