Збалансоване природокористування

Екологічні ризики при вирощуванні ріпаку

О.С. Забарний — 2024-08-22

Встановлено, що ріпак (Brassica napus L.) є важливою культурою для світового виробництва передусім через високий вміст та якісний склад отриманої з нього олії. Ріпакова олія досить широко використовується в харчовій промисловості, а також у медичній і хімічній. Відомо, що значна кількість біодизелю виготовляється саме із цієї олії. Залежно від типу переробки насіння ріпаку, крім олії, залишається макуха чи шрот, які містять велику кількість білка. Тому така побічна продукція з успіхом використовується у тваринництві для збагачення кормів протеїном. Із метою поліпшення екологічного стану навколишнього середовища та задля диверсифікації ринку палива країни Європейського Союзу створюють попит і стимулюють подальше розширення посівів озимого ріпаку, у тому числі і в Україні. Збільшення виробництва насіння ріпаку планується не лише за рахунок розширення посівних площ, але й через упровадження нових гібридів та удосконалення елементів технології вирощування. Відмічено, що головними екологічними ризиками на шляху до отримання високих і сталих врожаїв насіння ріпаку є шкідники, хвороби та бур’яни. Відомо майже 55 видів шкідників, що можуть пошкоджувати рослини ріпаку. Потенційні втрати врожаю від шкодочинної біоти можуть досягати 40% і більше з одночасним зниженням якості насіння. Найбільш небезпечними хворобами в посівах ріпаку є фомоз (Phoma lingam), альтернаріоз (Alternaria brassicae) та склеротиніоз (Sclerotinia sclerotiorum). Уражені рослини відрізняються зниженим споживанням поживних речовин і вологи з ґрунту та порушеним процесом фотосинтезу. Можлива повна загибель рослин. Втрати врожаю від хвороб можливі на рівні 30–50% і більше. Не менш шкодочинними об’єктами, що конкурують із рослинами ріпаку за світло, вологу та поживні речовини, є бур’яни. Особливо небезпечні вони в початковий період росту та розвитку, а також у період весняного відновлення вегетації.

Інновації точного землеробства у зменшенні екологічних ризиків в агроекосистемах України

А.М. Ліщук — 2024-08-22

У статті проаналізовано роль інноваційного способу господарювання — точного землеробства, у зниженні екологічного навантаження на агроекосистеми України та в оптимізації використання природних ресурсів. Показано високий потенціал точного землеробства для підвищення ефективності аграрного виробництва та забезпечення стійкого розвитку агроекосистем. Проаналізовано світові передові практики використання інноваційних технологій точного землеробства, які довели їхню ефективність. Визначено необхідність та актуальність розроблення механізму зниження екологічних ризиків в агроекосистемах України за використання технологій точного землеробства. Розроблено механізм зниження екологічних ризиків в агроекосистемах, який обумовлює порядок управління сільськогосподарськими процесами за допомогою інноваційних технологій як інструменту для оптимізації використання ресурсів і зменшення негативного впливу на довкілля, а також підвищення стійкості агроекосистем до змін клімату. Зазначено, що впровадження технологій точного землеробства суттєво зменшує екологічні ризики, пов’язані з традиційними методами ведення сільського господарства. Моніторинг і діагностика стану агроекосистем у рамках точного землеробства забезпечують підвищення ефективності використання ресурсів, зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище та підвищення стійкості аграрного виробництва. Оптимізація використання агрохімікатів, води та інших ресурсів, завдяки сучасним технологіям, сприяє збереженню природних ресурсів і покращенню екологічної стійкості агроекосистем.

Особливості науково-екологічних досліджень м. Кам’янця-Подільського та його околиць у період Другої світової війни

Д.В. Андрусяк — 2024-08-22

Тематика науково-екологічних досліджень м. Кам’янця-Подільського та його околиць періоду німецької окупації території України до сьогодні залишається не розкритою повною мірою через тривалу заборону доступу до інформаційних джерел та їх часткову втрату, тому наразі є актуальною. Метою запропонованої статті є вивчення політики окупаційної влади щодо науково-екологічних досліджень на території України порівняно з їхніми діями на території європейських країн на прикладі Франції і Польщі. До завдань належать дослідження причин, що спонукали нацистів використовувати доробок європейських і вітчизняних науковців, визначення пріоритетних напрямів досліджень і територіальних особливостей. Окремо розглянута оцінка результатів геологічних і гідроекологічних досліджень екосистем на території сучасного Національного природного парку “Подільські Товтри” в межах м. Кам’янця-Подільського та його околиць. Для досягнення поставленої мети послуговувалися даними порівняльного аналізу історичних подій на основі зіставлення різних джерел, даних і фактів для виявлення подібностей і відмінностей. Звернення до архівних документів, вивчення оригінального джерела — звіту з комплексних наукових досліджень, проведених на території сучасного Національного природного парку “Подільські Товтри” (м. Кам’янець-Подільський), дозволило виявити справжній перебіг деяких історичних подій у науковому житті, отримати неупереджену інформацію та вибудувати об’єктивне уявлення про тематику та рівень проведених досліджень. Зроблено висновок, що найбільший інтерес гітлерівців викликали прикладні дослідження, особливо в галузі агроекології. Вивчався природно-ресурсний потенціал конкретних територій, що були в планах розселення в Україні представників арійської раси. Геологічні й гідрогеологічні дослідження, проведені на території сучасного Національного природного парку “Подільські Товтри”, підтверджують їх наукову і практичну цінність.

