Науковий журнал «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія»

Цифрові сервіси в бібліотечному обслуговуванні користувачів: сучасні практики та перспективи впровадження в публічних бібліотеках Львівщини

2026-05-24T21:27:21+03:00

Мета статті – узагальнити український і зарубіжний досвід упровадження інноваційних сервісів у бібліотечному обслуговуванні користувачів, а також визначити перспективи їх застосування в діяльності публічних бібліотек Львівщини в умовах цифрової трансформації суспільства. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах, що забезпечують аналіз цифровізації бібліотечних сервісів і впровадження інновацій. Використано методи порівняння, узагальнення та зіставлення українського й зарубіжного досвіду, а також системний і структурно-функціональний підходи для розгляду бібліотеки як цілісної системи. Наукова новизна полягає в обґрунтуванні та апробації комплексного підходу до впровадження інноваційних сервісів у публічних бібліотеках. Доведено доцільність інтеграції SMS-обслуговування, мобільного навчання, мобільних додатків, навігаційних рішень і QR-кодів. Запропоновано практичні рекомендації для підвищення ефективності обслуговування та розвитку бібліотек Львівщини в сучасному інформаційному просторі. Висновки. Цифровізація суспільства зумовлює трансформацію бібліотек і впровадження інноваційних сервісів. Використання штучного інтелекту, VR/AR-технологій та цифрових інструментів підвищує якість і персоналізацію обслуговування. Український і зарубіжний досвід підтверджує ефективність мобільних додатків Whiteboard і Padlet. Подальший розвиток бібліотек пов’язаний з комплексним упровадженням цифрових технологій, активізацією інноваційної діяльності та адаптацією до динамічних потреб суспільства. Водночас важливими умовами ефективної трансформації є підвищення цифрових компетентностей бібліотечних працівників і стратегічне планування розвитку сервісів. Це дасть змогу бібліотекам утвердитися як сучасним інформаційно-комунікаційним центрам, здатним забезпечувати якісні, доступні та інклюзивні послуги в умовах цифрової епохи.

Міжнародні ідентифікатори як засоби організації інформації в бібліотечному середовищі

2026-05-24T21:49:06+03:00

Мета статті – узагальнити відомості про міжнародні ідентифікатори як засоби організації інформації в бібліотечному середовищі та відобразити їх взаємозв’язки. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методах пізнання, зокрема системного підходу, наукового аналізу, синтезу, узагальнення, які дозволили виявити, описати та узагальнити відомості про міжнародні ідентифікатори, які побутують у бібліотечному середовищі. Метод табличного представлення даних дав змогу упорядкувати ідентифікатори для зручності аналізу; метод систематизації допоміг структурувати інформацію; термінологічний – окреслити визначення терміна «сутність». Наукова новизна статті полягає в актуалізації досліджень з ідентифікації цифрових об’єктів та розширенні уявлень про міжнародні ідентифікатори в бібліотечному середовищі. Показано багаторівневу систему взаємозв’язків ідентифікаторів. Висновки. Міжнародні ідентифікатори охоплюють практично всі види інформаційних ресурсів та їхніх творців. Вони є ключовими інструментами для забезпечення уніфікації і точності бібліотечних процесів, адже дають змогу однозначно ідентифікувати документи, авторів та організації в різних країнах. Використання ідентифікаторів забезпечує сумісність каталогів і баз даних, що полегшує пошук та обмін даними між системами. Крім того, для наукової комунікації вони є засобом підвищення прозорості та видимості результатів досліджень, адже дозволяють відстежувати авторство, публікації та інституційну належність, а стабільні посилання в цифровому середовищі гарантують тривалу доступність і коректність цитування електронних ресурсів. Захист авторських прав і прозорість у сфері інтелектуальної власності – ще одна перевага використання ідентифікаторів. Міжнародні ідентифікатори стають не просто технічними позначками, а засобами організації інформації, що визначають якість і надійність комунікації в бібліотечному середовищі, забезпечують взаємодію у сфері організації інформації і створюють умови для інтеграції бібліотек, архівів, видавництв та цифрових платформ у єдину глобальну мережу.

