ЕСТРАДНА ПІСНЯ ТА АКАДЕМІЧНА КАМЕРНО-ВОКАЛЬНА МУЗИКА: ТОЧКИ ПЕРЕТИНУ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.240083Анотація
Мета дослідження – виявити точки перетину естрадної пісенності та академічної камерно-вокальної музики в українському культурно-мистецькому просторі другої половини ХХ століття. Методологія дослідження передбачає використання аналітичного, системного та історико-культурного методів для виявлення спорідненості жанру естрадної пісні та академічної камерно-вокальної музики в українській музичній культурі другої половини ХХ століття. Наукова новизна роботи полягає в характеристиці естрадних пісень І. Карабиця під кутом зору поєднання в них рис естрадної та академічної камерно-вокальної музики. Висновки. Естрадна пісня та камерно-вокальна музика, представлена жанром солоспіву, в українському культурному просторі 1950–1980-х років розвивалися окремо, однак їхні шляхи часто перетиналися. В контексті їх взаємодії в естрадній пісенній творчості відбувається процес академізації, а в академічній музиці – шлягеризації. На основі аналізу двох популярних естрадних пісень І. Карабиця «Моя земля – моя любов» та «Пісня на добро» було виявлено й описано специфічну рису низки вокальних композицій композитора, які є функціонально амбівалентними і відповідають естетиці як академічної, так і естрадної музики, а тому окреслені як твори подвійного призначення – і для академічної, і естрадної сцени. Ця подвійність базується на музичній складовій вокального твору, яка при варіативності інтерпретації інструментальної (а подекуди й вокальної) складової може посилювати риси як академічної, так і естрадної музики.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
