Науковий журнал «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія»

Соціальномедійний контент університетських бібліотек в умовах цифрової трансформації

2026-03-31T19:11:45+03:00

Метою роботи є визначити поняття «соціальномедійний контент бібліотеки» та дослідити його типи й особливості формування у цифровому середовищі для ефективної взаємодії з користувачами. Методологія дослідження базується на системному аналізі літературних джерел та сучасних концепцій цифрових трансформацій у бібліотечній сфері, а також на узагальненні теоретичних підходів до формування та управління контентом у соціальних мережах. Використано методи класифікації, систематизації та концептуалізації для визначення типів соціальномедійного контенту, їхніх функцій та ролі в розвитку університетських бібліотек. Такий підхід дозволяє окреслити поняття «соціальномедійний контент бібліотеки» як комплексну категорію, що відображає взаємодію бібліотек із користувачами в цифровому середовищі та формує основу для подальших емпіричних досліджень. Наукова новизна полягає у введенні та обґрунтуванні поняття «соціальномедійний контент університетської бібліотеки», яке визначено як сукупність інформаційних, навчальних, науково-популярних та комунікаційних матеріалів, створюваних або поширюваних бібліотекою з метою інформування, залучення та підтримки користувачів у цифровому середовищі. Висновки свідчать, що системне управління соціальномедійним контентом університетських бібліотек дозволяє не лише забезпечувати доступ до ресурсів і підтримувати академічну діяльність, а й ефективно формувати цифрову репутацію бібліотеки, стимулювати активну участь користувачів у науковому та культурному житті, підвищувати рівень інформаційної та цифрової грамотності, адаптувати контент до специфіки різних соціальних платформ і цільових аудиторій, інтегрувати соціальні медіа у стратегічні комунікаційні процеси та забезпечувати довгострокове зміцнення іміджу бібліотеки як сучасного, інноваційного і соціально активного центру знань. Крім того, чітке визначення та класифікація типів контенту створює основу для проєктного управління та планування контент-стратегії, що дозволяє максимально ефективно реагувати на потреби користувачів і цифрові виклики сучасного інформаційного середовища.

Сучасні підходи до автоматизації бібліотечних процесів у закладах вищої освіти

2026-03-31T19:16:35+03:00

Метою статті є аналіз сучасного стану впровадження електронного документообігу в автоматизацію бібліотечних процесів в Україні та визначення функціональних можливостей і проблем використання автоматизованих бібліотечних інформаційних систем. Методологічну основу дослідження становлять методи аналізу та синтезу, порівняльний аналіз, узагальнення нормативно-правових джерел і практичного досвіду університетських бібліотек. У результаті дослідження встановлено, що автоматизація бібліотечних процесів у закладах вищої освіти охоплює комплекс взаємопов’язаних напрямів, зокрема електронну каталогізацію, автоматизований облік і збереження фондів, управління електронними інформаційними ресурсами, організацію дистанційного доступу до наукових матеріалів та цифровізацію внутрішнього документообігу. Виявлено, що впровадження автоматизованих бібліотечних систем сприяє підвищенню оперативності бібліотечних операцій, зниженню рівня рутинного завантаження на персонал, оптимізації управлінських рішень і розширенню спектру електронних сервісів для користувачів. Наукова новизна статті виявляється в тому, що доведено рівень ефективності автоматизації іноді залежить від інтеграції бібліотечних технологій з інформаційною інфраструктурою закладу вищої освіти та узгодженості цифрових рішень із загальною стратегією його розвитку. Також встановлено, що комплексне впровадження автоматизованих процесів забезпечує стійкість бібліотечної діяльності до зовнішніх викликів і забезпечує безперервність інформаційного обслуговування в умовах обмеженого фізичного доступу. Висновки. У ході дослідження підтверджено, що впровадження електронного документообігу та автоматизованої діяльності бібліотечних інформаційних систем є ключовою передумовою ефективної бібліотеки закладів вищої освіти в умовах цифрової трансформації та зовнішніх викликів. Встановлено, що комплексна автоматизація підвищення бібліотечних процесів забезпечує оперативність управління інформаційними ресурсами, підвищення якості бібліотечно-інформаційного обслуговування та розширення можливостей віддаленого доступу до наукового контенту. Доведено, що результативність цифрових перетворень у бібліотечній сфері залежить від рівня інтеграції електронного документообігу з інформаційною інфраструктурою закладу вищої освіти, наявності належного кадрового та технічного забезпечення, а також системного підвищення цифрових компетентностей бібліотечних працівників.