Кризовий екологічний менеджмент в умовах збройного конфлікту (дослідження на прикладі Східної Європи)

Л.А. Райчук — 2024-08-22

Військові конфлікти призводять до значного порушення довкілля, що може мати довгострокові глобальні наслідки, включаючи зміну клімату, зниження сільськогосподарської продуктивності та загрозу для здоров'я людей. Крім того, геополітичні конфлікти можуть призвести до виникнення нових екологічних загроз, таких як ризик ядерних аварій або масштабних витоків хімічних речовин, які відповідно можуть мати катастрофічні наслідки та потребують спеціальних стратегій реагування. Сучасні підходи до екологічного менеджменту часто не враховують ці унікальні виклики, є недостатньо гнучкими для реагування на швидко змінювані умови або недостатньо комплексними, щоб розглядати всі взаємопов’язані аспекти екологічних криз. Нині багато досліджень зосереджено на вивченні впливу геополітичних конфліктів на екологічну ситуацію. Однак більшість із них розглядають конкретні аспекти, такі як забруднення води або втрата біорізноманіття. Крім того, хоча існують дослідження, що стосуються питання екологічного менеджменту в умовах кризи, вони часто не враховують специфіку геополітичних конфліктів. Основним розривом в наявних дослідженнях є відсутність комплексного підходу до вивчення впливу геополітичних конфліктів на екологічну ситуацію. До того ж необхідно більше досліджень, які розглядали б питання кризового екологічного менеджменту в контексті геополітичних конфліктів. Отже, є потреба в розробленні нових стратегій кризового екологічного менеджменту, які враховували б ці унікальні виклики. Ці стратегії повинні бути здатні ефективно реагувати на нові екологічні загрози, забезпечувати стійкість до екологічних криз і сприяти сталому розвитку. Розроблення таких стратегій вимагає глибокого розуміння взаємозв’язку між геополітичними конфліктами та станом довкілля. Це дослідження має на меті заповнити прогалину в знаннях шляхом проведення комплексного аналізу впливу геополітичних конфліктів на екологічну ситуацію та окреслення основ інноваційних стратегій кризового екологічного менеджменту для реа гування на нові комплексні виклики.

Моніторинг сучасного стану торфовищ Західного Полісся

В.В. Коніщук — 2024-08-22

Серед корисних копалин, якими багата наша країна, суттєве значення належить торфовим родовищам. Останні — складна багатокомпонентна й унікальна природна система, що значною мірою впливає на екологічний стан довкілля, особливо останнім часом в умовах глобального потепління. У статті наведено статистичні дані щодо запасів торфу Західного Полісся (північна частина Волинської та Рівненської областей) у родовищах України та розглянуті їхні властивості. Болота й торф Західного Полісся є великим природним ресурсом, осередком депонування вуглецю (карбону), гідрологічним регулятором, біотопами поширення раритетних видів біоти, зокрема щодо пограничноареальних, бореальних, постгляціальних видів. Досліджено груповий склад органічної речовини торфу верхового та низинного типу районів Західного Полісся. Торф містить приблизно до 60% вуглецю і до 40% кисню залежно від складу та зольності, що було доведено в публікації. Торф седементує від болотних рослин насамперед компоненти та структурні фрагменти, органічні сполуки. З одного боку, торф зберігає в собі певне співвідношення фрагментів різного ступеня збереження вихідної рослинного фітоугруповання, що утворюють макроструктуру, а з іншого, у процесі біотрансформації одночасно відбуваються мінералізація — розпад найбільш біодоступних компонентів рослинних тканин (білків, жирів і вуглеводів) до простих речовин (вуглекислого газу і води), і гуміфікація — утворення нових високомолекулярних сполук — гумінових кислот (далі — ГК). У матеріалах наведено дані про вихід гумінових кислот із дос ліджуваних проб торфу. Наявність у торфі ГК, що володіють цінними агрохімічними властивостями та фізіологічною активністю, визначає його застосування в сільському господарстві. Проведене дослідження підтверджує, що препарати гумінових кислот торфу можуть бути використані як перспективний матеріал для отримання натуральних лікарських препаратів для бальнеологічних, медичних і ветеринарних цілей. Наразі торфові ресурси визнані унікальним природним потенціалом органічного походження, що впливає на сталий розвиток довкілля. Із розвитком науки вони стали надійним джерелом у біотехнології, охороні природи, палеоекології тощо. Важливо зазначити що торфові ресурси є умовно відновними, але доцільно не використовувати торф як паливо, а краще це робити в органічному агровиробництві, біоенергетичному та ресурсному виробництві (палюдокультура — журавлина, лохина, міскантус; біоенергетичні види на кшталт верби, павловнії ін.) тощо.