Поліпарадигмальність як системна характеристика сучасного бібліотекознавства

2026-05-24T21:54:42+03:00

Метою роботи є теоретичне обґрунтування поліпарадигмальності бібліотекознавства як закономірного етапу розвитку цієї наукової дисципліни. Методологічну основу дослідження становить парадигмальний підхід, що дозволяє аналізувати бібліотекознавство як систему взаємодіючих теоретичних орієнтацій. У процесі дослідження застосовано: аналіз і синтез – для узагальнення вітчизняних і зарубіжних підходів до трактування парадигми в гуманітарних і бібліотечно-інформаційних науках; структурно-функціональний метод – для типологізації основних парадигм бібліотекознавства відповідно до сегментів бібліотечної діяльності; метод теоретичного моделювання – для концептуалізації поліпарадигмальності як системної характеристики галузі. Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні поліпарадигмальності бібліотекознавства як системної та закономірної характеристики розвитку галузі. Уточнено зміст поняття «поліпарадигмальність» у контексті бібліотекознавства як форми взаємодоповнюваного співіснування кількох дослідницьких орієнтацій; систематизовано основні парадигми бібліотекознавства на основі структурно-функціонального критерію; доведено, що розвиток галузі має кумулятивно-інтегративний, а не революційно-заміщувальний характер; обґрунтовано доцільність розгляду взаємодії парадигм як комплементарної моделі наукового розвитку. Висновки. Бібліотекознавство функціонує як поліпарадигмальна система, що об’єднує документну, інформаційну, когнітивно-користувацьку, соціокомунікаційну, культурно-соціальну, цифрову та інституційно-управлінську дослідницькі орієнтації. Поліпарадигмальність галузі зумовлена багатовимірністю об’єкта дослідження, функціональною поліструктурністю бібліотеки, міждисциплінарною інтегративністю та еволюційним характером розвитку наукового знання. На відміну від класичної моделі зміни парадигм, яку запропонував Т. Кун, розвиток бібліотекознавства характеризується співіснуванням і взаємодоповненням різних теоретичних орієнтацій. Поліпарадигмальний підхід має методологічне значення для подальших досліджень, оскільки орієнтує на інтеграцію кількісних і якісних методів, застосування комплексних дослідницьких підходів та всебічний аналіз бібліотечної діяльності в умовах цифрової трансформації.

Бібліотеки в контексті концепції «економіки вражень»

2026-05-24T22:00:28+03:00

Мета статті полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності застосування концепції «економіки вражень» для аналізу сучасної бібліотечної діяльності, а також у визначенні потенціалу бібліотек як інституцій, здатних створювати цінний користувацький досвід у відповідь на нові суспільні запити. Методи дослідження. Застосовано міждисциплінарний підхід, який поєднує теоретичний аналіз концепції «економіки вражень» (Дж. Пайн і Дж. Гілмор) з контекстуальним вивченням трансформацій в бібліотечній сфері. Основними методами є: порівняльно-аналітичний – для зіставлення теоретичних засад економіки вражень із практикою бібліотечної діяльності; контент-аналіз публікацій з українських фахових джерел, присвячених трансформаціям бібліотек у соціокультурному, освітньому та комунікаційному аспектах; метод синтезу – для узагальнення прикладів інституційних змін і їхньої інтерпретації в межах концепції вражень; каузальний аналіз – для встановлення зв’язку між застосуванням елементів «економіки вражень» і зростанням соціального впливу бібліотек у кризовий період. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено системне теоретичне обґрунтування доцільності застосування концепції «економіки вражень» для аналізу бібліотечної діяльності в українському соціокультурному контексті; запропоновано інтерпретацію бібліотеки як простору створення немонетарного, але цінного користувацького досвіду в межах міждисциплінарної парадигми; розроблено типологію контекстів застосування економіки вражень у бібліотеках (культурний, соціальний, освітній, психологічний, комунікаційно-маркетинговий, економічний), що дає змогу оцінювати їхній вплив на якість життя громади. Висновки. Для публічної бібліотеки концепція «економіки вражень» постає не як бізнес-модель у прямому сенсі, а як метафорична рамка, що дає змогу переосмислити роль установи в контексті сучасної культури споживання, очікувань аудиторії та вимог до публічного простору. Вона орієнтує бібліотечну діяльність на створення значущого, емоційного досвіду як засобу залучення, освіти та соціальної інтеграції. Обґрунтуванням застосування концепції «економіки вражень» у бібліотечній справі постає трансформація ролі бібліотек у сучасному соціокультурному середовищі: вони дедалі частіше виходять за межі традиційного функціоналу зберігання та надання інформації і стають просторами емоційного залучення, культурної взаємодії, психологічної підтримки й соціальної згуртованості.

