Збалансоване природокористування

Динаміка виробництва нуту в Україні та світі

Максим Гончар

У статті висвітлено значення нуту як однієї із головних майбутніх зернобобових культур для забезпечення життєдіяльності суспільства продуктами продовольства. На основі аналізу статистичних даних по врожайності на посівних площах нуту в Україні та світі виділено країни, що займають лідируючі позиції по вирощуванню даної культури та визначено місце України у даному переліку. Оброблено та узагальнено дані за проміжок часу з 2019-2024 рр., структуровано та подано у вигляді графіків та таблиць. Аргументовано та засвідчено, що нут в Україні є стратегічною сільськогосподарською культурою, що впливає на стабілізацію землеробства, підвищення родючості за запаси азоту, ліквідує дефіцит білкових продуктів, визначає кон’юнктуру ринку та допомагає розв’язати продовольчі потреби та проблеми.

За даними літературних джерел зарубіжних та вітчизняних молодих вчених та науковців при аналізі їхніх праць було виявлено країни-лідери серед тих хто займається вирощуванням, експортом та імпортом нуту на світовий ринок. Визначено найбільш перспективні країни та розроблені шляхи і рішення, що можуть бути використані для нарощення площ та врожайності нуту в умовах зміни клімату та перегляду вже існуючих сівозмін.

Нарощування валового збору нуту відбувається не тільки за рахунок розширення та збільшення площі посіву відносно загальних посівних площ усіх культур, а й завдяки підвищенню його врожайності. Задля підвищення врожайності вирощування даної культури запропоновано впровадження комплексу інноваційних, передових ідей та рішень на різних стадіях виробництва, а також використовувати нові сорти при посіві. У сучасних публікаціях автори роблять акцент і звертають увагу, що 30-35% майбутнього врожаю залежить від правильно підібраних сортів нуту.

Актуальність порівнянь та досліджень обґрунтовується завданнями прикладних досліджень на базі дослідних ділянок Вінницького національного аграрного університету під час написання наукової роботи на тему («Оптимізація елементів технології вирощування нуту в умовах Лісостепу правобережного»). Впровадження у виробничу практику високопродуктивних сортів нуту дозволить зменшити дефіцит рослинного білка, а також покращити фізико-хімічний і фітосанітарний стан ґрунту.

Ключові слова: площа посіву, урожайність, адаптивні сорти, зернобобова культура, продовольство, кон'юнктура, експорт, імпорт, фізико-хімічний стан ґрунту.

Вплив умов вирощування насіння гірчиці на тривалість його зберігання

І.І. Миколайко — 2024-02-29

У статті наведено результати досліджень щодо визначення впливу умов вирощування насіння на його якість упродовж тривалого зберігання. Дослідження проводили з насінням, що мало високі показники якості (енергії проростання і схожості) — 83–84%, яке вирощене без добрив (контроль) та з внесенням фосфорно-калійних добрив у дозі Р45К45 як без позакореневого підживлення, так і з одноразовим підживленням азотними добривами в дозі N15. Встановлено, що в середньому по всіх сортах за перший рік зберігання насіння як у контролі, так і насіння, вирощеного на удобрених ділянках, енергія проростання достовірно зменшилася: у контролі — з 96 до 95%; за внесення Р45К45 — з 96 до 97%; за спільного застосування основного удобрення і позакореневого підживлення азотними добривами — з 95 до 96%. Схожість насіння, яке вирощене із внесенням фосфорно-калійних добрив, упродовж першого року зберігання не зменшилася, а комбіноване застосування основного удобрення з одноразовим позакореневим підживлення як у перший, так і в другий рік зберігання забезпечило високу схожість насіння, яка була такою ж, як і до закладання досліду, — 96–97%. За три роки зберігання насіння, яке вирощене на фосфорно-калійному фоні, втратило схожість лише на 2%, а на фосфорну-калійному фоні з позакореневим підживлення — на 1% порівняно з контролем (до закладання досліду). За зберігання насіння впродовж трьох років енергія проростання і схожість у контролі (без добрив) достовірно зменшилася в усіх сортах. Залежно від сортових особливостей якість насіння аналогічно змінювалася впродовж його зберігання. Отже, якість насіння (енергія проростання і схожість), яке вирощене з використанням мінеральних добрив (основного удобрення фосфорними та калійними добривами в комплексі з позакореневим підживленням азотними добривами), упродовж трьох років зберігання достовірно не знижувалася, а спостерігалася лише тенденція зменшення. Водночас у контролі (без застосування добрив) упродовж другого та третього років зберігання якість насіння достовірно зменшилася в усіх сортах.

Особливості формування урожайності та якості насіннєвої продукції нуту в умовах Правобережного Лісостепу України