Вплив кліматичних змін на деградацію земель та агроекосистем

О.В. Шевченко — 2024-08-22

У статті вивчається вплив кліматичних змін на деградацію земель та агроекосистем в Україні. Досліджено глобальне потепління як один із ключових факторів, що впливає на екологічний стан сільськогосподарських угідь та агроекосистем. Проаналізовано, що зміни в температурі, кількості та інтенсивності опадів, а також збільшення частоти екстремальних погодних явищ призводять до зниження продуктивності сільськогосподарських культур, змін у видовому складі рослин і тварин, деградації ґрунтів та погіршення стану водних ресурсів. Деградація земель своєю чергою посилює кліматичні зміни, створюючи зворотний зв’язок, що веде до подальшого погіршення екологічної ситуації. Досліджено головні процеси деградації, які знижують продуктивність земель і спричиняють негативні еколого-економічні наслідки. Представлено способи зменшення впливу цих процесів на родючість ґрунтів. Особлива увага приділяється впливу кліматичних змін на деградацію земель в Україні, де інтенсивне сільськогосподарське освоєння та висока розораність територій призвели до значних екологічних проблем. Дослідження показує, що деградація земель є як причиною, так і наслідком зміни клімату, створюючи замкнене коло, де погіршення екологічного стану ґрунтів сприяє подальшому збільшенню викидів вуглецю та втраті біорізноманіття. Для розв’язання зазначених проблем запропоновано впровадження комплексних заходів, спрямованих на адаптацію агроекосистем до кліматичних змін. До них належать сталий менеджмент земельних і водних ресурсів, збереження біорізноманіття, впровадження ґрунтоохоронних технологій та підвищення обізнаності населення щодо екологічних проблем. Науково обґрунтовані заходи та політики допоможуть запобігти подальшій деградації земель та підтримувати сталий розвиток.

Особливості алелопатичної активності ґрунту в насадженнях енергетичних культур

Н.А. Корнілова — 2024-08-22

У статті зазначається, що в сучасних умовах, які пов’язані з проблемами енергетики, важливим напрямом досліджень є пошук і випробування рослин зі значним енергетичним потенціалом. Нині до переліку поширених енергетичних культур належать дерева, кущі та багаторічні трав’янисті рослини: енергетичні Salix, Populus, Paulownia, а також Miscanthus, Panicum virgatum та інші. Вплив виділень цих культур як чинника формування алелопатичної активності ґрунту ризосферної зони є питанням малодослідженим і дискусійним. Разом із цим встановлення алелопатичного впливу багаторічних енергетичних культур є серед таких важливих завдань, як регенераційна здатність і розмноження енергетично цінних видів рослин, створення змішаних насаджень, визначення умов чергування культур в агроценозах тощо. Метою дослідження визначено виявлення впливу біологічної (алелопатичної) активності ґрунту в насадженнях енергетичних культур: верби (Salix), павловнії (Paulownia), тополі (Populus) та міскантусу (Miscanthus), на ростові процеси поширених сільськогосподарських культур ячменю ярого (Hordеum vulgаre L.) та сочевиці звичайної (Lens culinaris Medik.). Алелопатичну активність ґрунту, взятого з виробничих плантацій енергетичних культур, визначали методом біопроб. Алелопатичні властивості виділень енергетичних культур вивчали за загальноприйнятою методикою (біотест за А.М. Гродзінським). Результати дослідів вказують на те, що кореневі виділення дос ліджуваних енергетичних культур формують алелопатичну активність ґрунту ризосферної зони насаджень і мають достовірний вплив на ростові процеси тест-об’єктів. Hordеum vulgаre та Lens culinaris не однаково реагують на виділення, які були в ґрунті ризосферної зони енергетичних культур. Їх коліни мали помітний стимулюючий вплив на ріст тест-об’єктів, за винятком виділень Populus alba, що діяли як інгібітор росту. Отримані результати свідчать про доцільність спільного вирощування Hordeum sativum і Lens culinaris з дослідженими енергетичними культурами та використання цих видів у чергуванні культур і створенні змішаних агрофітоценозів. На особливу увагу заслуговує вивчення виділень Populus alba, які мали пригнічуючий вплив на тестові культури.