Інноваційна модель науково-інформаційного забезпечення користувачів університетської бібліотеки

2026-03-31T19:21:52+03:00

Метою дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та розроблення інноваційної моделі науково-інформаційного забезпечення користувачів університетської бібліотеки, яка інтегрує цифрові ресурси, інформаційні сервіси та інструменти підтримки наукової комунікації з метою підвищення ефективності доступу до наукової інформації та підтримки освітньої і дослідницької діяльності користувачів. Методи дослідження: аналіз і синтез з метою узагальнення наукових підходів до науково-інформаційного забезпечення та інноваційної діяльності бібліотек; системний метод – для розгляду науково-інформаційного забезпечення як цілісної системи взаємодії ресурсних, технологічних і сервісних компонентів; метод моделювання для розроблення інноваційної моделі науково-інформаційного забезпечення користувачів університетської бібліотеки; структурно-функціональний аналіз для визначення основних компонентів моделі та їх взаємозв’язків у процесі інформаційної підтримки наукової діяльності. Наукова новизна полягає у розробленні інноваційної моделі науково-інформаційного забезпечення користувачів університетської бібліотеки, яка ґрунтується на інтеграції цифрових ресурсів, сервісів наукової комунікації, персоналізованого інформаційного обслуговування, навчання цифровій грамотності та аналітичного супроводу дослідницької діяльності. Висновки. Трансформація наукової комунікації та цифровізація інформаційних ресурсів зумовлюють необхідність оновлення підходів до науково-інформаційного забезпечення користувачів університетських бібліотек. Запропонована інноваційна модель ґрунтується на інтеграції взаємопов’язаних компонентів: інтегрованого доступу до цифрових ресурсів, підтримки наукової комунікації, персоналізованого інформаційного обслуговування, навчання цифровій грамотності, аналітичного супроводу та розвитку відкритого доступу. Реалізація моделі сприяє формуванню цілісного інформаційного середовища університету, забезпечує ефективні механізми доступу до наукових ресурсів і підвищує рівень інформаційної підтримки освітньої та дослідницької діяльності користувачів. Інтеграція зазначених компонентів дозволяє університетській бібліотеці виступати активним учасником наукової комунікації та важливим елементом інфраструктури цифрової науки.

Бібліотеки Львівщини в перезавантаженні: трансформація діяльності в умовах сучасності

2026-03-31T19:35:36+03:00

Мета статті полягає у всебічному дослідженні та висвітленні сучасної діяльності публічних бібліотек у контексті розвитку дистанційних послуг. Методологія дослідження базується на застосуванні загальнонаукових методів аналізу, синтезу, системного та соціокомунікативного підходу. Наукова новизна полягає в дослідженні основних напрямів трансформації бібліотечно-інформаційного обслуговування, зумовлених цифровізацією суспільства, зміною інформаційних запитів користувачів та зовнішніми викликами сучасності. Розкрито актуальні потреби різних категорій користувачів, рівень доступності електронних ресурсів і сервісів, а також здійснено спробу оцінити організаційні, кадрові і технічні ресурси публічних бібліотек. Висновки. Результати дослідження підтвердили гіпотезу про те, що впровадження цифрових технологій докорінно змінило сутність, функції та місію сучасної бібліотеки. Публічні бібліотеки трансформуються з традиційних книгозбірень у багатофункціональні освітні хаби та інтелектуальні осередки громади, орієнтовані на задоволення інформаційних, освітніх і комунікаційних потреб користувачів. Вони забезпечують доступ не лише до інформаційних ресурсів та онлайн-інструментів, а й до комп’ютерної техніки, мережі Інтернет і безпечного віртуального простору для навчання та соціальної взаємодії. Розвиток цифровізованої бібліотеки є складним процесом, що потребує фінансових, кадрових і технологічних ресурсів, а також консолідації зусиль бібліотекарів, IT-фахівців, органів влади й громади. Важливе значення має міжсекторна співпраця та партнерство, що створює умови для сталого розвитку бібліотек, зокрема в сільській місцевості. Вагомим чинником ефективної діяльності бібліотек у цифрову епоху є системне вивчення потреб користувачів і формування сервісно орієнтованої моделі обслуговування, що сприяє зміцненню позитивного іміджу та конкурентоспроможності бібліотеки.