Г.В. Панцирева — 2024-02-29

Проведене дослідження присвячено підбору оптимального асортименту для певних умов вирощування та препаратів для обробки насіння перед посівом упродовж вегетації, що є одним із важливих завдань не лише для підвищення рівня урожайності та елементів продуктивності, а і для отримання нормально розвинених сходів задля поліпшення посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, зокрема й нуту. Встановлено, що саме використання біологічних препаратів для передпосівної обробки насіння нуту звичайного, а саме інокулянтів і ретардантів упродовж вегетації, дає можливість обґрунтовано підійти до планування агротехнічних заходів вирощування на засадах ґрунтозбереження в умовах кліматичних змін. Основною метою дослідження є вивчення закономірностей прояву і формування елементів продуктивності та рівня урожайності рослин нуту звичайного залежно від сортового складу, інокуляції насіння та концентрації ретарданту. Був закладений трьохфакторний дослід в умовах Вінницької області (Правобережний Лісостеп України) впродовж 2018–2022 рр. Матеріалом досліджень були сорти нуту вітчизняної селекції — Скарб та Пегас, які вивчали за такою схемою експерименту: контроль (без обробки), інокуляція насіння (обробка посівного матеріалу біологічним препаратом Ризугумін-Плюс), концентрація ретарданту (без обробки, 0,5%, 0,75% та 1% розчином). Варіанти досліду були розміщені рандомізованим методом у чотириразовій повторності. Проведено польові й лабораторні дослідження за такими показниками: урожайність, вміст жиру та сирого протеїну згідно із загальноприйнятими методиками. Виділено за проявом досліджуваних ознак варіант з обробкою насіння препаратом Ризогумін-Плюс та дворазовою обробкою посівів ретардантом хлормекват-хлорид: перша — у фазу 3-го трійчастого листка, друга — у фазу бутонізації. Встановлено вплив інокулянту та ретарданту на підвищення насіннєвої продуктивності нуту порівняно із контролем. Проведено статистичну обробку даних урожайності за варіантами досліду за допомогою дисперсійного аналізу. Серед досліджуваних сортів нуту виділено перспективні за низкою господарсько-цінних і високоадаптивних ознак із високим рівнем урожайності сорти — Скарб та Пегас. Встановлено частку впливу факторів сорту, обробки насіння та концентрації ретарданту на рівень урожайності. Рекомендовано кращі варіанти досліду з високими показниками якості насіннєвої продукції.

Морфологічні показники різних гібридів кукурудзи залежно від строків сівби в умовах Лівобережного Лісостепу

Д.О. Шацман — 2024-02-29

В умовах Лівобережного Лісостепу досліджено вплив строків сівби гібридів кукурудзи різних груп стиглості (Меган 250, Орілскай 320) на проходження фенологічних фаз розвитку, морфологічні показники рослин і продуктивність. Встановлено, що строки сівби мали достовірний вплив на ріст і розвиток рослин кукурудзи незалежно від біологічних властивостей гібридів. Загальною закономірністю було збільшення тривалості міжфазних періодів за раннього строку сівби в першій декаді травня. Виявлено достовірну різницю в лінійних розмірах рослин кукурудзи досліджуваних гібридів та висотою кріплення качана залежно від строків сівби. Найвищі рослини кукурудзи гібриду Меган (296 см) і гібриду Орілскай (270 см) були за сівби 23 травня, що на 4,4–10,5% і 13,7–17,0% відповідно більше, ніж за раннього (5 травня) і пізнього (10 червня) строків сівби. Максимальні значення висоти кріплення качанів — 106 см і 112 см відповідно — отримано за сівби 23 травня. Вологість зерна кукурудзи в усі роки досліджень була найменшою (18,1–19,6%) за сівби 5 травня і 23 травня, найбільшою — за пізнього строку сівби 10 червня і досягала 35–39%. Визначено, що для умов Лівобережного Лісостепу оптимальний строк сівби середньораннього гібриду кукурудзи Меган 250 та середньостиглого гібриду Орілскай є 23 травня, що забезпечує отримання врожаю зерна на рівні 12,31 т/га та 11,86 т/га відповідно.

Особливості росту та розвитку дерев яблуневого саду залежно від використання біодобрив

О.П. Ткачук — 2024-02-29

Інтенсивні сади потребують інтенсивного удобрення мінеральними добривами. Проте при переході садівництва на органічні принципи мінеральні добрива повинні бути замінені на екологічно безпечні органічні, або біодобрива. Останнім часом на ринку біопрепаратів з’явилося багато альтернатив із різносторонньою та специфічною дією. Тому при виборі біопрепаратів необхідно враховувати основне завдання, що стоїть перед садівниками: удобрення ґрунту, стимуляція росту та розвитку чи захист рослин. Дослідження проводилися впродовж 2022–2023 рр. у плодовому саду Вінницького національного аграрного університету. Він створений на напівкарликовій підщепі ММ-106. Сорт яблук — Джонатан. Ґрунт саду — сірий опідзолений середньосуглинковий. Схема досліду передбачала порівняння ефективності внесення традиційних мінеральних добрив із біодобривами лінійки Біонорма. При удобренні яблуневих садів доцільно використовувати біопрепарати серії Біонорма, що є значно дешевшими, ніж мінеральні добрива, та позитивно впливають на екологічний стан агроекосистеми саду. Серед лінійки біопрепаратів Біонорма найбільшу ефективність щодо впливу на урожайність яблук демонструють Біонорма Азот та Біонорма Сад, що дозволяє отримати прибавку урожаю 30,8% та 29,4% відповідно, порівняно з варіантом без внесення добрив. Ефективність вказаних біопрепаратів є вищою за внесення мінерального фосфору в нормі 60 кг/га на 20–22%, відповідає внесенню мінерального азоту 60 кг/га та поступається внесенню N₆₀Р₆₀К₆₀ на 8–10%. Зростання урожайності яблук з одного дерева від внесення препарату Біонорма Фосфор становило 6,4%. Ефективність препарату Біонорма Азот визначається композицією азотфіксувальних бактерій, яка характеризується комплексною дією на рослини. Біонорма Сад здійснює комплексний захисний та стимулюючий ріст ефект на рослини

Іригаційний потенціал малих і середніх річок басейну Причорномор’я у межах Одеської області

