ЕКСПЛІКАЦІЯ «МІСЦЬ/МУЗЕЇВ СУМЛІННЯ» В КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРИ ПАМ’ЯТІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.239940Анотація
Мета роботи: проаналізувати роль і місце «музеїв сумління» у сучасній політиці пам’яті та культурному просторі. Методологія дослідження базується на комплексному вивченні широкого кола музейних експозицій (інтерв’ю, звітів, музейних проєктів, оглядів музейних колекцій тощо) та узагальненні отриманого матеріалу задля виявлення сучасних тенденцій у розвитку «музеїв сумління» в контексті культури пам’яті. Наукова новизна: на прикладі діяльності конкретних музейних науково-дослідних установ (Музей шостого округу в Кейптауні, Меморіальний музей Голокосту (Вашингтон, США), Музей воєнного дитинства в Сараєво та ін.) вперше у вітчизняній історіографії з'ясовано їх внесок у процес глибшого вивчення злочинів минулого та його відображення у сучасній політиці пам’яті та культурному просторі. Висновки. Місця сумління — це музеї, меморіали та інші історичні місця, завдання яких не лише зберігати пам'ять, а й стимулювати людське сумління. У роботі з відвідувачем надають перевагу формам, що сприяють залученню відвідувача до дискусії та діалогу. Музейна експозиція відіграє роль безпечного місця для обговорення гострих питань та примирення конфліктуючих сторін в суспільстві. Музейна колекція та результати її дослідження поширюється з метою стимулювання людського сумління. Завдання музеїв не лише зберігати пам'ять про злочини минулого, а й забезпечити можливість для відвідувача встановити зв'язок між цим минулим і сучасною боротьбою за права людини.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
