АРТ-КОМУНІКАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРИ ПРОДЮСЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2021.250252

Анотація

Мета статті полягає у виявленні специфіки арт-комунікації в культурі продюсерської діяльності як у процесі фільмотворчості, так і в поширенні (дистриб’юції) фільмової продукції. Методологія дослідження. В опрацюванні теми було застосовано метод теоретичного аналізу культури продюсерської діяльності як феномена епохи постмодерну та постпостмодерну; порівняльно-історичний метод був використаний при аналізі еволюції діяльності продюсера в кіно; емпіричний метод, дав можливість звернутися до практичної складової кіновиробництва та дистриб’юції як структур соціально-культурної та економічної діяльності, спрямованих на потреби суспільства; аналітичний метод та методи наукового аналізу, узагальнення стали в нагоді в процесі встановлення специфіки арт-комунікації у контексті творчо-виробничих аспектів діяльності кінопродюсера. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проблема арт-комунікації продюсера в контексті його творчо-виробничої діяльності є предметом спеціального комплексного дослідження; аргументовано та уточнено зміст поняття «арт-комунікація» як певної специфічної цілісності та єдності взаємопов’язаних елементів. Висновки. Ознайомлення з матеріалами даного дослідження, збагачує знання щодо специфіки арт-комунікації як складової діяльності продюсера в культурі фільмовиробництва в процесі його еволюції й складає наукове підґрунтя їх використання в навчальних курсах з теорії та історії культури, зокрема кіномистецтва, кінопродюсування, кінорежисури.

Ключові слова: культура, арт-комунікація, кінематограф, кінопродюсер, кінорежисер, фільм.

 

Біографія автора

Сергій Лавренюк

Мета статті полягає у виявленні специфіки арт-комунікації в культурі продюсерської діяльності як у процесі фільмотворчості, так і в поширенні (дистриб’юції) фільмової продукції. Методологія дослідження. В опрацюванні теми було застосовано метод теоретичного аналізу культури продюсерської діяльності як феномена епохи постмодерну та постпостмодерну; порівняльно-історичний метод був використаний при аналізі еволюції діяльності продюсера в кіно; емпіричний метод, дав можливість звернутися до практичної складової кіновиробництва та дистриб’юції як структур соціально-культурної та економічної діяльності, спрямованих на потреби суспільства; аналітичний метод та методи наукового аналізу, узагальнення стали в нагоді в процесі встановлення специфіки арт-комунікації у контексті творчо-виробничих аспектів діяльності кінопродюсера. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проблема арт-комунікації продюсера в контексті його творчо-виробничої діяльності є предметом спеціального комплексного дослідження; аргументовано та уточнено зміст поняття «арт-комунікація» як певної специфічної цілісності та єдності взаємопов’язаних елементів. Висновки. Ознайомлення з матеріалами даного дослідження, збагачує знання щодо специфіки арт-комунікації як складової діяльності продюсера в культурі фільмовиробництва в процесі його еволюції й складає наукове підґрунтя їх використання в навчальних курсах з теорії та історії культури, зокрема кіномистецтва, кінопродюсування, кінорежисури.

Ключові слова: культура, арт-комунікація, кінематограф, кінопродюсер, кінорежисер, фільм.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-30

Номер

№ 4 (2021)

Розділ

Культурологія

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.