ХУДОЖНІЙ ПРОСТІР ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ВИСТАВИ ТА ЙОГО ГЕРМЕНЕВТИКА

Анотація

Мета статті – виявити особливості художнього простору хореографічної вистави, побудованої на лексиці бального танцю. Методи дослідження. Застосовано системний метод, що посприяв розгляду хореографічної вистави як цілісної художньої системи; філософсько-естетичний метод – для розгляду та осмислення хореографічної вистави в контексті нової сценічної концепції ХХІ ст.; типологічний метод, застосований з метою виявлення та аналізу складових художнього простору; метод інтерпретативного аналізу способів створення художнього простору хореографічної вистави та герменевтико-феноменологічний метод, що посприяв вивченню можливостей розуміння сенсів тексту хореографічної вистави та методів їх утворення. Наукова новизна. Розглянуто значення аудіальних та візуальних непластичних елементів хореографічної вистави (сценографії, музичного оформлення та драматичної основи) в контексті розвитку цілісного образу сценічного твору. Проаналізовано передумови гармонійного поєднання руху, звуку, світла та кольору, а також виявлено їх значення в процесі створення єдиного художнього образу хореографічної вистави. З’ясовано, що відповідно основними принципами взаємодії та взаємовпливу означених компонентів, а також специфіці їх співвідношення з хореографічною лексикою відбувається процес якісної трансформації образних характеристик при збереженні властивої їм естетичної природи. Висновки. Хореографічне мистецтво специфічно перетворює особливості художнього простору – художньо відображеного та перетвореного простору дійсності, наділеного естетичним сенсом та змістом. Не зважаючи на самобутність кожної конкретної хореографічної вистави, створеної на основі лексики бального танцю, специфіці постановочного рішення та ін., сценічний хореографічний твір є цілісним художнім явищем. Дослідження виявило, що радикальне перетворення сюжетних джерел сценічного бального танцю не призводить до порушення їх образно-поетичної концепції. Натомість використання хореографами-постановниками специфічних прийомів та методів, сприяє створенню багатошаровості художнього простору вистави, органічній взаємодії багатьох субтекстів, виникненню новаторських сенсових ракурсів, генеруванню сенсового потенціалу та продукуванню нових значень. Констатовано, що багатошаровість художнього простору хореографічних вистав зумовлена специфікою їх сюжетної основи, художніми принципами та індивідуальним баченням постановника.