Динаміка вмісту 137Cs у риб Київського та Канівського водосховищ

О.М. Волкова — 2024-08-22

Метою дослідження було визначення часових параметрів динаміки питомої активності 137Cs в організмі риб Київського та Канівського водосховищ упродовж 35-річного періоду після аварії на Чорнобильській АЕС. Параметри, які характеризують динаміку вмісту 137Cs для мирних (Rutilus rutilus, Scardinius erythrophthalmus, Bliссa bjoerkna, Abramis brama, Сarassius gibelio, Pelecus cultratus) та хижих риб (Aspius aspius, Esox lucius, Stizostedion lucioperca, Perca fluviatilis), визначали на основі даних щодо питомої активності 137Cs в об’єднаних пробах, які були відібрані у 1986–(2020)2021 рр. на різних ділянках Київського та Канівського водосховищ. Для мирних та хижих риб Київського та Канівського водосховищ виявлено відповідно три та два часових інтервали, які характеризуються різною інтенсивністю зменшення вмісту 137Cs в організмі. Упродовж 1986–1991 рр. питома активність 137Cs у мирних риб Київського водосховища зменшувалася вдвічі в середньому за 1,9 р., 1991–2002 рр. — за 4,6 р., 2002–2020 рр. — за 16 р. Період напіврозпаду вмісту 137Cs у хижих риб за період 1988–1993 рр. становив 3,4 р., 1993–2002 рр. — 4,3 р., 2002–2020 рр. — 8 р. У 1986(1987)–2004 рр. питома активність 137Cs у мирних і хижих видів риб Канівського водосховища зменшувалася вдвічі приблизно за 5,6 роки, а впродовж 2004–2021 рр. величина періоду напіврозпаду вмісту радіонукліда в організмі мирних риб у середньому становила 16 р., хижих — 10,3 р. У часі величина періоду напіврозпаду питомої активності 137Cs у риб Київського та Канівського водосховищ збільшується, що пояснюється уповільненням швидкості зменшенням об’ємної активності 137Cs у воді річок Дніпро та Прип’ять. Визначені параметри моделі, що описують динаміку питомої активності 137Cs, можуть бути використані для прогнозних оцінок вмісту 137Cs у промислових видах риб при аварійному надходженні радіонуклідів до екосистем великих рівнинних водосховищ.

Використання та охорона земельноресурсного потенціалу України

Г.Д. Гуцуляк — 2024-08-22

У статті розглядаються питання фактичного використання та охорони унікального земельноресурсного потенціалу України в сучасних умовах. Водночас надзвичайно швидкими темпами зростає антропотехногенне навантаження на природу, посилюється забруднення довкілля шкідливими промисловими викидами і відходами, прискорюються темпи деградації навколишнього природного середо вища та збіднюються і вичерпуються природні ресурси, знижується продуктивність ґрунтів тощо. Пропонуються шляхи покращення використання земельноресурсного потенціалу з метою домогтися екологічної чистоти навколишнього середовища. Обґрунтовано, що особлива увага повинна бути приділена створенню ефективних програм збереження і відновлення ґрунтів, впровадженню інтегрованих підходів до управління земельними ресурсами, які б забезпечували баланс між економічними інтересами аграрного сектору та екологічною стійкістю сільських територій.

Застосування індексу Сторі для бонітування земель за продуктивністю: досвід США

О.І. Дребот — 2024-08-22

У статті проведено комплексний аналіз методики застосування індексу Сторі (Storie Index) для оцінки продуктивності земель. Розглянуто ключові принципи функціонування індексу Сторі, його історичне становлення та розвиток. Визначено необхідність його адаптації з урахуванням регіональних особливостей, таких як кількість опадів, ерозія та вплив вітрів. Розглянуто методологію оцінки земель за індексом Сторі, який враховує ключові фактори, такі як текстура і глибина ґрунту, дренаж, схил поверхні, хімічні властивості та кількість опадів. Науково обґрунтовано доцільність інтеграції сучасних технологій, таких як дистанційне зондування Землі та геоінформаційні системи (ГІС), для підвищення точності оцінки продуктивності земель. Запропоновано застосовувати індекс Сторі для адаптації аграрного сектору до змін клімату, прогнозування довгострокової продуктивності земель і розроблення агротехнічних заходів. Розглянуто можливості використання індексу Сторі для оцінки потенціалу земель у реальних угодах купівлі-продажу та в програмах екологічного відновлення земель. Окрім того, обґрунтовано необхідність упровадження індексу Сторі в Україні з метою вдосконалення системи бонітування земель, підвищення ефективності їх використання та сприяння збалансованому землекористуванню.

Врегулювання наявних проблем на землях природно-заповідного та іншого природно-охоронного призначення — старт інваріантного розвитку України