Штучний інтелект як інструмент промоції читання

2026-03-31T19:38:58+03:00

Мета статті – дослідити можливості застосування технологій штучного інтелекту (ШІ) у промоції читання в публічних бібліотеках. Методологія дослідження базується на використанні комплексу методів, зокрема: контент-аналізу літературних джерел – для виділення ключових напрямів застосування ШІ; систематизації, зокрема для виокремлення механізмів і метрик ефективності ШІ у промоції читання (поведінкові, контентні, соціально-комунікаційні); моделювання, зокрема гіпотетичного впливу ШІ-кампаній на читацьку активність на основі емпіричних та аналітичних даних. Наукова новизна. Систематизовано та класифіковано основні напрями використання ШІ у публічних бібліотеках для промоції читання, включно з рекомендаційними системами, чатботами, генеративними системами контенту та алгоритмічними маркетинговими інструментами. Змодельовано комплексну модель оцінки ефективності ШІ-кампаній у промоції читання. Висновки. Цифровізація бібліотечної сфери стимулює пошук інноваційних методів промоції читання, серед яких особливе місце займають технології ШІ. Використання ШІ у бібліотеках підвищує залучення читачів, скорочує час пошуку книг, покращує персоналізацію та комунікацію, сприяє розширенню цифрових сервісів і підвищенню довіри до рекомендацій. Для оцінювання ефективності ШІ-кампаній пропонується модель, орієнтована на три блоки метрик: поведінкові (CTR рекомендації, конверсія «пропозиція – читання», повторні візити), контентні (релевантність, різноманіття, якість анотацій), соціально-комунікаційні (охоплення аудиторії, взаємодія у соцмережах, задоволення сервісом). Незважаючи на потенціал, наразі бракує емпіричних даних щодо кількісного впливу ШІ на читачів, що й визначає необхідність подальших досліджень та підвищеної уваги до розвитку цифрових компетентностей бібліотекарів і стратегічного використання даних.

Інформаційне обслуговування користувачів бібліотек України з пошуку та аналізу наукових публікацій

2026-03-31T19:41:42+03:00

Метою статті є огляд сучасної парадигми інформаційного обслуговування в бібліотеках України, що базується на використанні інтелектуальних систем аналізу даних, наукометричних інструментів та підтримці повного циклу наукового дослідження – від планування до поширення результатів у відкритому доступі. Методологія дослідження базується на аналізі публікацій останнього десятиліття, що охоплюють трансформаційні процеси в бібліотечній сфері, а також на вивченні звітів міжнародних організацій (зокрема «Pulse of the Library 2025») щодо впровадження штучного інтелекту. У роботі розглянуто інструментарій провідних наукометричних платформ та спеціалізованого програмного забезпечення для візуалізації структури наукових знань. Також проаналізовано методичні підходи до інформаційної грамотності на основі Framework від ACRL. Наукова новизна полягає у переосмисленні ролі бібліотек України як активних інтелектуальних партнерів, а не просто посередників у доступі до інформації. У роботі визначено та класифіковано прикладні напрями використання штучного інтелекту в бібліотечних сервісах для автоматизованого синтезу знань та перевірки академічної доброчесності. Розглянуто стратегічну роль концепції інформаційного консультанта у реалізації принципів відкритої науки та впровадженні стандартів FAIR для управління дослідницькими даними. Висновок. Інформаційне обслуговування в бібліотеках перебуває на етапі фундаментальної трансформації, де установа перетворюється на аналітичний хаб. Для успішного розвитку рекомендовано інвестувати в ШІ-грамотність персоналу, розбудовувати екосистему відкритої науки через інституційні репозитарії та інтегрувати просунуті інструменти візуалізації даних у повсякденну практику. Майбутнє бібліотек залежить від ефективного поєднання людської експертизи з потужністю штучного інтелекту.

Перший номер професійно-галузевого часопису «Przewodnik dla spraw drukarsko-litograficznych» (1889) як модель професійної комунікації друкарів Східної Галичини

2026-03-31T19:44:50+03:00

Мета роботи полягає у комплексному документознавчому та соціокомунікаційному аналізі першого номера професійно-галузевого часопису «Przewodnik dla spraw drukarsko-litograficznych» (Львів, 1889) як джерела професійної комунікації та саморепрезентації друкарського середовища Східної Галичини кінця ХІХ ст. Методологія роботи ґрунтується на застосуванні історико-документознавчого, структурно-функціонального, джерелознавчого та контент-аналізу, що дало змогу розглянути видання як комплексний документ, поєднаний із соціальним, професійним і комунікаційним контекстами епохи. Наукова новизна полягає у введенні до наукового обігу малодослідженого фахового періодичного видання як цілісного об’єкта документознавчого аналізу, а також у виявленні його ролі у формуванні професійної ідентичності, солідарності та комунікаційних практик друкарів Східної Галичини. Доведено, що програмні тексти, публіцистичні матеріали, хроніка професійного життя та нормативно-економічні публікації часопису виконували функцію інтеграційного механізму всередині професійної спільноти, сприяючи консолідації, самоорганізації та захисту соціально-економічних інтересів друкарів. Висновки засвідчують, що «Przewodnik dla spraw drukarsko-litograficznych» виступає не лише фаховим періодичним виданням, а й важливим документом професійної комунікації, який відображає трансформацію друкарської спільноти від ремісничої корпорації до соціально активного професійного середовища та є цінним джерелом для дослідження історії документної комунікації, профспілкового руху й розвитку фахової преси на українських землях.