В.Д. Караулов — 2024-02-29

Метою роботи є визначення можливості використання вод річок Причорномор’я для покриття потреб зрошувального землеробства в цьому регіоні. У статті висвітлено актуальність розглянутої проблеми та обґрунтування вибору напряму дослідження, обрані показники іригаційної оцінки якості вод для розв’язання поставленого завдання. До іригаційного потенціалу річок Причорномор’я в межах Одеській області віднесено стік річок за теплий період року, середнього за водністю та маловодних років із забезпеченістю 75% і 95% за відрахуванням екологічного стоку (75% стоку в найгірший за водністю місяць року з 95% забезпеченістю). В іригаційний потенціал не входять води, непридатні для зрошення за мінералізацією. Використання середніх значень показників при оцінці якості іригаційних вод призводить до того, що впродовж теплого періоду року з великою імовірністю можливі поливи некондиційною водою. У зв’язку із цим у статті запропоновано оцінку ризику погіршення якості вод за окремими показниками. При виконанні роботи встановлено, що води частини річок басейну Причорномор’я мають мінералізацію від 1 до 3 г/дм³ і належать до класу 3 (підвищено небезпечні для рослин), друга частина — більше 3 г/дм³ (непридатні для зрошування води). Середній багаторічний потенціал річкових вод басейну протягом теплого періоду року складає 56,3 млн м³/ТПР. Це дуже малий об’єм вод. Його вистачить для поливу лише 16,1 тис. га земель за умови хімічної меліорації цих вод і розбавлення водою з малою мінералізацією. Отже, зрошення сільгоспугідь у басейні річок Причорномор’я можливе лише за використання вод Дунаю і Дністра.

Ефективність екологічного оподаткування з акцентом на викиди СО2: аналіз досвіду країн ЄС і перспективи для України

В.Р. Дишлик — 2024-02-29

У статті розглянуто ефективність оподаткування на викиди CO₂ в контексті країн Європейського Союзу та його потенційне застосування в Україні. Висвітлено критичну потребу в перегляді економічних і виробничих підходів у відповідь на кліматичні зміни. Проаналізовано рівень надходжень до бюджетів країн ЄС завдяки екологічним податкам. Розглянуто конкретні приклади таких країн ЄС, як Данія, Латвія, Німеччина, Фінляндія, Швеція та Норвегія, що впровадили ефективні системи оподаткування викидів парникових газів, показуючи різні підходи та ставки податку. Також проаналізовано динаміку змін ставок податку на викиди CO₂ з 2019 до 2023 р., що вказує на глобальну тенденцію до посилення податкового навантаження на забруднювачів. Обґрунтовано, що екологічні податки є значущим інструментом у протидії негативним змінами навколишнього природного середовища, незважаючи на наявність різноманітних джерел фінансування охорони довкілля. На основі аналізу міжнародного досвіду з екологічного оподаткування запропоновано пропозиції для оптимізації щодо покращення екологічного оподаткування в Україні з метою підвищення екологічної ефективності.

Еколого-економічні аспекти вирощування нішевих культур сільськогосподарськими підприємствами

М.Я. Височанська — 2024-02-29

У статті розглядаються еколого-економічні аспекти вирощування нішевих культур в аграрному секторі України. Проаналізовано динаміку посівних площ, виробництва та рентабельності окремих нішевих культур в Україні. Розглянуто питання поширення та економічної ефективності нішевих культур, таких як овес, гречка, жито, льон, гірчиця, рижій, горох, квасоля, сорго та інші. Визначено переваги вирощування нішевих культур, зокрема збільшення прибутковості, диверсифікацію агровиробництва, поліпшення стану ґрунтів і фітосанітарних умов тощо. Водночас наголошується на викликах, пов’язаних із підвищеними витратами на насіння та вирощування, нестабільним попитом і труднощами зі збутом, а також важливості кооперації між виробниками нішевої продукції для консолідації зусиль та виходу на зовнішні ринки. Визначено, що майбутнє нішевих культур в аграрному секторі здається перспективним, особливо в контексті зростаючої уваги до сталого розвитку, збереження навколишнього середовища та потреби в диверсифікації продуктових кошиків. Інноваційна діяльність, наукові дослідження та розвиток агротехнологій відіграватимуть ключову роль у подальшому розвитку цього сегмента аграрного ринку

Організаційно-економічне обґрунтування екологічно сталого розвитку інтенсивного садівництва: інноваційно-інвестиційний аспект

Є.В. Мішенін — 2024-02-29

Питання екологічно сталого розвитку інтенсивного садівництва тісно пов’язано з інноваційною діяльністю на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, модернізації виробництва, що здійснюється за рахунок застосування новітніх інноваційних технологій і залучення додаткових інвестицій із метою підвищення врожайності та конкурентоспроможності вітчизняної плодово-ягідної продукції. Визначено, що низька активність інноваційного розвитку в садівництві насамперед пов’язана з організаційно-економічними аспектами впровадження інноваційних технологій у виробничо-управлінську діяльність, що спричиняє неконкурентоздатність вітчизняних плодово-ягідних культур, призводить до зростання витрат тощо. Розкрито організаційно-економічні механізми інноваційного розвитку інтенсивного садівництва та обґрунтовано напрями розвитку державного стимулювання розвитку галузі, основні напрями інтенсифікації, що покликані забезпечити раціональне використання її природно-ресурсного, економічного потенціалу.

