КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ПРИРОДА КОНСТИТУЦІЙ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Автор(и)

  • Дмитро, Богдана Бєлов, Шандра

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191729

Ключові слова:

сучасний український конституціоналізм, конституційний лад, конституція, перетворення конституції, конституційне законодавство, конституційно-правова реформа, культура, правова культура.

Анотація

Метою статті є з’ясування місця та ролі культури у процесі формування основ конституціоналізму в державі та зокрема Конституції як Основного Закону держави. Методологічну основу складає постпозитивістська методологія дослідження проблем сучасного українського конституціоналізму, яка є упорядкованою системою взаємоузгоджених світоглядних принципів і методів, що дозволяють усебічно та комплексно дослідити юридичні властивості конституціоналізму та визначити сутність і зміст правових зв'язків між її основними структурними елементами. Наукова новизна полягає у тому, що в робота є комплексним науковим дослідженням сучасної української науки, в якому обґрунтовано цілісну наукову теорію культурних факторів у Основному Законі, покликану розуміти й пояснювати науку конституційного права виходячи з певних концептуальних основоположень. Висновки. Саме Конституція є тим фундаментом, який визначає формування і розвиток правової культури в державі. Тому ми повинні керуватися правилом: яка Конституція країни, така і її правова культура. Крім того, вважаємо, що, на жаль, конституційний процес сьогодні надто політизований. На нашу думку, триває найгостріша політична боротьба за прийняття зручної для однієї з сторін форми конституції. А фактично – за владу – всі хочуть максимум влади. У тому числі й через проведену якимсь чином свою Конституцію. Однак Основний Закон повинен прийматися не з кон’юнктурних міркувань політичної доцільності, а бути повноцінним юридично вивіреним документом з урахуванням досягнень світового правознавства, з найсуворішим дотриманням усіх передбачених юридичних процедур. Адже конституція повинна бути головним документом держави, принаймні, на десятиріччя.

Посилання

Страшун Б.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Часть общая. Тома 1-2. Москва. 2000. 611 с.

Ewenson N. Two Brasilian Capitals: Architecture und Urbanism in Rio de Janeiro and Brasilia. New Haven: 1975. 212 р.

Авакьян С. А. Конституция России: природа, эволюция, современность: 2-е изд. Москва: РЮИД, “Сашко”, 2000. 510 с.

Шадрин В. В. Конституция как основа формирования и развития правовой культуры в России. Молодой ученый. 2015. №6. С. 523-526. URL https://moluch.ru/archive/86/16214/ (дата звернення: 11.07.2019).

Юдин Ю. Л. Конституции. Конституционное право развивающихся стран : предмет, наука, источники / отв. ред. В. Е. Чиркин. Москва: Юридическая литература, 1987. С. 38 – 42.

Фарберов Н. П. Новая Конституция СССР — манифест эпохи строительства коммунизма. Конституция развитого социализма. Москва: Восход-А, 1979. С. 67-81.

Бєлов Д.М. Парадигма українського конституціоналізму. Монографія. В. Березний: РК «Євростандарт», 2011. 400 с.

Redlich N., Schwartz В., Attanasio J. Understanding Constitutional Law. Matthew Bender/Irwin, 1995. 211 р.

Reiman J. The Constitution, Rights, the Conditions of Legitimacy. Constitutionalism. The Philosophical Dimension / Ed. by Alan S. Rosenbaum. Westport (Conn.), 1988. P. 132-139.

Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 1. Москва: Политиздат, 1991. 270 с.

Ленин В. И. Полн. собр. соч. Т. 36. Москва: Политиздат, 1980. 512 с.

Бєлов Д.М. Структура та зміст конституції: окремі аспекти. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». Випуск 14. Частина 1. Ужгород: «Ліра». 2010. с. 80-87.

Салыгин Е. Н. Теократическое государство. Москва: Юридическая литература, 1999. 90 с.

Лукьянова Е. А. Значение Конституции СССР 1977 г. в развитии источников российского государственного права. Государство и право. 2001. № 4. с. 22 – 27.

Селіванов В. Право і влада суверенної України : методологічні аспекти. Київ: Юридична думка, 2002. 211 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-27

Номер

Розділ

Культурологія