Перший номер профспілкового часопису Praca (1878) як документ професійної комунікації друкарів Східної Галичини

2026-03-31T19:49:59+03:00

Метою дослідження є виявлення змістових, функціональних і комунікаційних особливостей цього видання в контексті становлення організованого друкарського руху та розвитку фахової преси другої половини ХІХ ст. Методологічну основу становлять принципи історизму та об’єктивності, а також методи джерелознавчого аналізу, структурно-функціонального підходу й контент-аналізу періодичного видання. Дослідження ґрунтується на опрацюванні оригінального тексту першого номера Praca, доступного в цифрових фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника, із залученням історіографії з проблем професійної та профспілкової преси. У ході аналізу встановлено, що структура номера поєднує програмно-маніфестаційні тексти, інформаційно-хронікальні матеріали та організаційно-документні повідомлення, що свідчить про багатофункціональний характер часопису. Наукова новизна полягає в тому, що перший номер Praca вперше розглянуто не лише як історичне джерело з історії друкарського руху, а й як цілісний документ професійної комунікації, який виконував ідеологічну, інформаційну та організаційну функції. Висновки У статті здійснено комплексний аналіз першого номера профспілкового часопису Praca, що вийшов у Львові 1 липня 1878 р., як документа професійної комунікації друкарів Східної Галичини. Сам часопис виходив польською мовою двічі на місяць протягом 1878-1892 рр. Часопис Praca відігравав важливу роль у формуванні професійної солідарності друкарів, консолідації галузевого середовища та розвитку документної комунікації в соціально-професійному просторі Східної Галичини кінця ХІХ ст.

Цифрове документування втрат культурної спадщини України в умовах війни: інформаційні ресурси та практики фіксації

2026-03-31T19:53:55+03:00

Метою дослідження є систематизація сучасних цифрових інструментів та інформаційних платформ, що використовуються для фіксації пошкоджень об’єктів культурної спадщини України, а також визначення їх ролі у формуванні доказової бази воєнних злочинів проти культури та плануванні післявоєнної реставрації. Методологічною основою роботи стали методи аналізу наукових джерел, узагальнення сучасних практик цифрового документування та порівняльного аналізу діяльності державних, міжнародних і громадських ініціатив у сфері збереження культурної спадщини. У дослідженні проаналізовано функціонування державних цифрових реєстрів культурної спадщини, міжнародних платформ моніторингу руйнувань та волонтерських цифрових проєктів, спрямованих на архівування культурних ресурсів і створення цифрових моделей пам’яток. Особливу увагу приділено використанню технологій OSINT, супутникового моніторингу, фотограмметрії та 3D-сканування для фіксації пошкоджень об’єктів культурної спадщини. Показано, що інтеграція різних цифрових інструментів формує багаторівневу систему документування культурних втрат, яка поєднує державні інформаційні системи, міжнародні дослідницькі платформи та краудсорсингові ініціативи. Наукова новизна роботи полягає у комплексному узагальненні сучасних цифрових практик документування культурних втрат та обґрунтуванні концепції цифрової стійкості культурної спадщини, що передбачає збереження інформації про культурні об’єкти у багаторівневих цифрових системах навіть у разі їх фізичного знищення. Дослідження також визначає основні техніко-методологічні виклики цифрового документування культурної спадщини, серед яких питання кібербезпеки, верифікації інформації та довготривалого зберігання великих масивів цифрових даних. Висновки. У статті здійснено комплексний аналіз сучасних інформаційних ресурсів і технологічних практик цифрового документування втрат культурної спадщини України в умовах повномасштабної російсько-української війни. Розглянуто трансформацію підходів до фіксації стану пам’яток культури, що відбулася внаслідок воєнних загроз та обмеженого доступу до територій проведення бойових дій. Показано, що традиційні системи обліку культурних цінностей, засновані на паперовій документації, виявилися недостатньо ефективними для оперативного документування руйнувань та втрат. Отримані результати можуть бути використані для подальшого розвитку цифрових систем обліку культурної спадщини, формування міжнародної доказової бази воєнних злочинів проти культури та розроблення стратегій післявоєнного відновлення культурного середовища України.