Соціокультурний простір сучасної наукової бібліотеки: стратегії оновлення та досвід Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника

2026-05-24T22:06:07+03:00

Мета статті – проаналізувати соціокультурну діяльність ЛННБ України ім. В. Стефаника, здійснити її науково-теоретичне обґрунтування та визначити роль реалізованих проєктів у сучасному інформаційно-комунікаційному просторі бібліотеки. Методологія дослідження. Застосовано сукупність методів і прийомів наукового пізнання: аналіз, синтез, класифікацію та систематизацію теоретичних даних, абстрагування й узагальнення основних положень і результатів дослідження. З-поміж спеціальних методів пізнання використано структурно-функціональний, проблемно-категоріальний, історіографічний, аналітичний і документознавчий аналіз. Важливим є застосування соціокомунікаційного методу дослідження, що дало змогу комплексно репрезентувати еволюцію та специфічні риси соціокультурних практик бібліотеки, а також виокремити й охарактеризувати її новітні форми та методи. Дескриптивний метод було використано для опису конкретних заходів і проєктів. Наукова новизна полягає в актуалізації змісту та форм соціокультурної діяльності сучасної наукової бібліотеки, а також у комплексному дослідженні трансформації її простору через інтеграцію музейних, цифрових та грантово-проєктних ініціатив. Висновки. На сучасному етапі функціонування книгозбірні відбувається докорінна трансформація її соціокультурної діяльності. Інноваційні форми взаємодії з користувачами наповнюються новим змістом, орієнтованим на зміцнення національної ідентичності та актуалізацію культурної спадщини в умовах глобальних викликів. Практична реалізація соціокультурних ініціатив бібліотеки охоплює створення меморіальних читальних залів, формування цифрових колекцій, а також організацію публічних заходів та експозицій. Пріоритетним вектором розвитку залишається міжнародна співпраця з Національним інститутом ім. Оссолінських, що втілюється в масштабних проєктах з оцифрування фондів та проведенні щорічних наукових заходів: Оссолінських зустрічей у Львові (Україна) та Стефаниківських читань у Вроцлаві (Республіка Польща). Така взаємодія не лише сприяє популяризації культурного надбання, а й зміцнює міждержавний науковий діалог та забезпечує взаємне збагачення новими ідеями.

Використання технологій штучного інтелекту в діяльності бібліотек України

2026-05-24T22:11:41+03:00

Мета статті – дослідити потенціал і перспективи впровадження технологій штучного інтелекту в діяльність бібліотек України для покращення якості обслуговування користувачів у цифровому середовищі. Методологія дослідження ґрунтується на використанні таких наукових методів, як аналіз і синтез – для осмислення інтеграції технологій штучного інтелекту в діяльність бібліотек України, зокрема виявлення його потенціалу та використання мовних моделей (ChatGPT, Gemini) у практичній діяльності; порівняння – для зіставлення традиційних технологій із новітніми інструментами штучного інтелекту, виявлення їх переваг та обмежень; узагальнення – для формування висновків щодо перспективності впровадження штучного інтелекту для підвищення ефективності роботи бібліотек та якості обслуговування користувачів. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні потенціалу впровадження технологій штучного інтелекту, зокрема ChatGPT та Gemini, у діяльність бібліотек України. Визначено, що ефективність трансформації сервісів бібліотек залежить не лише від технологічного впровадження (автоматизації каталогізації та персоналізації досвіду), а й від технічних можливостей, нормативно-правової бази та фахової підготовки кадрів, що дозволяє мінімізувати етичні та ресурсні ризики. Впровадження інтелектуальних рекомендаційних систем та маркетингової підтримки на основі технологій штучного інтелекту сприяє вдосконаленню взаємодії з користувачами, підвищенню рівня персоналізації послуг. Висновки. Використання технологій штучного інтелекту в діяльності бібліотек України відкриває широкі можливості для оптимізації традиційних процесів (каталогізація, класифікація, створення метаданих, довідкове обслуговування) та впровадження нових сервісів, орієнтованих на персоналізацію користувацького досвіду й маркетингову підтримку. Інтеграція мовних моделей ChatGPT, Gemini здатна автоматизувати рутинні завдання, покращити пошук інформації, забезпечити рекомендаційні системи, проте існують і суттєві виклики, а саме кадрові, ресурсні, нормативно-правові й етичні. А тому, за умови поєднання технологічних можливостей із нормативною та кадровою базою, може бути підвищена ефективність роботи бібліотек та якість обслуговування користувачів.

