СКУЛЬПТУРА ЯК ФОРМА АГОНАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ АНТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2021.250261Анотація
Мета роботи – дослідити скульптуру як форму агональної традиції античної культури. Методологія дослідження полягає у застосуванні аналітичного методу – для визначення теоретико-методологічних засад дослідження скульптури як форми агональної традиції античної культури на основі вивчення джерельної бази античних класиків; метод компаративістики – для аналізу підходів до розуміння скульптури як форми агональної традиції в контексті «Entertainment» (дискурс Античності); герменевтичний метод – для інтерпретації змістовного навантаження поняття «Entertainment» в контексті античної культури; для підведення проміжних та загальних підсумків дослідження використано метод теоретичного узагальнення. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше проаналізовано і досліджено скульптуру як форму агональної традиції античної культури в контексті феномену «Entertainment». Висновки. В античній культурі агональність була в самій основі її сутності, і це проявлялось в усіх сферах соціокультурного буття, в мистецтві, політиці, спорті. Дух змагання був присутнім в усіх аспектах феномену «Entertainment», видовищах присвячених лютневим Луперкаліям, грудневим Сатурналіям, великим та малим Діонісіям, Великим Панафінеям, Піфійським, Німійським, Істмійським, Олімпійським іграм, де шанували богів і переможців шляхом уособлення їх в скульптурі (статуї Зевса, Афіни, Діоніса; переможців олімпійських ігор: Епіхаріна гоплітодрома, Ксеномброта, Ксенодика, Кініска, та інш). В античності на першому плані опиняється не антропоцентричне сприйняття людини як особистості, а виключно живе тіло, тілесність виступає головною категорією, яка покладена в основу усіх форм античної культури. Але скульптура як форма агональної традиції в античній культурі це і можливість проявити власну індивідуальність в рамках канону, загальноприйнятих традицій (Мірон, Поліклет). Антична пластика стала великою силою, виступаючи уособленням тілесного розуміння життя, раба розуміли виключно як річ, тіло. Але існує ще міфологізований аспект божественного дару митця, скульптура як засіб передачі божественного дару богами митцю, який її створює, з таким аспектом ірраціональності антична пластика виглядає у іншому ракурсі, у ракурсі звеличення богів і героїв, переможців Олімпіади, яких починають бачити у контексті антропоцентризму. Герой – це особистість, він стає хоч на мить схожим на бога, і це уособлюється в скульптурі.
Ключові слова: скульптура, агональна традиція, «Entertainment», колективний досвід, інтерпретація, антична культура.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