Проєктна діяльність як інструмент збереження культурної спадщини України в умовах воєнного стану: реставрація, цифровізація та просвітницькі практики

2026-03-31T19:57:15+03:00

Метою статті є комплексне дослідження проєктної діяльності як інструменту збереження та популяризації культурної спадщини України в умовах воєнного стану, визначення її основних напрямів (реставраційного, цифрового, просвітницького), механізмів реалізації та соціокультурного значення в контексті сучасних трансформаційних процесів. Методологія. Методологічну основу дослідження становлять системний, міждисциплінарний та соціокомунікаційний підходи, що дали змогу розглянути проєктну діяльність як комплексний механізм інтеграції матеріальної й нематеріальної культурної спадщини. Застосовано методи аналізу й синтезу наукових джерел, узагальнення практичного досвіду реалізації реставраційних, цифрових та освітніх ініціатив, а також елементи структурно-функціонального аналізу для визначення управлінських особливостей проєктів у сфері культури. Наукова новизна полягає у комплексному осмисленні проєктної діяльності як системного інструменту збереження культурної спадщини України в умовах війни через інтеграцію реставраційних, цифрових і просвітницьких практик. Обґрунтовано взаємозв’язок між фізичним збереженням об’єктів, їх цифровою репрезентацією та формуванням культурної стійкості суспільства. Висновки. Доведено, що проєктна діяльність забезпечує оперативну мобілізацію ресурсів, міжінституційну координацію та впровадження інноваційних технологій збереження культурних цінностей. Реставраційні ініціативи спрямовані на фізичну охорону об’єктів, цифрові проєкти гарантують їх доступність і довготривале збереження, а просвітницькі практики формують культурну свідомість і соціальну відповідальність громад. Комплексне поєднання цих напрямів сприяє формуванню сталої соціокультурної інфраструктури та інтеграції української спадщини у національний і глобальний культурний простір.

Штучний інтелект і цифрові технології в збереженні культурної спадщини: можливості та ризики

2026-03-31T20:01:04+03:00

Мета статті – дослідити можливості та ризики застосування штучного інтелекту і цифрових технологій у збереженні та популяризації культурної спадщини в умовах воєнних конфліктів і глобальних викликів. Методологія дослідження ґрунтується на використанні таких наукових методів, як аналіз і синтез, який застосовано для оцінки переваг і ризиків застосування штучного інтелекту у збереженні культурної спадщини; порівняння для зіставлення міжнародного досвіду, сучасних підходів використання цифрових технологій і штучного інтелекту з українським контекстом; узагальнення для формування висновків щодо етичного використання штучного інтелекту у збереженні культурної спадщини. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного аналізу цифрових технологій і штучного інтелекту як нових форматів культурного досвіду, ефективних інструментів збереження культурної спадщини та обґрунтуванні необхідності етичного підходу до застосування штучного інтелекту, зокрема виокремленні переваг та ризиків його використання. Висновки. Розвиток штучного інтелекту та цифрових технологій відкриває нові можливості для збереження й популяризації культурної спадщини, особливо в умовах воєнних конфліктів та глобальних викликів, так як дозволяють створювати точні моделі культурних об’єктів, які можуть бути відновлені у випадку їх руйнування. Діяльність таких міжнародних платформ, як Europeana, JSTOR Labs, Google Arts & Culture та ін., демонструє практичний потенціал штучного інтелекту у підтримці культурних інституцій та збереженні культурної спадщини. Водночас використання штучного інтелекту супроводжується етичними та правовими викликами. Звіти ЮНЕСКО та дослідження Антидифамаційної ліги наголошують на ризиках використання штучного інтелекту у поширенні дезінформації, спотворення історичних фактів, екстремістських поглядів, що вимагає посиленої уваги до прозорості, підзвітності та відповідності алгоритмів правам людини. Штучний інтелект і цифрові технології слід розглядати як інструменти, що можуть значно посилити можливості у сфері збереження культурної спадщини, але їх ефективне застосування можливе лише за умови етичного підходу, що має враховувати не лише технічні можливості, а й етичні, соціальні, правові аспекти для забезпечення автентичності копій культурної спадщини.

Керування документаційними процесами як складова та функція управлінської діяльності

