DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191774

МОДЕРНІСТИЧНІ ПОШУКИ В СКУЛЬПТУРНИХ ПОРТРЕТАХ ХУДОЖНИКІВ – НОНКОНФОМІСТІВ ЛЬВОВА

Олександр Гончарук

Abstract


 

Мета роботиосмислити основні вектори розвитку портретної скульптури Львова, дослідити модерністичні пошуки в скульптурних портретах львівських художників-нонконформістів – Я. Мотики, Р. Петрука, П.Кулика, І. Микитюка, В. Ярича. Методологія дослідження. Методологічну основу для написання роботи творять принципи історизму та системного підходу до об’єктивного висвітлення новітніх мистецьких явищ на підставі вивчення широкого кола виявлених теоретичних джерел. Згадані принципи скеровували наукову працю на комплексне застосування загальнонаукових і спеціальних мистецтвознавчих методів: художнього аналізу, герменевтики, феноменології. Наукова новизна. Проведено художній аналіз стилістичних особливостей портретної скульптури Львова кінця ХХ ст. в контексті ідей нонконформізму. У дослідженнях мистецтвознавців творчість художників-нонконформістів представлено в загальних рисах. Саме тому, об’єктом дослідження у статті є портретна скульптура Львова кінця ХХ ст. Вперше визначено зміни, які відбулись у скульптурній пластиці означеного періоду, проведено аналіз низки джерел, пов’язаних з особливостями художньо-критичного осмислення складних творчих процесів, характерних для львівської портретної скульптури. Висновки. Від другої половини 80-х і упродовж 90-х років ХХ ст., у період Незалежності, у мистецтві відбуваються складні процеси, пов’язані зі швидким падінням систем інформаційної блокади та ідеологічного контролю, поверненням до втрачених здобутків модернізму та спробами адаптації філософських підходів постмодернізму. Загалом, 90-ті роки минулого століття позначені істотними перемінами, які відбуваються в усіх ділянках мистецького творчості. Не оминули вони й жанру портрета, зокрема, скульптурного. Стримуване десятиліттями прагнення до сміливого пошуку та експерименту захоплює не лише колишніх нонконформістів, а й молодших художників, які формувалися на їхньому досвіді. До нього сміливо долучаються окремі автори старшої ґенерації. Їхні твори, зокрема й портретні композиції, іноді лише віддалено нагадуть конкретні постаті й містять неповторні риси портретованого. Основний акцент переноситься на творення широкої гами асоціацій, де кожен глядач може обирати свій спосіб сприйняття мистецького твору. Поруч із чисто формальними вирішеннями в руслі реалістичної течії вирізняється популярний у світі гротескно-гіперреалістичний підхід до творення скульптурного портрета. Однак найбільші прояви новаторства знаходимо в художників, які починають екпериментувати на межі модернізму та постмодернізму, вживають нові, незнані досі виражальні засоби та нетрадиційні матеріали.