Аспекти запровадження платіжних схем за використання водних екосистем у контексті повоєнного відновлення України

В.М. Колмакова — 2024-02-29

Обґрунтовано необхідність дослідження та імплементації зарубіжного досвіду реалізації сучасних платіжних схем із надання якісних екосистемних послуг водних екосистем у контексті повоєнного відновлення України. Виконано диференційований аналіз основних різновидів схем екосистемних платежів за послуги водної екосистеми (державних, державно-приватних, приватних, торгових), розкрито й систематизовано їх основні характеристики. Акцентовано на поглибленому дослідженні приватних платіжних схем із метою можливого їх запровадження в Україні. Досліджено особливості основних форм транзакцій у контексті формування платежів за послуги водної екосистеми, які найчастіше застосовуються в приватних схемах: переказні (прямі) платежі, купівля землі, розподіл витрат, придбання права забудови землі. Розроблено пропозиції щодо впровадження платежів за послуги водної екосистеми в Україні за різновидом приватних схем на підставі проведеного SWOT-аналізу. Сильними сторонами для України в контексті зазначеної проблеми можуть бути: 1) доцільність врахування кращих зразків зарубіжного досвіду щодо переваг запровадження платежів землевласникам за стале управління вододілом, які є економічно ефективнішими за традиційне будівництво фільтрувальних станції; 2) простота механізму упровадження приватних платіжних схем за послуги водної екосистеми в природогосподарську практику через причину їх регулювання в межах цивільних угод і на добровільних засадах; 3) наявність низки різновидів механізмів транзакцій і фінансових механізмів у приватних схемах, які дозволяють приймати гнучкі рішення щодо їх практичного запровадження, враховуючи місцеві особливості водної екосистеми та її послуг. Визначено перспективи подальших досліджень окресленої проблематики, зокрема щодо формування комплексного екосистемного підходу до запровадження сучасних схем платежів за використання ресурсів і послуг водних екосистем та розроблення сучасних методичних підходів до визначення розміру таких платежів.

Розвиток інструментарію організаційно-економічного механізму управління твердими побутовими відходами

Н.І. Паляничко — 2024-02-29

Концептуальні положення функціонування організаційно-економічного механізму управління твердими побутовими відходами базуються на процесно-функціональному підході й передбачають систематизацію та розвиток принципів, функцій, інструментів і методів його організації з урахуванням ієрархічної пріоритетності операційних процесів управління. Встановлено, що ефективне управління твердими побутовими відходами є можливим завдяки удосконаленню інструментарію організаційно-економічного механізму цього процесу в напрямі економічного стимулювання діяльності зі збирання, сортування та використання цих відходів як вторинної сировини та енергоносіїв. Інструментарій організаційно-економічного механізму управління твердими побутовими відходами передбачає застосування інструментів фінансування проєктів із фонду екологічного підприємництва, контролю за розподіленням відходів. Обґрунтовано визначення інтегрального показника потенціалу вторинного ресурсовикористання твердих побутових відходів територіальних громад і впорядкування територіальних громад із режимом найбільшого економічного та інвестиційного сприяння вторинного ресурсовикористання твердих побутових відходів. Здійснена оцінка потенціалу вторинного ресурсовикористання твердих побутових відходів територіальних громад надала змогу реагування на низьку ефективність окремих індексів і прийняття оптимальних управлінських рішень щодо покращення цих показників.

ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ ВІДХОДАМИ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

В.В. Кипоренко — 2024-02-29

Дослідження присвячено теоретичному обґрунтуванню ефективного управління твердими побутовими відходами в системі розвитку ресурсного потенціалу регіону. Визначено, що проблема твердих побутових відходів частково зумовлена ресурсним походженням. Встановлено, що в сучасних умовах відбувається значне зменшення світових запасів невідновлюваних ресурсів, а також погіршення стану природного середовища через підвищений вплив відходів виробництва та споживання. Аналізуючи потенціал розвитку регіону у рамках матеріально-технічного блоку, доцільно виділяти в ньому “ресурсний потенціал твердих побутових відходів”. Оскільки, використання твердих побутових відходів як вторинної сировини розширює ресурсний потенціал регіону. Досвід зарубіжних країн щодо управління твердими побутовими відходами підкреслює потребу у нових концептуальних підходах до формування ресурсного потенціалу, які базуються на раціональному використанні первинних і вторинних ресурсів.

Дискурс стану наукових досліджень із питань врегулювання земельних відносин в агросфері України

О.І. Ковалів — 2024-02-29

Доведено, що багаторічні дискусії щодо стану й потреб реформування суспільно-економічних відносин в Україні, особливо в земле- і природокористуванні аграрного сектору економіки, тривають із самого початку перебудови срср і дотепер, а деякі з них носять антиукраїнський і відомчо-монопольний характер, елементи якого гібридно трансформувалися в корумповано-олігархічну систему управління. Метою статті є проведення науково обґрунтованого дискурсу на базі здобутих автором нових знань стосовно проблем і шляхів врегулювання земельних відносин і природокористування, особливо в аграрному секторі України, у ракурсі причинно-наслідкових зв’язків, що ґрунтуються на чинних нормах Конституції України й цілковито відповідають насамперед національним інтересам усіх громадян України. Підтверджено, що науково-професійний дискурс у межах імперативних вимог чинних земельних норм Конституції України на базі здобутих нових знань, які обговорюються на академічному рівні, особливо в системі НААН, і висвітлюються публічно, набуває предметнодоказового статусу та більш переконливо вказує на об’єктивність і доцільність надання нестандартних рекомендацій органам державної влади щодо шляхів врегулювання існуючих земельних відносин і природокористування, особливо в агросфері, в інтересах працюючих громадян-господарів і всього Українського народу.