2026-03-31T20:03:53+03:00

Мета роботи – обґрунтування актуальності застосування міжнародних підходів у сфері records management, аналіз політики та організації документаційної діяльності як складової управлінської практики, а також оцінка вибору інформаційних продуктів для підвищення ефективності управління документаційними ресурсами на прикладі ТОВ «Старлайт-Львів». Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні комплексу наукових підходів і методів. Зокрема використано аналітичний підхід – для опрацювання та осмислення наукової літератури з теми дослідження; міждисциплінарний підхід, що дав змогу залучити положення документознавства, інформаційного менеджменту та управлінських студій для всебічного аналізу фактологічного матеріалу та формування обґрунтованих висновків; системний підхід – для розгляду керування документаційними процесами як складової управлінської діяльності організації. У дослідженні також застосовано методи узагальнення та порівняльного аналізу, що дозволило зіставити міжнародні підходи до records management із практикою організації документаційної діяльності в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у статті обґрунтовано значення міжнародних підходів у сфері records management для вдосконалення керування документаційними процесами як складової управлінської діяльності; узагальнено та систематизовано сучасні теоретичні підходи до організації керування документаційними процесами в умовах розвитку інформаційних технологій; уточнено роль політики керування документаційними ресурсами у формуванні ефективної системи управління організації; здійснено практичну оцінку можливостей використання інформаційних продуктів для автоматизації документаційних процесів на прикладі ТОВ «Старлайт-Львів», що дало змогу визначити їхній вплив на оптимізацію документообігу та підвищення ефективності управлінської діяльності. Висновки. У сучасних організаціях керування документаційними процесами набуває статусу ключової складової управлінської діяльності. Незаплановані або некеровані процеси у сфері роботи з документами можуть спричиняти порушення управлінських комунікацій, зниження ефективності використання ресурсів і виникнення додаткових організаційних витрат. У межах дослідження проаналізовано основні поняття сфери records management, визначено місце й роль керування документаційними процесами в системі управління, охарактеризовано передумови застосування міжнародних підходів, а також окреслено значення нормативно-правового та організаційного забезпечення формування ефективної політики роботи з документами. На прикладі ТОВ «Старлайт-Львів» встановлено, що вдалий вибір інформаційного продукту та впровадження автоматизованої системи документообігу є визначальними чинниками підвищення ефективності керування документаційними процесами і формування раціональної управлінської практики. Застосування сучасних інформаційних рішень сприяє оптимізації руху документів, зменшенню трудомісткості їх опрацювання та підвищенню результативності управлінської діяльності загалом. Для подальшого вдосконалення керування документаційними процесами доцільними є розвиток інформаційно-документаційного обслуговування, вибір оптимальної системи документообігу з урахуванням специфіки діяльності організації та підвищення професійної компетентності працівників, відповідальних за документаційну діяльність.

Інформаційна діяльність в епоху цифрових медіа як чинник формування соціальних сенсів

2026-03-31T20:07:13+03:00

Мета статті – проаналізувати інформаційну діяльність у просторі цифрових медіа як ключовий механізм формування соціальних смислів, а також осмислити вплив соціальних медіа, алгоритмічної селекції контенту та медіатизованих практик взаємодії на трансформацію соціальних дискурсів і комунікативної реальності. Методологічну основу дослідження становлять інформологічний та соціокомунікативний підходи, які дають змогу проаналізувати інформаційну діяльність як складний соціокультурний процес. Системний і структурно-функціональний аналіз застосовано для виявлення ролі цифрових медіа у формуванні соціальних сенсів; дискурсивний аналіз – для осмислення механізмів сенсотворення у цифрових комунікаціях. Наукова новизна. Інформаційну діяльність розглянуто як соціокультурну практику сенсотворення, яка формується через взаємодію користувачів, цифрових медіа та алгоритмічних механізмів платформ. Обґрунтовано, що соціальні сенси в цифровому середовищі виникають не лише в процесі міжособистісної комунікації, а й у результаті алгоритмічної структурованості інформаційних потоків. Висновки. Цифрова епоха трансформувала інформаційну діяльність у соціокультурну практику сенсотворення, в межах якої інформація перестає бути нейтральним ресурсом і набуває значення лише через процеси інтерпретації, відбору та соціальної взаємодії. Цифрові медіа виступають ключовими агентами формування соціальних сенсів, оскільки поєднують комунікативні практики користувачів із алгоритмічно структурованими інформаційними потоками, які визначають видимість, пріоритетність і контекстуалізацію контенту. У результаті інформаційна діяльність відбувається в умовах заданої структури, коли сенси не лише продукуються, а й ієрархізуються, що безпосередньо впливає на формування публічних уявлень, пріоритетів, колективних ідентичностей, соціальних дискурсів, особистісної ідентичності й под. Тому цифрові медіа варто розглядати не як нейтральні канали комунікації, а як активні інституційні середовища, інтегровані в процеси конструювання соціальної реальності сучасного суспільства та відповідної інформаційної діяльності.

Медіамоніторингові дослідження в системі інформа-ційної аналітики в Україні: регіональний аспект

2026-03-31T20:11:21+03:00

Мета статті полягає у представленні значення медіамоніторингових досліджень для розвитку системи інформаційної аналітики в Україні, зокрема на регіональному рівні. Методологія дослідження передбачає застосування як загальнонаукових, так і спеціальних методів дослідження: аналізу, синтезу, системного підходу, методу експертних оцінок, методу фокус-групи, SWOT-аналізу, узагальнення. Наукова новизна дослідження – це здійснення спроби визначити перспективи та загрози для використання медіамоніторингових досліджень для характеристики системи інформаційної аналітики в Україні. На основі здійсненого експертного опитування у формі фокус-групи фахівців з медійної сфері в Рівненській області були запропоновані рекомендації до подальшого використання медіамоніторингових досліджень у сфері соціальних комунікацій. Висновки. Подальший розвиток медіамоніторингових досліджень в Україні є рушієм у забезпеченні інформаційної безпеки та аналітичної культури інформаційних центрів в Україні. Результати експертного опитування фахівців медіасфери Рівненщини показують два тренди для медіамоніторингових досліджень: 1) пошук нових методів через зростання обсягів інформації/дезінформації та цифровізацією інформаційних потоків; 2) використання ризик-менеджменту для аудиту автоматизованих систем моніторингу медіасфери для унеможливлення витоку персональних даних, помилок в алгоритмах та спотворення повідомлень. SWOT-аналіз встановив, що аналітичні центри мають працювати над посиленням контент-менеджменту у соціальних мережах, удосконаленням аналітичної складової у методах моніторингу, підвищенням кваліфікації фахівців в інформаційно-аналітичній діяльності. Також потрібно впроваджувати нові стратегії та інноваційні підходи до комунікації з аудиторією.