О.І. Ковалів — 2024-08-22

Розкрито авторські аргументи як причинно-наслідкові зв’язки порушення конституційного права власності Українського народу на землю та її природні ресурси як на природні об’єкти, що лежать у площині антиконституційного гібридного законотворення. Акцентовано увагу на недієвості норм прийнятого законодавства щодо засад державної екологічної політики України на певні періоди. Метою статті є узагальнення нових знань щодо конституційно вмотивованого врегулювання наявних проблем на землях природно-заповідного та іншого природно-охоронного призначення з позиції національних інтересів, що є початковою (стартовою) вимогою формування сталого інваріантного розвитку України. З’ясовано, що джерелом формування нинішнього проблемного стану в Україні є рабське прорадянське мислення та різношерсте політиканство, а головне — невігластво на цій же основі, яке залишається в головах багатьох “авторитетних” учених, науковців, педагогів, а відтак і їхніх учнів, які нуртують в органах державної влади (законодавчої, виконавчої і судової) та місцевого самоврядування. Узагальнено науково обґрунтовані напрацювання як нові знання функціонування когнітивної земельної економіки, здобуті автором у час остаточного звільнення української нації від “рашизму” в смертоносній війні із зовнішнім ворогом, які стосуються потреб конституційно вмотивованого врегулювання наявних проблем земельних відносин і природокористування в Україні — на “внутрішньому фронті”. Обґрунтовано конституційно вмотивований алгоритм безболісного виправлення нинішнього стану природокористування, у тому числі щодо земель природно-заповідного і природоохоронного значення, що базується на законах природи та суспільства як інваріантний шлях врегулювання наявних проблем у процесі “Нової парадигми звершення земельної реформи в Україні”.

Оцінка екодеструктивного аграрного природокористування та економіко-правова відповідальність в системі земельних відносин: методологічний аспект

Є.В. Мішенін — 2024-08-22

У статті досліджуються теоретико-методологічні підходи до формування в системі земельних відносин економічної оцінки збитків від екодеструктивного аграрного природокористування в межах механізму економіко-правової екологічної відповідальності в контексті сучасних глобальних і воєнних викликів. Необхідність оцінки еколого-економічної ефективності природокористування розкривається через визначення особливості земельних відносин, які є фундаментальною основою організаційноекономічного механізму забезпечення збалансованого аграрного природокористування, а також формування механізму економіко-правової екологічної відповідальності. Зроблено акцент на тому, що власність на природні об’єкти (зокрема земельні ресурси) також характеризується функцією відповідальності, що визначає подальше удосконалення системи еколого-економічної та соціальноекологічної відповідальності за стан природно-ресурсних об’єктів. Поглиблено методологію оцінки еколого-економічної ефективності аграрного природокористування в системі земельних відносин у форматі оцінки економічного збитку від екодеструктивного стану аграрних природних об’єктів, земельно-ресурсного потенціалу в якості конструктивного інструментарію економіко-правової відповідальності. Загальну методологію оцінки еколого-економічного збитку екодеструктивного стану земельно-ресурсного потенціалу окреслено з позиції особи, що приймає рішення. Поглиблено сутнісно-змістовну основу економіко-правової екологічної відповідальності в системі аграрного природокористування. Визначено, що економіко-правова екологічна відповідальність за екодеструктивне природокористування та порушення екологічного законодавства виконують такі основні функції: мотиваційну, компенсаційну, запобіжну, оціночну, контрольно-комунікаційну, управлінську.

Проблематика становлення та розвитку територіальної системи земельного устрою на прикладі Київської області

О.І. Дребот — 2024-08-22

Проблематика розвитку земельного устрою в Київській області є важливим питанням, яке впливає на економічний, екологічний та соціальний розвиток регіону. Земельні ресурси області використовуються для різних цілей: сільського господарства, будівництва, промисловості та рекреаційних зон. Однак швидкий розвиток інфраструктури, зростання населення та розширення міст спричиняють нові виклики для раціонального управління землями. В останні роки Київська область стикається з несприятливими тенденціями в екологічній, економічній і соціальній сферах. Швидке розширення Києва і прилеглих районів призводить до збільшення житлової, комерційної та інфраструктурної забудови. Це витісняє природні екосистеми, а також знижує кількість сільськогосподарських угідь. Активна забудова призводить до перенаселення окремих районів, зростання навантаження на інфраструктуру. Це також впливає на якість життя мешканців і сприяє соціальній напруженості. Для розв’язання цих проблем потрібне комплексне управління на державному та регіональному рівнях, яке б враховувало необхідність збереження природних ресурсів та забезпечення сталого розвитку. Розглянуто комплексну оцінку територіально-просторового планування з погляду розвитку земельного устрою та перелік завдань визначених законодавством, які необхідно доповнити, виходячи із складових підсистем земельного устрою територіальних громад. Як показав аналіз, більшість землевпорядних заходів і дій, що забезпечують формування складових елементів підсистем земельного устрою не реалізовувалися. Так, у межах природно-екологічної підсистеми повинна здійснюватися оцінка стану формування екологічної мережі як екологічного каркасу землекористування відповідної території, оцінка наявного природно-ресурсного потенціалу та його використання, оцінка сталого землекористування. Висновки щодо розвитку територіально-адміністративної підсистеми земельного устрою свідчать про кілька важливих проблем. В Україні відсутня чітка правова база, що встановлює показники ефективності землекористування для територіальних громад, а також фрагментарна і концептуально не визначена система моніторингу територіального розвитку. Аналіз територіального розвитку земельного устрою є неповним і фрагментарним, оскільки існують різні законодавчі вимоги, що використовують різні інформаційні бази та системи моніторингу. Це дослід ження є актуальним у контексті формування територіальних громад. Завдяки комплексним заходам можна досягнути балансу між економічним розвитком, задоволенням потреб населення та охороною навколишнього середовища. Впровадження таких змін забезпечить довгострокове стале використання земельних ресурсів у Київській області та поліпшить якість життя її мешканців.