Наукові основи оптимізації використання й охорони земель в умовах дії водної та вітрової ерозій

О.І. Дребот — 2024-02-29

У статті висвітлено обґрунтування теоретико-методологічних засад оптимізації використання та охорони земель в умовах дії водної та вітрової ерозій. Сформовано методичні підходи щодо створення інформаційної бази для регіонального виокремлення земель гіршої якості, які можуть бути інвестиційно привабливими для несільськогосподарського використання. Обґрунтовано, що одним із головних чинників дестабілізації екологічної ситуації в сільськогосподарському землекористуванні є надмірна сільськогосподарська освоєність і розораність території, зокрема в зонах Степу та Лісостепу. Ці процеси не мали ні економічного, ні екологічного обґрунтування щодо збалансованості структури земельних угідь як загалом в Україні, так і в регіональних формуваннях. Набувають подальшого розвитку деградаційні процеси, які нелокалізовані та стають загрозливим явищем. Особливо посилюється дія водної та вітрової ерозій, що мають чітко виражений регіональний характер. Для зони Степу суттєвим чинником, що призводить до зменшення розвитку як водної, так і вітрової ерозії, є різні методи максимуму проективного покриття штучних агроценозів (липень–серпень) та пік зливової активності (травень–червень). У таких умовах ґрунтовий покрив найбільш піддатливий до негативної дії ерозійних процесів, що значно посилює деградацію земель і знижує продуктивну спроможність земельних ресурсів. Указане обумовлює необхідність системного підходу до розроблення комплексу протиерозійних заходів і здійснення їх із застосуванням як економічного стимулювання, так і відповідних штрафних санкцій. У статті приділяється значна увага підвищенню продуктивності землеробства на основі застосування високоефективних заходів щодо захисту і зберігання екологічної рівноваги в навколишньому середовищі. Зокрема, переходу на контурно-меліоративну організацію території, яка передбачає диференціацію використання орних земель за відповідними технологічними параметрами (ухил в град. схилів) та екологічними даними (площинний змив у т/га), дає можливість не тільки зберегти ґрунти від деградації, але й на 10–15% підвищити продуктивність полів (3,0 тис. га). Упровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій протиерозійного обробітку ґрунту забезпечує розширене відтворення ґрунтової родючості. Велике значення в боротьбі з водною ерозією надається різним гідротехнічним спорудам (швидкотокам, валам, валам-терасам, валам-каналам) та полезахисним лісосмугам (поздовжнім і поперечним).

Стратегічне управління сільськими територіями в умовах децентралізації

Є.В. Мішенін — 2023-10-25

У статті проаналізовано економічні механізми та підходи до оптимізації управління та розвитку сільських територій, зокрема в контексті реформ децентралізації, що тривають в Україні. Децентралізація надала більше бюджетних та адміністративних повноважень місцевим органам влади в сільській місцевості, що дозволило проводити політику, більш адаптовану до місцевих умов. Однак місцевим органам влади часто бракує знань, навичок і ресурсів для того, щоб повною мірою скористатися цими можливостями. Дослідження спрямоване на визначення стратегій зміцнення управління та економічного управління сільськими територіями шляхом покращення фінансового планування, інвестицій, використання технологій і розвитку людського капіталу. Метою є надання рекомендацій щодо підвищення ефективності, сталості та справедливості процесів розвитку сільських територій.

Стан сфери управління твердими побутовими відходами в Україні

Є.В. Мішенін — 2023-10-25

Визначено, що сучасний стан сфери управління твердими побутовими відходами в Україні: орієнтований на полігонне захоронення твердих побутових відходів, їх розміщення на сміттєзвалищах і стихійних сміттєзвалищах, більшість із яких не відповідає вимогам екологічної безпеки; характеризується відсутністю можливостей для роздільного збору та переробки твердих побутових відходів; має низький технологічний рівень та низький рівень упровадження інноваційних технологій; характеризується відсутністю належної системи перероблення (у тому числі системи роздільного збирання); обмежений підходами до прийняття комплексних управлінських рішень та фінансовими ресурсами. Встановлено, що застарілі методи управління цією сферою, а також відсутність комплексної системи управління твердими побутовими відходами є головною проблема для України, яка негативно впливає на навколишнє середовище та здоров’я населення. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від державної політики, законодавчих новацій і конкретних фінансово-економічних механізмів, затверджених на загальнонаціональному рівні. Окреслено основні пріоритети змін у політиці управління твердими побутовими відходами. Встановлено, що в Україні відбувається розвиток національного законодавства у сфері управління відходами, у тому числі твердими побутовими відходами. Зокрема, прийнято Національну стратегію управління відходами до 2030 року, Національний план управління відходами до 2030 року, ухвалено Закон України «Про управління відходами», що свідчить про впровадження основоположних принципів і положень європейського законодавства у сфері управління відходами, у тому числі твердими побутовими відходами.