Порушення корпоративної етики та їх наслідки в діяльності міжнародних компаній: соціально-ціннісний вимір та їх вплив на суспільство

2026-03-31T20:15:09+03:00

Метою роботи є комплексний аналіз порушень корпоративної етики в сучасних організаціях та визначення їхніх ключових наслідків управлінської системи, організаційної культури, репутації та економічної стійкості компаній. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових методів (аналіз, синтез, систематизація, порівняння) та логіко-структурного підходу до класифікації етичних порушень. Для обґрунтування наслідків використовуються елементи причинно-наслідкового аналізу, що дозволяє розглядати корпоративну неетичність як комплексний ризик-фактор, який впливає на управлінські процеси, продуктивність праці, кадрову стабільність і конкурентоспроможність компанії. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті порушень корпоративної етики як багаторівневого соціально-ціннісного явища, що виходить за межі внутрішніх управлінських процесів міжнародних компаній і набуває суспільного впливу через репутаційні, інформаційні та інституційні механізми. Водночас уточнено взаємозалежність внутрішніх і зовнішніх наслідків етичних відхилень у міжнародних компаніях, що дозволяє трактувати етичні порушення як фактор зниження соціальної стійкості, довіри та конкурентоспроможності бізнесу в сучасному суспільстві. Висновки. У статті обґрунтовано, що порушення корпоративної етики мають ланцюговий характер і можуть спричиняти довготривалі системні наслідки: втрату довіри стейкхолдерів, зниження продуктивності та морального клімату, кадрові проблеми, посилення юридичних ризиків і фінансові збитки. Підкреслено необхідність інституціоналізації етичних стандартів як елемента корпоративного управління та управління ризиками, що забезпечує стійкість, конкурентоспроможність і відповідальність компаній у сучасному соціально-економічному середовищі.

Комунікативні практики TikTok-блогів як чинник формування мовних навичок (на матеріалі пізнавального контенту з української мови)

2026-03-31T20:17:57+03:00

Мета статті – виявити особливості комунікативних практик, що реалізуються в пізнавальному контенті TikTok-блогів з української мови; визначити їх роль у формуванні мовних навичок користувачів онлайн-комунікативного середовища. Методологія дослідження передбачала використання таких методів: контент-аналізу – для виявлення комунікативних практик з популяризації української мови в TikTok; аналізу і синтезу, спостереження та узагальнення – з метою опрацювання пізнавального мовного контенту, виявлення комунікативних стратегій залучення аудиторії; соціокультурний аналіз дав змогу окреслити роль соціальних мереж у формуванні мовної ідентичності та колективного усвідомлення мовних норм. Наукова новизна статті полягає в комплексному аналізі комунікативних практик TikTok-блогів з популяризації української мови як чинника формування мовних навичок користувачів, у представленні інтерактивних стратегій блогерів залучення аудиторії до опанування мовних норм, формування мовної ідентичності. Висновки. Комунікативні практики блогерів у TikTok формують мовні навички через інтерактивну комунікацію, ігри зі словами, рольові діалоги, залучаючи аудиторію до спільного аналізу особливостей української мови. Користувачі стають співтворцями контенту: вони коментують, пропонують альтернативні форми, створюють гумористичні мнемонічні конструкції, аналізуючи пропоновані приклади, усвідомлюють культурно-історичний контекст мовної норми. Такі комунікативні технології набувають форм колективної мовної діяльності, формуючи мовну ідентичність і зміцнюючи відчуття належності до мовної спільноти. Формат інтернет-платформ, зокрема TikTok: короткі відео, алгоритми поширення, інтерактивність, віральність – сприяє популяризації культури мовлення. Водночас специфіка кліпового мислення та прагнення до лаконічності можуть спричинити фрагментарність подачі матеріалу, спрощеного представлення складних історико-мовних процесів. Цифрові комунікативні практики постають як чинник мовної мобілізації українського суспільства, але водночас простором для потенційних викликів у контексті збереження і поширення мовних норм.