Теоретико-методологічні та нормативні засади формування системи репозитаріїв

2026-05-24T22:14:55+03:00

Мета роботи полягає в комплексному дослідженні теоретико-методологічних та нормативно-правових засад формування системи інституційних репозитаріїв (ІР) в Україні в контексті глобальних тенденцій впровадження відкритих практик і розбудови відкритої інформаційної інфраструктури на міжнародному, національному та інституційному рівнях. Робота спрямована на аналіз ролі електронних архівів як стабільної платформи для реалізації політики відкритого доступу, що забезпечує інтеграцію вітчизняних наукових досліджень у світовий інформаційний простір та сприяє оперативному пошуку релевантної інформації. Методологія роботи базується на застосуванні загальнонаукових методів аналізу, синтезу, групування та логічного узагальнення для осмислення концептуального апарату цифрового збереження документів та сумісності схем метаданих. Використано порівняльний аналіз міжнародних ініціатив, зокрема Будапештської ініціативи відкритого доступу та Берлінської декларації, а також вітчизняного нормативного поля, представленого Концепцією програми «Бібліотека – XXI» та Положенням про Національний репозитарій академічних текстів. Досліджено досвід реалізації інституційних політик самоархівування та управління даними на прикладі закордонних університетів (Університет Лілля) та бібліотечних проєктів (NILDE). Наукова новизна дослідження полягає в здійсненні діахронного аналізу становлення системи інституційних репозитаріїв як ключового складника відкритої науки та інструменту формування національної інституційної пам’яті. Вперше обґрунтовано необхідність підвищення інформативності головних сторінок репозитаріїв шляхом включення довідкових відомостей про їх заснування та діяльність, що трактується як органічний інструмент збереження історії освітніх і наукових закладів у цифровому середовищі. Висновки. Формування мережі репозитаріїв в Україні є стратегічним напрямом модернізації інформаційної політики у сфері вищої освіти, спрямованим на усунення бар'єрів у науковій комунікації. Доведено, що життєздатність ІР суттєво залежить від комплексної інституційної політики, яка має охоплювати всі етапи функціонування – від створення та захисту контенту до забезпечення його тривалої доступності та відповідності міжнародним стандартам. Підкреслено, що інтеграція вітчизняних репозитаріїв у міжнародні реєстри (OpenDOAR, ROAR) та підвищення їхньої прозорості є необхідною умовою для зміцнення академічної репутації установ та популяризації здобутків українських науковців.

Взаємодія бібліотечно-інформаційних установ як ресурс репрезентації туристичного потенціалу регіональної культурної спадщини

2026-05-24T22:24:03+03:00

Метою роботи є дослідження ролі публічних бібліотек як гарантів документальної та цифрової безпеки об'єктів регіональної культурної спадщини та її популяризації в туристичних маршрутах. Методологія дослідження полягає в застосуванні комплексу дослідницьких підходів і методів, а саме: синергетичний, системний і соціально-комунікаційний підходи; порівняльний метод – для аналізу ресурсів публічних бібліотек як депозитаріїв культурної спадщини; проблемно-тематичний метод – для осмислення практик успішних проєктів репрезентації краєзнавчих ресурсів; метод концептуального моделювання – для оцінки переходу від лінійної моделі до конвергентної моделі функціонування. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному обґрунтуванні трансформації бібліотек з пасивного інформаційного посередника на активного суб'єкта комунікацій, який використовує передові технології для збереження, інтеграції та репрезентації регіональної культурної спадщини. Висновки. Дістала подальшого розвитку теорія міжінституційної взаємодії бібліотечно-інформаційних установ. Доведено, що створення єдиного комунікаційного простору на основі спільних метаданих, синергетичних колекцій та міждисциплінарних проєктів дає змогу подолати відомчу ізольованість і сформувати інтегрований «портал знань» про регіональну та національну культурну спадщину Україну, що популяризується через маршрути краєзнавчого туризму.

Рубрикація як вияв інформаційних зв’язків у структурі файлів електронних архівів на вебсайтах архівів