Структура фітопатогенного комплексу редиски за вирощування у відкритому ґрунті в Правобережному Лісостепу України

С.В. Щетина — 2023-10-25

Проаналізовано особливості формування фітопатогенного фону в посівах редиски за вирощування у відкритому ґрунті на території Правобережного Лісостепу України за 2008–2022 рр. Визначено фітосанітарний стан посівів редиски як екологічно небезпечний, що потребує жорсткого контролю збудників хвороб. На рослинах виявлено та ідентифіковано 48 видів фітопатогенів, серед яких були 4 види вірусів, 11 видів бактерій, 25 видів грибів і 8 видів ооміцетів, які спричиняли 24 види хвороб. Відповідно в структурі фітопатогенного комплексу гриби займали 52%, бактерії — 23%, ооміцети — 17%, віруси — 8%. Серед ідентифікованих фітопатогенів виявлено сім видів, які визнано як найбільш небезпечні у світі: Cucumber mosaic virus, Tomato spotted wilt virus, Ralstonia solanacearum, Botrytis cinerea Fr., Fusarium graminearum, Fusarium oxysporum, Albugo candida. З високою частотою трапляння в посівах редиски виявляли збудників чорної ніжки (Phytophthora spp., Fusarium spp., Pythium debaryanu, Rhizoctonia solani), фузаріозу (Fusarium avenaceum, F. graminearum, F. moniliforme Schw., F. oxysporum f. sp. raphani) і фомозу (Phoma exigna, P. lingam (Tode) Desm.). Домінуючими хворобами редиски впродовж 2008–2022 рр. були переноспороз і борошниста роса, які в середньому уражували 5–16% (max 20%) площ посівів. Найбільш поширеними хворобами на рослинах були борошниста роса (21–30%), переноспороз (18–28%), різні види гнилі (15–26%), бактеріоз листя (18–22%) і фузаріоз (15–23%), симптоми яких виявляли майже на всіх етапах органогенезу рослин редиски. Встановлено, що особливо критичними є початкові фази (ВВСН 0–9, ВВСН 10–11) та період формування і росту коренеплоду (ВВСН 41, ВВСН 42–48).

Формування еколого-економічних основ збалансованого розвитку лісового сектору

О.І. Дребот — 2023-10-25

Дослідження присвячене вивченню формування еколого-економічних основ збалансованого розвитку лісового сектору. Робота розглядає ключові аспекти стану лісового господарства, а також ідентифікує чинники, що впливають на економічну та екологічну стійкість цього сектору. Стаття аналізує поточний стан лісового господарства, виокремлює основні екологічні проблеми, пов’язані з експлуатацією лісових ресурсів, а також розглядає можливості їх раціонального використання. Зокрема, дослідження зосереджене на ідентифікації оптимальних стратегій лісокористування, які б сприяли забезпеченню балансу між економічними потребами та збереженням природного середовища. Розглядається комплексний підхід до управління лісовими ресурсами, зважаючи на економічні, екологічні та соціальні аспекти. Застосування новітніх технологій, створення програм екологічної рекультивації та підтримка сталого розвитку лісового господарства є ключовими складовими запропонованих стратегій. Отже, стаття висвітлює необхідність і можливі шляхи формування екологоекономічних засад для збалансованого розвитку лісового сектору з огляду на підвищення ефективності використання лісових ресурсів і збереження екологічної рівноваги.

СИДЕРАЦІЯ — ОДИН З ЧИННИКІВ ЗБЕРЕЖЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ В ОРГАНІЧНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ

І.М. Городиська — 2023-10-25

У статті доведено актуальність використання сидеральних культур у технологіях органічного землеробства. Проаналізовано результати наукових досліджень із використання сидерації як екологобезпечного чинника формування основних показників і властивостей ґрунту. Зазначено, що нині вирощування сидеральних культур є однією з основних альтернатив заміни хімічно синтезованих добрив. Наведено приклади використання сидератів як екологічно безпечних видів добрив, що сприяють відновленню родючості ґрунтів, збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. Відмічено, що сидеральні культури в умовах органічного землекористування є ефективним і продуктивним компонентом технології вирощування сільськогосподарських культур, сприяють покращенню структури та якості ґрунту, забезпеченню мінерального живлення та створенню сприятливих умов для росту й розвитку рослин, що впливає на збільшення врожайності за повної відмови від хімічних добрив і синтетичних пестицидів. Зазначено, що за використання сидерації в органічних технологіях вирощування сільськогосподарських культур потрібно проводити обґрунтований підбір сидеральних культур із високим адаптивним потенціалом за врахування їхніх біологічних особливостей. Підбір сидератів необхідно здійснювати за врахування ґрунтово-кліматичної зони вирощування, вологозабезпеченості й температурного режиму ґрунту, біологічних особливостей вирощування культур-сидератів та агрономічної цінності їхнього впровадження, особливостей впливу сидерату на структуру ґрунту, його щільність і пористість, забезпечення ґрунту органічною речовиною (гумусом) та поживними мінеральними елементами, а також на урожайність і якість сільськогосподарської продукції.

Природно-заповідний фонд: стан та еколого-економічні перспективи розвитку

М.Х. Шершун — 2023-10-25

Основою збалансованого розвитку суспільства є охорона та збереження еталонів природних ландшафтів, рідкісних, зникаючих видів рослин і тварин, збереження цікавих геологічних об’єктів і пам’яток природи. Ці об’єкти становлять основу природно-заповідного фонду (ПЗФ) — ділянок суші і водного простору, природних комплексів, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність. Стратегія державної екологічної політики передбачає розвиток і зміцнення природнозаповідних територій. Проаналізовано, що природно-заповідний фонд, згідно з даними Державного кадастру, на початок 2021 року нараховував 8633 території та об’єкти загальною площею 4,1 млн га, що становило 6,8% площі країни. Ці території знаходяться в підпорядкуванні різних відомств. Визначено, що Стратегією державної екологічної політики України на період до 2030 року передбачається довести площі ПЗФ до 15% площі держави. Масштабна агресія росії скоригувала плани щодо розвитку природно-заповідного фонду, які визначені Стратегією державної екологічної політики України, оскільки низка об’єктів ПЗФ пошкоджені та знищені, частина із них знаходиться на тимчасово окупованій території. Вступ України в ЄС актуалізує питання розвитку ПЗФ.

