МЕМЕТИЧНІСТЬ КОМУНІКАТИВНИХ ПРАКТИК В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЦИФРОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

Анотація

Мета роботи –дослідити меметичність як визначальну характеристику сучасних комунікативних практик, що розгортаються в цифровому середовищі інтернету. Методологія дослідження полягає в застосуванні аналітичного, семіотичного, дискурсійного, культурологічного методів у вивченні меметики та мемів як основоположних полімодальних та інтердискурсивних об‘єктів цифрової культури, що виступають засобами комунікації, якіздатні крізь призму соціальної семіотики формувати суспільні наративи та дискурси для певної аудиторії, забезпечуючи її ідентичність. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше проаналізовано сучасні комунікативні практики цифрового середовища з точки зору превалювання у їх структурі меметичності та меметичної комунікації; меми, своє чергою, розглянуто не лише як одиниці культурної інформації та розважальний контент, але й як цифрові полісемеми, що мають здатність слугувати універсальним засобом комунікації, пояснення реальності, коментування поточних подій, пропаганди важливих для суспільства норм та цінностей. Висновки. За останнє десятиліття меми перетворились на складне явище інтернет-спілкування та загалом сучасних комунікативних практик, які характеризуються меметичністю як невід‘ємним атрибутом. З точки зору розвитку сучасного цифрового інформаційного простору меми розуміють яккультурну інформацію, яка передається від людини до людини, але, разом з тим, переростає у соціальне явище, що формує мислення, форми поведінки та дії спільнот. Меми поєднують форми інтертекстуальності з елементами популярної культури, підкреслюючи динаміку реального та віртуального світу та стаючи інструментом онлайн-дискурсу, що надає користувачам відчуття впливу на інших. З огляду на дискурсивний потенціал, полісемію, реалізовану в мемах, може бути зрозуміла здатність цих артефактів цифрової культури формувати нові сенси та значення, оціночні судження. Меметика є частиною публічної комунікації, що визначає меми як тексти, створені, розповсюджені та колективно перетворені різними учасниками партисипативної цифрової культури (культури участі), підсилюючи соціокультурну інтеграцію в суспільстві, дозволяючи об‘єднуватисуб'єктів-однодумців в єдиний символічний простір, побудований на нових прецедентних ідеях чи явищах.