2026-05-24T22:28:08+03:00

Мета статті полягає в системному аналізі особливостей реалізації інформаційних зв’язків у рубрикації файлів електронного архіву на вебсайтах обласних архівів. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів: аналізу, синтезу, групування, логічних узагальнень, контент-аналізу, статистичного методу, візуалізації. Контент-аналіз надає можливість встановити особливості рубрикації файлів електронних архівів на вебсайтах обласних архівів України. Метод групування, логічних узагальнень використано для виявлення особливостей реалізації інформаційних зв’язків між файлами електронних архівів на рівні рубрик. Техніку візуалізації застосовано для унаочнення та аргументації залежності структури файлів електронного архіву від оперативності та повноти розкриття інформаційних зв’язків між компонентами електронного архіву на рівні рубрикації. Наукова новизна роботи полягає в з’ясуванні залежності оптимальної структуризації офіційних вебсайтів обласних архівів від динамічності та повноти розкриття інформаційних зв’язків між файлами електронного архіву. Висновки. Структурованість інформаційних зв’язків між файлами є чинником інформаційної інфраструктури вебсайту архіву, що формує архівний інформаційний простір та забезпечує його системність, інформаційну цілісність та ефективний доступ до архівної інформації в індустрії інформаційних послуг та інформаційного ринку. Оптимальна структуризація офіційних вебсайтів обласних архівів залежить від динамічності, оперативності та повноти розкриття інформаційних зв’язків між компонентами електронного архіву на рівні рубрикації. Порушення логіки інформаційних зв’язків в рубрикації контенту вебсайтів обласних архівів, нечіткість структури файлів електронного архіву зумовлюють такі методологічні рішення: перенесення ключових понять з таксономічної категорії «розділ» у наступну категорію – «рубрика»; подання нормативних документів архівів без встановлення окремої рубрики; дублювання рубрик.

Науковий консалтинг в управлінні даними досліджень у діяльності бібліотеки закладу вищої освіти

2026-05-24T22:31:11+03:00

Мета статті – охарактеризувати типові аспекти змісту поняття «науковий консалтинг» та визначити можливості його термінологічного застосування в бібліотечній практиці з управління даними досліджень. Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, абстрагування), а також спеціальні методи: семантичний і порівняльний аналіз – для зіставлення сутності термінів; термінологічний і контент-аналіз – для опрацювання наукових текстів і документів; гіпотетичний метод – для обґрунтування доцільності застосування терміна «науковий консалтинг» щодо опису діяльності фахівців бібліотек ЗВО у сфері наукометрії та підтримки публікаційної діяльності представників академічної спільноти. Наукова новизна полягає у тому, що концептуалізовано поняття «науковий консалтинг» у контексті бібліотечної діяльності закладу вищої освіти. Запропоновано дефініцію поняття «науковий консалтинг у бібліотеках закладів вищої освіти» як діяльності з надання експертних консультацій академічній спільноті у сфері публікаційної активності, управління дослідницькими даними та реалізації принципів відкритої науки; визначено напрями практичної реалізації наукового консалтингу в бібліотечному середовищі (інформаційно-аналітичний, наукометричний, освітньо-консультаційний). Висновки. У контексті розвитку концепції відкритої науки та поширення практик відкритого доступу зростає роль бібліотек закладів вищої освіти як суб’єктів наукових комунікацій і партнерів академічної спільноти у забезпеченні наукометричного супроводу та управління даними досліджень. Поняття «науковий консалтинг», що традиційно застосовується у сфері підприємницької діяльності, доцільно екстраполювати на бібліотечну практику, оскільки діяльність фахівців бібліотек ЗВО з консультування дослідників, підтримки їх публікаційної активності, створення наукових профілів, забезпечення управління дослідницькими даними відповідає його сутнісним характеристикам. Науковий консалтинг у бібліотеках ЗВО є складником науково-методичної діяльності, що інтегрує інформаційно-аналітичну, навчально-консультаційну та комунікаційну функції бібліотеки, підвищує її статус як інституції підтримки наукових досліджень. Компетентності у сфері наукового консалтингу мають стати важливою частиною професійної підготовки бібліотечних фахівців, оскільки забезпечують їхню мобільність у сучасному інформаційному середовищі та сприяють трансформації бібліотеки у відкритий інноваційний простір наукової співпраці.

Трансформація електронного документообігу під впливом технологій штучного інтелекту: національний аспект