Перспективи вирощування лікарських, ефіроолійних і пряноароматичних культур в умовах України

Л.А. Глущенко — 2023-10-25

Робота присвячена аналізу найпоширеніших питань, з якими стикаються виробники лікарської та ефіроолійної сировини: ринок, наявність і доступність дикорослої сировини, агроекологічні умови, обсяги ручної праці, її вартість, інвестиції в якісне насіння і техніку, післязбиральну обробку та загальна рентабельність виробництва. Культивування лікарських, ефіроолійних та ароматичних рослин сьогодні — це не лише перспективна альтернатива збору дикорослої сировини, що дозволяє зберегти природне біорізноманіття рослин із лікарськими властивостями, зокрема і тих видів, які мають охоронний статус, а й потужна галузь економіки, що забезпечує високу якість сировини для фармацевтичної, косметичної та харчової галузей промисловості. Сільськогосподарськими виробниками лікарські та ефіроолійні рослини зазвичай розглядаються як другорядні культури, оскільки їх вирощування пов’язане з певними проблемами. Ці проблеми притаманні як невеликим, так і потужним сільськогосподарським підприємствам, як в Україні, так і за її межами. Вони пов’язані як із технологічними аспектами вирощування та ідентифікацією рослин, так і з коливанням ринку та цін на продукцію. Споживачі лікарської і ефіроолійної сировини дедалі частіше віддають перевагу вирощеній продукції, оскільки за таких умов легше прогнозувати врожайність і забезпечити якість порівняно з дикорослою сировиною. За культивування майже виключена помилкова ідентифікація та неумисна фальсифікація сировини, а застосування вдосконалених прийомів вирощування та використання сучасних сортів дозволяють планувати урожай і затрати. Рентабельність вирощування лікарських та ефіроолійних культур конкурує з традиційними польовими культурами, які мають високоспеціалізовану техніку, чималий перелік районованих сортів і гібридів, стандартні процедури застосування добрив і засобів захисту тощо. На відміну від вирощування традиційних культур, для забезпечення прибутковості виробництва лікарської та ефіроолійної сировини необхідне використанням методів із низькими витратами на виробництво, щоб бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку та з продукцією промислу сировини з природних угруповань. У роботі використаний узагальнений матеріал власного багаторічного наукового і практичного досвіду з вирощування лікарської та ефіроолійної сировини, а також напрацювання науковців і практиків зарубіжних країн. На прикладі досвіду зарубіжних країн, вітчизняних дослідників і виробників автори прагнули довести, що вирощування сільськогосподарських культур для отримання ефіроолійної та лікарської сировини є вигідною справою і може розглядатися як варіант нішевих культур, бути привабливим варіантом для невеликих фермерських і сімейних господарств. У межах цього огляду неможливо розглянути всі проблемні питання широкого запровадження лікарських та ефіроолійних культур у практику сільськогосподарського виробництва, оскільки необхідно вирішити ще чимало проблем, які можуть бути предметом для майбутніх експериментів та досліджень.

Агроекологічні процеси в умовах біогеохімічного дисбалансу молібдену в агроландшафтах Лісостепової зони

І.В. Шумигай — 2023-10-25

Особливе місце в теорії та практиці геохімії ландшафтів належить біогеохімічному районуванню. Біогенну міграцію речовин і хімічних елементів правомірно вважати одним із критеріїв типологічної класифікації геохімічних ландшафтів, що покладено в основу побудови карти геохімічних ландшафтів України. Науковим результатом районування є визнання просторових границь і площ території, що складаються зі сполучених компонентів з однорідними умовами геохімічної міграції хімічних елементів. За тривалого порушення співвідношення між мікроелементами виникають різні хвороби, які називають ендемічними, а саме явище — біогеохімічними ендеміями. Останні частіше всього виникають за нестачі або надлишку деякого порогового значення концентрації мікроелементів або порушення співвідношення зв’язаних із ним інших мікроелементів. На основі ландшафтно-геохімічного аналізу та районування авторами означено територію біогеохімічних провінцій Лісостепу, на яких виявлено нестачу вмісту молібдену в ґрунтах для нормального розвитку рослин. Окрім цього, особливості молібденової провінції визначені низькою біогенною акумуляцією та інтенсивним фізико-хімічним розсіюванням есенціальних мікроелементів, підвищеною рухомістю більшості токсичних мікроелементів у природних водах та відсутністю умов формування бар’єрів гідроамфотерних елементів, у т. ч. Мо2+. Також на територіях біогеохімічних провінцій є висока ймовірність розвитку певних ендемічних фітопатологій і мікроелементозів, що обумовлені дисбалансом біогеохімічних харчових ланцюгів.

Екологічні ризики за впливу пестицидного навантаження в агроценозах попередників круп’яних культур

