DOI: https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2019.191821

ЕСТЕТИЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ВИМІР СУЧАСНОГО ІКОНОПИСУ

Тарас Лесів

Abstract


Метою статті є висвітлення естетичного і соціального підходів до вивчення та інтерпретації сучасного східнохристиянського іконопису. Методологічною основою дослідження є контекстуальний підхід із застосуванням компаративного методу та методу систематизації. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняному мистецтвознавстві систематизовано найрельєфніші концепції, що характеризують розвиток східнохристиянської іконописної традиції в наш час. В роботі враховані ключові ідеї провідних вітчизняних та західних науковців в цій галузі. Висновки. В межах теорії мистецтва сучасна іконописна традиція, як жанр живопису, неодмінно пов’язується вченими з середньовічною візантійською та поствізантійською культурною спадщиною. Хоча ідеї різних авторів щодо перспективи та канонічності ікони в наш час часто різняться, всіх їх об’єднує віддаленість в часі від середньовічної, «правдивої» іконописної традиції, до якої вони апелюють. Якщо деякі дослідники оцінюють сучасний іконопис як некритичний консерватизм і навіть відмовляють іконі в існуванні, їм опонують інші, констатуючи, що сьогоднішня затребуваність іконопису базується не стільки на естетичному, скільки на соціальному підґрунті. Якщо естетична аргументація сучасного іконопису тісно пов’язана з богословським та релігійно-естетичним дискурсом, соціальний вимір іконопису полягає в тому, що він відіграв і продовжує відігравати помітну роль у розбудові національної пам’яті у Східній Європі