2026-05-24T22:36:53+03:00

Мета статті – виявити особливості електронного документообігу під впливом технологій штучного інтелекту, окреслити національний аспект їх упровадження в діловодство. Методологія дослідження ґрунтується на використанні методів аналізу і синтезу для визначення загальних тенденцій напрямів застосування АІ в документообігу; системно-структурний метод – для дослідження взаємозв’язків між технологічними й організаційними аспектами; а також порівняльний метод – при розгляді вітчизняного та міжнародного досвіду застосування штучного інтелекту в електронному документообігу. Наукова новизна статті полягає в дослідженні трансформації електронного документообігу під впливом технологій штучного інтелекту в Україні та світі. Систематизовано основні напрями застосування штучного інтелекту в електронному документообігу та узагальнено пов’язані із цим правові, організаційні й безпекові ризики; обґрунтовано необхідність гармонізувати національне законодавство з європейськими підходами до регулювання штучного інтелекту, окреслено національні особливості формування діловодства під впливом технологій штучного інтелекту. Висновки. Технології штучного інтелекту суттєво трансформують сучасні системи електронного документообігу, забезпечуючи автоматизацію обробки документів, підвищення ефективності управлінських процесів та оптимізацію інформаційних потоків. Використання АІ-технологій в діловодстві України формується під впливом одночасно технологічних, правових, мовних і безпекових чинників. На відміну від закордонних моделей цифровізації, орієнтованих переважно на масштабне управління знаннями та корпоративну політику, український підхід спрямований на забезпечення оперативності, юридичної значущості та захищеність документних процесів в умовах воєнного стану й постійних кіберзагроз. Важливого значення набуває гармонізація національного законодавства з європейськими нормами, що закладають принципи безпечного, етичного та людиноцентричного використання технологій штучного інтелекту. Українська практика впровадження алгоритмічних систем у діловодство демонструє формування власної моделі цифрового документообігу відповідно до вимог державної мовної політики, ДСТУ 4163:2020, законодавства про електронний документообіг і захист персональних даних. Український досвід свідчить, що навіть у кризових умовах цифрові технології можуть стати важливим інструментом підвищення ефективності державного управління та корпоративного сектору.

Блогер як фасилітатор: трансформація професійної ідентичності в умовах мікромережевої комунікації

2026-05-24T22:41:51+03:00

Метою статті є аналіз та концептуалізація трансформації професійної ідентичності блогера при переході від відкритої публічної комунікації до закритого мікромережевого середовища (Discord-сервери, закриті Telegram-канали, платні спільноти), а також опис стратегій управління авторитетом, які забезпечують ефективність лідера думок у нових умовах. Методологічну основу дослідження становлять напівструктуровані глибинні інтерв’ю з блогерами-фасилітаторами та учасниками спільнот, а також порівняльний контент-аналіз комунікативних практик у відкритих і закритих цифрових просторах. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському науковому дискурсі феномен блогерства аналізується крізь призму комунікаційного середовища (відкрите vs закрите) як визначального чинника рольової поведінки; запропоновано концепцію «блогера-фасилітатора» як самостійної професійно-рольової моделі, відмінної від класичного інфлюенсера та медійного обличчя. Висновки. Доведено, що перехід блогера до закритої мікромережі спричиняє якісну трансформацію його професійної ідентичності: від моделі «ретранслятора / медійного обличчя», де цінність визначається масштабом охоплення, до моделі «фасилітатора / архітектора спільноти», де цінність визначається здатністю створювати безпечне, референтне середовище для горизонтальної комунікації. Зафіксовано розщеплення професії «блогер» на дві різні траєкторії: медійні інфлюенсери (публічні платформи, капіталізація охоплення) та блогери-фасилітатори (закриті мікромережі, капіталізація довіри). Парадоксальною ознакою нової ідентичності є те, що блогер свідомо обмежує публічність, конститутивну для професії, і саме через це обмеження набуває непублічної, але реальної влади, описаної через концепцію «імпліцитного феодалізму».

Інформаційний супровід діяльності циклової комісії (на прикладі Фахового коледжу культури і мистецтв, м. Калуш)

2026-05-24T22:46:27+03:00

Метою дослідження є висвітлення системи інформаційного супроводу діяльності циклової комісії викладачів бібліотечних дисциплін Фахового коледжу культури і мистецтв м. Калуша, визначення ефективних шляхів її вдосконалення на основі сучасних цифрових технологій та інформаційно-комунікаційних інструментів. Методологія дослідження – застосування загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечило всебічний аналіз інформаційного супроводу діяльності циклової комісії. Методи аналізу, синтезу та узагальнення використано для опрацювання наукових джерел і формування теоретичної основи дослідження. Системно-структурний аналіз і моделювання інформаційних потоків дали змогу визначити структуру інформаційної системи, взаємозв’язки між її елементами та оцінити ефективність функціонування. Практичні аспекти досліджено за допомогою спостереження, кейс-методу та аналізу внутрішньої документації циклової комісії Фахового коледжу культури і мистецтв м. Калуша. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено комплексний аналіз системи інформаційного супроводу діяльності циклової комісії фахового коледжу культури і мистецтв з урахуванням сучасних умов цифровізації освітнього процесу. Висновки. Інформаційний супровід у закладах фахової передвищої освіти є багаторівневою системою, що забезпечує ефективну організацію управлінських, навчально-методичних і комунікаційних процесів. Діяльність циклової комісії Фахового коледжу культури і мистецтв м. Калуша базується на комплексному використанні цифрових інструментів та інформаційних потоків, які підтримують внутрішню й зовнішню взаємодію учасників освітнього процесу. Подальший розвиток інформаційного супроводу має ґрунтуватися на системній цифровізації та впровадженні інноваційних рішень з метою підвищення якості освіти та ефективності комунікації.