А.М. Ліщук — 2023-10-25

Стаття присвячена дослідженню впливу пестицидного навантаження на агроценози попередників круп’яних культур та виникнення в них екологічних ризиків. Проведено оцінку екологічних ризиків в агроценозах дослідного поля державного підприємства “Дослідне господарство “Сквирське” ІАП НААН” за використання пестицидів упродовж вегетаційних періодів 2021–2023 рр. Використано методику оцінки екологічних ризиків потенційного пестицидного забруднення агроценозів за показниками агроекотоксикологічного індексу (АЕТІ). Визначено, що рівень екологічного ризику за пестицидного тиску в сівозміні дослідного поля за АЕТІ знаходиться в межах від 1,47·10–3 до 2,24·10–1 у.о. та характеризується як мало небезпечний, що свідчить про мінімальний екологічний ризик застосування пестицидів. Отримані результати є ознакою того, що навантаження застосованих пестицидів на агроценози дослідного господарства відповідає здатності території до самоочищення. Показано, що раціональне використання хімічних методів захисту рослин у боротьбі зі шкідниками, збудниками хвороб і бур’янами створює передумови для отримання екологічно безпечної зернової та насіннєвої продукції, а також мінімізує вірогідність виникнення екологічних ризиків забруднення пестицидами зерна та насіння вирощуваних культур. Зазвичай тривале та багаторазове застосування пестицидів у будь-якому випадку веде до накопичення їхніх залишків чи метаболітів у ґрунті і, як наслідок, є джерелом забруднення продукції рослинництва та об’єктів довкілля. Тому використання результатів оцінювання пестицидного навантаження на агроекосистеми, за врахування здатності території до самоочищення, можна розглядати як один із важелів управління екологічними ризиками. Для мінімізації екологічних ризиків за пестицидного забруднення агроценозів і підвищення екологічної безпеки агроекосистем слід вживати заходи з регуляції застосування хімічних засобів захисту рослин. Це варто здійснювати шляхом заборони чи обмеження застосування пестицидів, які мають високий рівень екотоксичності та є персистентними в ґрунті.

Вплив кліматичних змін на сільськогосподарське землекористування в Україні

О.В. Шевченко — 2023-10-25

Проаналізовано вплив кліматичних змін на сільськогосподарське землекористування в Україні. З урахуванням зростаючого світового споживання продуктів харчування і збільшення населення сільське господарство стає ключовим елементом стабільності та розвитку країни. Однак зміни в кліматі, такі як підвищення температур, зміни в розподілі опадів і частота екстремальних погодних явищ, можуть суттєво вплинути на урожайність та ефективність сільськогосподарської діяльності. Досліджено глобальні тренди зміни клімату, що є однією з найбільш актуальних загроз із довгостроковим негативним впливом на населення, навколишнє середовище та економіку. Дослідження включає аналіз довгострокових кліматичних даних в Україні, а також оцінку змін у рослинному покриві, розподілі сільськогосподарських культур і вирощуваному врожаю. Воно спрямоване на визначення впливу змін клімату, зокрема зростання температури, зміни опадів та екстремальних погодних явищ, на сільськогосподарське виробництво та землекористування в Україні. У статті проведений аналіз даних із різних джерел (метеорологічні спостереження, статистичні дані із застосуванням сучасних геоінформаційних технологій). Опрацьовано зміни в розподілі сільськогосподарських культур, збіжжі та врожайності залежно від кліматичних змін. Дослідження також оцінює можливі наслідки цих змін для продовольчої безпеки, економіки та екології України. Результати дослідження мають важливе значення при прийнятті рішень у галузі аграрної політики та розвитку сільськогосподарського сектору, забезпеченні стійкості сільськогосподарської продукції та зменшенні вразливості сільських господарств перед змінами клімату. Вони можуть виступати основою для розроблення стратегій адаптації до змін клімату та підтримки стійкості продовольчої безпеки країни в умовах зміни клімату.

Стан захисних насаджень у Лісостеповій зоні України

О.П. Марценюк — 2023-10-25

Проаналізовано підходи науковців до трактування сутності поняття “захисні лісові насадження” (ЗЛН) та наведено найбільш вдале його визначення. Опрацьовано найбільш вагомі функції ЗЛН та наголошено на їх особливостях у певних областях України. ЗЛН виконують низку важливих функцій у збереженні стійкості ландшафтів, зокрема аграрних екосистем. Вони мають значення в меліорації ґрунтів і виконують суттєві екологічні функції, сприяють створенню і покращенню мікроклімату в агроландшафтах: зниження швидкості вітру та інтенсивності вітрової ерозії влітку, що запобігає видуванню верхнього найродючішого шару ґрунту; снігозатримання і зменшення поверхневого стоку як талої, так і дощової води, що сприяє збереженню запасів вологи в ґрунті й також перешкоджає водній ерозії. Наявні в Лісостеповій зоні України захисні лісові насадження переважно утворені із робінії звичайної (Robinia pseudoacacia), дуба звичайного (Quercus robur L.), ясена звичайного (Fraxinus excelsior L.), тополі канадської (Populus canadensis Moench.) і тополі чорної (Populus nigra L.), клену гостролистого (Acer platanoides L.) і явора (Acer pseudoplatanus L.). Зроблено висновок, що сьогодні Лісостеп України характеризується стрімкою втратою захисних лісових насаджень через пожежі та воєнні дії. За 11 місяців війни з рф зафіксовано 425 випадків загорань у ЗЛН на загальній площі 754 га в окупованих Запорізькій та 287 га в Херсонській областях. Це втричі більше, ніж було за аналогічний період 2021 року, а середня площа однієї пожежі зросла в 16 разів. Пожежам у Лісостепу властиве поняття тимчасової стерилізації ґрунту при горінні сухостою, унаслідок чого виникає загибель червів, комах і мікроорганізмів на цих ділянках. У післявоєнний період розвиток лісової галузі потребує наукового забезпечення реалізації державної політики щодо запровадження сталого управління лісами, збільшення лісоресурсного потенціалу, а також лісистості України до оптимального рівня, підвищення ефективності лісогосподарського виробництва шляхом застосування сучасних, науково обґрунтованих методів відновлення та вирощування лісів і раціонального використання лісових ресурсів, збереження лісів від пожеж, самовільних рубок і захисту лісів від шкідників і хвороб.