Методологія та методи підвищення економічного стану регіонів

О.Я. Маліновська — 2024-08-22

У статті розглянуто методологічні підходи та практичні методи підвищення економічного стану регіонів України. Особливу увагу приділено аналізу інструментів державного регулювання, розвитку інфраструктури, інноваційної діяльності та залучення інвестицій як ключових факторів економічного зростання. Обґрунтовано значення децентралізації, підтримки малого та середнього бізнесу, а також регіонального планування для забезпечення стійкого економічного розвитку. Вивчено досвід українських та європейських науковців у сфері регіонального економічного розвитку, що дозволяє запропонувати комплексні рішення для підвищення економічного потенціалу регіонів в умовах сучасних викликів.

The Якісний стан і родючість грунтів Чкаловської громади в умовах війни та миру

Віталій Лебедь

Україна характеризується переважанням у ґрунтовому покриві чорноземних ґрунтів, які становить основний ресурс для землеробства, але схильні до розвитку деградаційних процесів різного походження. Високоефективне аграрне виробництво можливе за умови отримання та використання актуальної інформації про їх якісний стан та родючість, що важливо в умовах як миру, так і війни. Чорноземи належать до групи найбільш постраждалих від воєнних дій ґрунтів, тому актуальною проблемою є оцінювання зміни їх довоєнного стану у результаті мілітарної деградації. Об'єктом досліджень був ґрунтовий покрив Чкаловської територіальної громади з абсолютним переважанням у ньому чорноземів типових важкосуглинистих та легкоглинистих, які зазнали пошкоджень у результаті бойових дій у 2022 році. Дослідження довоєнного стану ґрунтів були проведені на основі власних експериментальних матеріалів із частковим залученням фондових даних. Показано морфогенетичні особливості чорноземів типових громади та їх якісного стану, визначено параметри коефіцієнту відносної акумуляції гумусу (КВАГ) як реперу для оцінювання ступеня розвитку деградаційних процесів. На основі узагальнення даних довготривалих стаціонарних дослідів з добривами, в тому числі на території громади, визначено параметри середньобагаторічних ґрунтових потенціалів природної та ефективної родючості в аспекті основних сільськогосподарських культур. Показано достатньо високий якісний стан та родючість чорноземів у довоєнних час при порівняно незначному розвитку деградаційних процесів у вигляді ксероморфізму та еродованості на схилових місцеположеннях та прояву вторинної солонцюватості на зрошуваних мінералізованими стічними водами землях. Показано вплив воєнних дій на ґрунтовий покрив громади за допомогою дистанційних методів та вибіркових наземних польових досліджень, встановлено характер та масштаби мілітарної деградації чорноземів типових, зафіксовано 25 осередків пірогенної деградації, 8 ділянок з переущільненням ґрунтів, земельні ділянки з механічною деградації чорноземів унаслідок будівництва фортифікаційних споруд. Показано, що найбільш шкодочинними є наслідки обстрілів, вирви від вибухів боєприпасів поширені на 32% території громади. Це істотно погіршило якісний стан та родючість ґрунтів. Отримані результати дослідження можуть бути використані широким колом науковців, спеціалістів сільськогосподарського напряму, землекористувачів та інших зацікавлених осіб, діяльність яких пов’язана з використанням ґрунтів на основі оцінювання їх родючості.

Ключові слова: чорнозем, природна родючість, ефективна родючість, агроґрунтовий потенціал, коефіцієнт відносної акумуляції гумусу, довоєнний стан ґрунтів, мілітарна деградація.

The Якісний стан і родючість грунтів Чкаловської громади в умовах війни та миру

Віталій Лебедь

Вибір критеріїв побудови моделей управління функціонуванням екосистем

Віктор Гурєєв

Сьогодні актуальними виступають доповнення наявних терміносистеми, методології та методик, які дозволять здійснювати планування та реалізацію владно-розпорядчих рішень на управління в нових умовах. В процесі дослідження з’ясовується необхідність побудови цих нових інструментів: поняттєвого апарату і терміносистеми. Відповідно – обговорюється проблематика розробки «нової мови» з залученням останніх досягнень у відповідних напрямках прикладної лінгвістики, інформаційних технологій та сучасних методах математичного моделювання. Зроблено спробу показати роль і місце цієї проблематики в сучасній науковій парадигмі.

WETLAND MODELLING WITH AUTOREGRESSIVE MODEL: A TRACT TOWARDS WATER SUSTAINABILITY AND WETLAND MANAGEMENT

Monday Adiaha

THE ATMOSPHERE OF MARS: CAN WE REALLY SURVIVE THERE SUSTAINABLY?