«Смерть експерта» та криза довіри до наукової комунікації в епоху постправди: чому вчені та академічні спільноти програють битву за увагу блогерам

2026-05-24T22:51:08+03:00

Метою статті є аналіз феномену кризи довіри до експертного знання в епоху цифрової медіатизації та постправди, з'ясування причин, чому традиційна академічна комунікація програє блогерам битву за увагу аудиторії, а також формулювання пропозицій щодо повернення довіри до наукового дискурсу в новому медійному ландшафті. Методологічну основу дослідження становлять міждисциплінарний підхід, що дозволяє поєднати здобутки медіазнавства, соціології знання, психології та культурології; метод теоретичного аналізу й синтезу наукових джерел для систематизації підходів до розуміння кризи експертності; порівняльний метод для зіставлення комунікаційних стратегій академічної спільноти та блогерів; метод узагальнення емпіричних даних щодо впливу дезінформації на суспільну довіру. Наукова новизна дослідження полягає в системному аналізі багатовимірної природи кризи експертності, що поєднує зовнішні (медійні, технологічні, алгоритмічні) і внутрішні (інституційні, психологічні, етичні) чинники. У роботі вперше в українському науковому дискурсі комплексно розглянуто вплив «фабрик статей» та кризи реплікації на суспільну довіру до науки як внутрішніх детермінант падіння авторитету експертного знання. Запропоновано авторське осмислення концепції «критичної довіри» (critical trust) як альтернативи спрощеній дихотомії «довіра vs недовіра». Висновки. Криза довіри до експертного знання має багатовимірну природу, зумовлену зовнішніми та внутрішніми проблемами науки – кризою реплікації, фабрикацією даних, діяльністю «фабрик статей» та деформацією системи рецензування. Нова ієрархія авторитетів, де блогери конкурують з ученими за суспільну увагу, ґрунтується на механізмі парасоціальної довіри та емоційного зв'язку з аудиторією, що стає можливим на тлі розмивання меж між істиною та вигадкою – ключової ознаки постправди. Повернення довіри до науки можливе лише за умови системних змін на трьох рівнях: внутрішнього очищення академічної спільноти, інституційної прозорості та переходу від монологу експертів до партисипативного діалогу з суспільством.

Технології інтернету речей у SMART-бібліотеці: навігація та автоматизація фондів

2026-05-24T22:56:33+03:00

Мета статті – проаналізувати та систематизувати основні напрями застосування технологій Інтернету речей (IoT) у SMART-бібліотеці, зосередившись на автоматизації управління бібліотечними фондами (RFID, «розумні полиці», самообслуговування) та внутрішній навігації користувачів (BLE-маяки, мобільні застосунки, інтерактивні кіоски), а також оцінити перспективи впровадження цих рішень в Україні. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема аналізу та синтезу, порівняльно-аналітичного методу, методу кейс-стаді, а також системного підходу. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському бібліотекознавстві здійснено системний аналіз двох ключових напрямів застосування IoT у SMART-бібліотеці – автоматизації фондів та внутрішньої навігації – як взаємопов’язаних компонентів єдиного інтелектуального простору. Висновки. IoT-технологія – підґрунтя трансформації традиційних бібліотек у SMART-бібліотеки, забезпечуючи автоматизацію фондів, інтелектуальну навігацію та підвищення якості обслуговування користувачів. Системи внутрішнього позиціонування на основі BLE-маяків, Wi-Fi та UWB, інтегровані з мобільними застосунками та інтерактивними кіосками, дозволяють скоротити час пошуку документів до 30% та створити інклюзивне середовище для людей із порушеннями зору. RFID-технології у поєднанні з «розумними полицями», кіосками самообслуговування та автоматизованими пунктами приймання забезпечують скорочення часу видачі/повернення з 10–15 до 2–4 секунд на документ, зменшення трудовитрат на інвентаризацію до 70% та підвищення точності обліку фондів. Міжнародний досвід (Сінгапур, Фінляндія, США) свідчить про ефективність комплексного впровадження IoT, що дозволяє досягти рівня самообслуговування понад 90% та суттєво оптимізувати роботу персоналу. В Україні впровадження IoT у бібліотеках стримується високою вартістю обладнання, застарілою мережевою інфраструктурою, ризиками кібербезпеки, недостатньою цифровою компетентністю персоналу та відсутністю державних програм підтримки.

