Міжнародний культурний полілог на рубежі ХХ – ХХІ століть: проблеми, виклики та перспективи для України

Анотація

Мета дослідження полягає у з’ясуванні чинників, що визначають основні тенденції міжнаціонального культурного спілкування через призму політичних та соціокультурних процесів в Україні на рубежі ХХ–ХХІ століть. Методологічні підходи спираються на міждисциплінарний інструментарій дослідження складних етносоціальних явищ у їх динаміці та відповідний термінологічний апарат. Завдяки комплексному аналізу двосторонніх відносин України з іншими державами в культурній сфері простежуються шляхи і засоби розв’язання проблем етнокультурного життя в Україні. Наукова новизна дослідження полягає у системній характеристиці двох площин, у яких здійснювалась етнокультурна політика української держави: всередині країни та на рівні міждержавних контактів, а також з’ясуванні позитивних і негативних аспектів цих процесів. Висновки. У сучасних обставинах міжетнічні культурні зв’язки, алгоритм реалізації національними меншинами своїх прав, зафіксованих численними міжнародними угодами, до яких приєдналась Україна, належить до чинників національної безпеки. Непродумані, невиважені кроки у цій делікатній сфері здатні активізувати критичну масу конфліктогенного потенціалу невирішених проблем та за умови деструктивних зовнішніх втручань спричинити кризові явища з великими іміджевими та політичними втратами для України. Сучасні геополітичні виклики диктують необхідність підвищеної уваги до цих питань з огляду на їх актуальність у міжнародних відносинах. Як показує системний аналіз, політика Української держави загалом орієнтувалася на загальноприйняті принципи демократії, етнічного плюралізму та рівноправності. Водночас різні політичні сили, які приходили до влади у цей період, по-різному підходили до формування політики у сфері етнокультурних відносин, що спричинило її дискретний характер, помилки й упущення, які шкодили консолідації української політичної нації.