Архівна адвокація як навчальний компонент архівної освіти

2026-03-31T20:21:03+03:00

Мета статті полягає у з’ясуванні змісту, значення та перспектив упровадження курсу «Архівна адвокація» в освітні програми підготовки фахівців для спеціальності «Бібліотечна, інформаційна та архівна справа». Методологія дослідження базується на комплексному застосуванні загальнонаукових (універсальних) і спеціальних методів дослідження, зокрема аналізу, синтезу, узагальнення. Наукова новизна. Уперше укладено зведені порівняльні таблиці проблемно‑тематичного наповнення навчальної дисципліни «Архівна адвокація», які окреслюють її потенційний зміст і можливості інтеграції до освітніх програм спеціальності «Бібліотечна, інформаційна та архівна справа». Запровадження цієї дисципліни сприятиме розвитку архівної сфери загалом, формуванню сучасного образу архіву, архівіста, а також забезпечить додаткові переваги для здобувачів фахової підготовки. Висновки. Відмічено важливу роль в успішності розвитку будь‑якої навчальної спеціальності активної позиції професійної спільноти. Дієвість науково‑педагогічних працівників закладів вищої освіти, що готують фахівців зі спеціальності «Бібліотечна, інформаційна та архівна справа», сприяє модернізації освітніх програм і забезпечує їхню відповідність сучасним вимогам та викликам. Зазначено, що «входження» архівної адвокації до навчальних планів має подвійний ефект: посилює змістову підготовку майбутніх фахівців і водночас підтримує іміджеві ініціативи архівної галузі як перспективного професійного середовища. Запропоновано структуру дисципліни за модулями: «Архіви в суспільстві: місія, цінність, відповідальність», «Теоретичні основи архівної адвокації», «Ключові суб’єкти архівної адвокації», «Публічні архівні проєкти та зв’язки з громадськістю», «Доступ до архівів як інструмент адвокації», «Професійна спільнота й адвокація», «Адвокація у кризових ситуаціях», «Цифрова адвокація», «Оцінювання ефективності архівної адвокації». Зауважено, що ознайомлення в межах курсу зі стратегіями та тактиками професійної адвокації підвищує видимість галузі для політиків, урядовців, благодійників, меценатів та інших цільових аудиторій, здатних впливати на підтримку архівів на державному рівні та широким загалом.

Трансформації професійної підготовки фахівців бібліотечної, інформаційної та архівної справи в умовах цифровізації: досвід Донецького національного університету імені Василя Стуса

2026-03-31T20:24:35+03:00

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та розробці комплексної моделі підготовки майбутніх фахівців бібліотечної, інформаційної та архівної справи, яка інтегрує гуманітарні знання з навичками використання цифрових технологій для забезпечення їхньої конкурентоспроможності в умовах тотальної цифровізації суспільства. Методологія статті. У дослідженні використано загальні та спеціальні методи наукових знань, зокрема, метод аналізу наукових публікацій; вивчення та представлення освітніх програм для підготовки майбутніх фахівців; моделювання для створення системної структури підготовки; узагальнення педагогічного досвіду в процесі аналізу практичної діяльності кафедри інформаційних систем управління Донецького національного університету імені Василя Стуса; описовий метод та метод логічного представлення результатів дослідження. Наукова новизна полягає у подальшому розвитку теоретичних засад підготовки фахівців спеціальності В13 «Бібліотечна, інформаційна та архівна справа» в умовах технічно-гуманітарного освітнього середовища. Доведено, що адаптація підготовки до динамічних вимог ринку праці в умовах цифровізації потребує зміщення акценту на активне управління цифровим контентом та інтернет-комунікаціями. Запропоновано інтегровану модель навчання, яка базується на синергії традиційного документознавства та новітніх цифрових технологій. Висновки. В умовах інтенсивної цифровізації суспільства, трансформації інформаційно-комунікаційних середовищ суттєво зростає потреба у висококваліфікованих фахівцях, здатних ефективно працювати з цифровими ресурсами, забезпечувати управління інформацією й знаннями, здійснювати збереження, систематизацію та аналітичну обробку даних, впроваджувати інноваційні підходи до надання інформаційних послуг у науковому, освітньому та соціокультурному середовищах. У дослідженні встановлено, що процеси цифровізації трансформують роль фахівця інформаційної сфери у мультифункціонального «ІТ-гуманітарія», здатного поєднувати класичне документознавство з навичками управління цифровим контентом. На базі досвіду кафедри ІСУ ДонНУ імені Василя Стуса запропоновано модель підготовки, що забезпечує інтегроване формування компетенцій аналітика інформаційних систем, архіваріуса та бібліотекаря нового покоління, в якій використання сучасних інформаційних технологій є ключовою стратегією адаптації освітнього процесу до актуальних вимог ринку праці.