Цифрова бібліотека як інформаційна система: структура, бази даних і сервіси доступу

2026-05-24T23:02:52+03:00

Мета роботи полягає в аналізі цифрової бібліотеки як інформаційної системи, що забезпечує організацію, зберігання та доступ до електронних бібліотечних ресурсів. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні системного, структурно-функціонального та аналітичного підходів, що дало змогу охарактеризувати структуру цифрової бібліотеки, визначити роль баз даних і сервісів доступу в процесах представлення та використання електронних документів. Наукова новизна роботи полягає в уточненні підходів до розгляду цифрової бібліотеки як цілісної інформаційної системи, у межах якої бази даних і сервіси доступу виступають ключовими елементами організації та надання бібліотечної інформації. Висновки засвідчують, що ефективне функціонування цифрової бібліотеки залежить від узгодженості її структурних компонентів і застосування сучасних інформаційних технологій у бібліотечній практиці.

Публічні бібліотеки як центри інформаційного забезпечення громад: трансформація ролей персоналу та патерни професійної поведінки

2026-05-24T23:06:58+03:00

Метою статті є дослідження трансформації публічних бібліотек як центрів інформаційного забезпечення громад та визначення нових ролей бібліотечного персоналу і патернів їхньої професійної поведінки в умовах цифровізації. Розглянуто еволюцію їхньої функціональної ролі від традиційних установ збереження документів до багатофункціональних інформаційних хабів. Методологія дослідження базується на системному, структурно-функціональному та порівняльному підходах із застосуванням методів аналізу, синтезу й узагальнення наукових джерел, що дало змогу комплексно дослідити інституційні трансформації бібліотек, зміни їх функціонального призначення та еволюцію професійних ролей і патернів поведінки персоналу. Наукова новизна статті полягає в комплексному поєднанні аналізу публічних бібліотек як інформаційних хабів громад із дослідженням трансформації професійних ролей бібліотечного персоналу та виокремленням патернів їхньої професійної поведінки в умовах цифровізації, розвитку електронного врядування й інтеграції цифрових технологій у бібліотечну сферу. Висновки. Встановлено, що публічні бібліотеки трансформуються в багатофункціональні інформаційні хаби, які забезпечують доступ до правової, соціально-економічної, освітньої та аналітичної інформації. Це зумовлює появу нових професійних ролей, зокрема цифрових кураторів контенту, SMM-менеджерів та інформаційних аналітиків, які забезпечують доступність, організацію та просування цифрових ресурсів. З’ясовано, що інтеграція штучного інтелекту, великих даних, електронних ресурсів і соціальних медіа змінює традиційні моделі бібліотечного обслуговування та посилює значення цифрових компетентностей персоналу. Водночас визначено ключові виклики розвитку бібліотек, пов’язані з недостатнім фінансуванням, технологічним розривом і кадровим забезпеченням, а також окреслено перспективи розвитку бібліотек у контексті децентралізації та цифрової трансформації.

Олена Григоревська як приклад професійного розвитку фахівця в системі сучасної освіти і науки

2026-05-24T23:14:08+03:00

Мета статті – висвітлити особливості сучасного періоду професійної діяльності О. В. Григоревської, підкреслити її роль і значення в системі бібліотечної освіти й науки, а також у розвитку кафедри інформаційних комунікацій Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові методи аналізу, узагальнення та опису, які дали змогу висвітлити особливості сучасного етапу професійної діяльності відомої української вченої О. В. Григоревської. Застосовано аналітичний підхід для осмислення її науково-педагогічної, організаційної та освітньої діяльності упродовж останнього десятиліття. Узагальнення отриманих результатів дало змогу продемонструвати значення наукової та професійної діяльності О. В. Григоревської в системі сучасної освіти і науки. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному висвітленні особливостей сучасного періоду професійної діяльності О. В. Григоревської, зокрема її ролі в розвитку кафедри інформаційних комунікацій Київського столичного університету імені Бориса Грінченка. У роботі вперше проаналізовано внесок вченої в розвиток освітньо-професійної програми «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» та забезпечення якості бібліотечної освіти з урахуванням сучасних наукових підходів. Висновки. О. В. Григоревська належить до когорти науковців, яких по праву можна віднести до професорів європейського рівня. Широта наукового мислення, володіння іноземними мовами, ерудиція та здатність ґрунтовно орієнтуватися в багатьох наукових і професійних питаннях формують її унікальний інтелектуальний профіль. Діяльність професорки сприяє утвердженню високих стандартів у сучасному професійному середовищі України.