Monday Adiaha

Mars, a planet long shrouded in mystery, has become a focal point for scientific exploration due to its potential for human habitation and the unique characteristics of its atmosphere. This research presents a comprehensive theoretical analysis of Mars’ atmosphere, assessing its composition, dynamics, and potential evolution, while exploring the feasibility of sustaining a human colony on the planet. The Martian atmosphere, composed predominantly of carbon dioxide (95.3%), is markedly thinner than Earth's, leading to extreme temperature variations and challenging conditions for human life. Seasonal changes, driven by Mars' axial tilt, result in significant atmospheric pressure fluctuations, while dust storms—some planet-wide—further complicate the environment. Despite these challenges, the presence of methane, with concentrations varying from 0.24 ppbv in late winter to 0.65 ppbv in summer, suggests active geological or biological processes, hinting at the planet’s potential habitability. Methodologically, this research employs a theoretical approach, drawing from extensive literature and existing atmospheric models. The study examines Mars’ atmospheric composition, dynamics, and loss mechanisms, including Jeans escape and sputtering. Projections for 2044, based on current scientific understanding and potential human interventions, foresee significant atmospheric changes, possibly driven by greenhouse gas emissions aimed at terraforming the planet. Key findings highlight the substantial challenges posed by Mars’ thin atmosphere, including the difficulty of sustaining liquid water and the hazards of radiation exposure. However, technological advancements, such as the development of oxygen production systems like MOXIE and the construction of insulated habitats using Martian regolith, show promise for overcoming these obstacles. The research concludes that while Mars presents formidable challenges, ongoing scientific and technological progress may soon make the dream of a sustainable human colony on Mars a reality.

Господарсько-біологічна оцінка гібридів редиски за вирощування у відкритому ґрунті в умовах центральної частини Правобережного Лісостепу

С.В. Щетина — 2024-06-27

Редиска — рання овочева культура з дуже коротким періодом вегетації, яка широко поширена в усьому світі. Водночас широкий сортовий ресурс редиски та мінливі умови навколишнього природного середовища спонукають агровиробників проводити більш ретельний відбір сортів/гібридів для отримання високих урожаїв товарної продукції. З цією метою було проведено господарсько-біологічну оцінку восьми гібридів редиски різних строків стиглості за вирощування у відкритому ґрунті. Встановлено відмінності як у тривалості фенофаз, так і періоду вегетації рослин редиски. Більш швидким вступом у фенологічні фази, формуванням коренеплодів та їх дозріванням характеризувалися рослини гібридів Стеллар і Рокстар, які на 25 добу досягали фази технічної стиглості. За біометричними показниками серед досліджуваних гібридів у фазі технічної стиглості (ВВСН 49) вирізнявся гібрид Адель, рослини якого мали найвищу висоту (18 см), ширину розетки листків (18 см), кількість листків на рослині (8 шт.) та площу (17,6 тис. м²/га). За роки досліджень (2017–2019 рр.), які характеризувались контрастними погодними умовами, найвищу врожайність отримано за вирощування гібриду Адель на рівні 26,1–27,3 т/га з перевагою над контролем на 15% та приростом врожаю 3,5 т/га. За рівнем урожайності досліджувані гібриди ранжовано в ряд: Адель > Еліза > Стеллар > Рокстар > Розетта > Роксан > Донар > Ролекс. Найвищими показниками якості характеризувались коренеплоди гібридів Адель, Стеллар і Рокстар. За візуальною оцінкою коренеплодів редиски, аналізом лінійних розмірів, а також їх показників якості досліджувані гібриди ранжовано у ряд: Адель > Стеллар > Рокстар > Еліза > Розетта > Роксан > Донар > Ролекс. Встановлено тісну пряму залежність між врожайністю і масою коренеплоду (r=1), а також міжфазними періодами розвитку рослин (сходів, появи першого справжнього листка, росту і розвитку листків та коренеплоду) з технічною стиглістю коренеплодів (r=0,90–1,00). Кількість листків на рослині корелювала з висотою рослин (0,97) та міжфазними періодами розвитку рослин (0,91–0,97). Сума цукрів у коренеплоді корелювала з вмістом сухої речовини та діаметром коренеплоду (0,92). За результатами проведеної господарсько-біологічної оцінки гібридів редиски різних груп стиглості визначено, що найбільш врожайними з якісними показниками коренеплодів за вирощування у відкритому ґрунті є ранньостиглий гібрид Стеллар, середньостиглий гібрид Еліза і пізньостиглий Адель, які рекомендовано для вирощування в господарствах різних форм власності в умовах центральної частини Правобережного Лісостепу.

ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЙ ГЕРБІЦИДНОГО ЗАХИСТУ НА ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННІ ОЗНАКИ ТА УРОЖАЙНІСТЬ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ В УМОВАХ ЦЕНТРАЛЬНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Т.П. Костина — 2024-06-27

В умовах Центрального Лісостепу України впродовж 2021–2023 рр. досліджено вплив технологій гербіцидного захисту на формування висоти рослин, діаметр кошиків, вміст олії та урожайність гібридів соняшнику. Вивчали дванадцять гібридів соняшнику: СИ Бакарді КЛП, НК Конді, СУЗУКА (Syngenta Crop Protection AG), ЛГ5555 КЛП, ЛГ5580, ЛГ59580 (Limagrain Europe), ЕС ГЕНЕЗІС, ЕС Белламіс СЛ, ЕС АРОМАТІК СУ (Euralis Semences), П64ЛП130, ПР64Ф66, П64ЛЕ25 (Pioneer Overseas Corporation). Досліджували гібриди соняшнику, застосовуючи класичну, Експрес (або СУМО), Clearfield® Plus (КЛП) технології гербіцидного захисту. З огляду на агрометеорологічні умови вирощування гібридів соняшнику та їх генетичний потенціал встановлено, що за Express Sun (або СУМО) технологією гербіцидного захисту фірми Dupont (складається з гібридів соняшнику стійких до препаратів на основі трибенурон-метилу) найбільш стабільною була висота рослин соняшнику в гібридів СУЗУКА (194–197 см) і П64ЛЕ25 (206– 207 см). За технологією гербіцидного захисту Clearfield® Plus (КЛП) фірми BASF (на основі стійкості гібридів соняшнику до гербіцидів імідазолінової групи) найвищу стабільність за висотою рослин виявив гібрид ЛГ5555 КЛП (175–177 см). За класичною технологією, використовуючи ґрунтові й післясходові гербіциди та грамініциди з елементами механічного контролю, гібрид ЕС Белламіс СЛ протягом трьох років досліджень мав найбільше варіювання висоти рослин від 177 см до 223 см. Найбільш стабільним був діаметр кошика соняшнику в гібрида СИ Бакарді КЛП (22,3–22,5 см) за Clearfield® Plus (КЛП) технологією гербіцидного захисту. За Express Sun (або СУМО) технологією гербіцидного захисту отримали високі показники діаметру кошика в гібридів ЕС АРОМАТІК СУ (20,7–23,2 см) і СУЗУКА (19,3– 23,3 см). Найвища урожайність із ділянки зафіксована в гібридів СУЗУКА (11,15 кг), ЕС АРОМАТІК СУ (11,05 кг) і П64ЛЕ25 (10,84 кг) за Clearfield® Plus (КЛП) технології гербіцидного захисту. Забезпечили кращу урожайність і сформували високу якість насіння гібриди П64ЛЕ25 (3,86 т/га), вміст олії — 47,2%; ЕС АРОМАТІК СУ (3,95 т/га), вміст олії — 47,1% і СУЗУКА (3,98 т/га), вміст олії — 47,7% за Clearfield® Plus (КЛП) технологією гербіцидного захисту. За технології Express Sun (або СУМО) найкращим був гібрид ЛГ5580 (4,0 т/га), вміст олії — 48,6%.

КУЛЬТУРА СОЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ І ВІТЧИЗНЯНОМУ АГРОВИРОБНИЦТВІ

А.В. Голодна — 2024-06-27

Мета досліджень — проаналізувати динаміку посівних площ сої, її урожайності та валового збору насіння у світі й Україні за тривалий період, встановити місце України у світовому виробництві насіння культури в умовах військової агресії рф. Для дослідження використано методи порівняння, узагальнення та аналізу цифрового матеріалу. Проведений аналіз статистичних даних і сучасних наукових публікацій дав можливість дослідити динаміку зростання посівних площ сої та її урожайності у світі й Україні, встановити місце України у світовому виробництві насіння культури. Визначено регіони України з максимальною посівною площею сої, урожайністю та валовим збором її насіння. Світовими лідерами виробництва сої у 2023 р. є Бразилія, Сполучені Штати Америки та Аргентина, які сукупно виробили 318,344 млн тонн, що становить 81% від загального світового виробництва. Україна займає дев’яту позицію у світовому рейтингу із часткою 1% у загальному обсязі виробництва сої, виробивши 5,2 млн тонн.

ПРОГНОЗУВАННЯ ДИНАМІКИ ПОПУЛЯЦІЙ ШКІДЛИВИХ КОМАХ І ЗБУДНИКІВ ХВОРОБ ДЕРЕВНИХ РОСЛИН ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЗМІН КЛІМАТУ

О.С. Ситник — 2024-06-27

Зміна кліматичних умов — одна з найактуальніших проблем людства. Виникнення осередків всохлих дерев у різних частинах земної кулі вказує на глобальність процесів, що пов’язано з планетарними циклами та кліматичними змінами. Імовірно, це має зв’язок із різними діями, зокрема тенденцією до потепління, зміною режиму опадів, підвищенням рівня моря та змінами в струминних течіях. Для досягнення мети статті методами емпіричного та аналітичного дослідження ми проаналізували сучасні наукові публікації. Виявили, що прогнозоване розповсюдження комах-шкідників, паразитів і збудників хвороб серед видів деревних рослин спричиняє дедалі більшу занепокоєність фахівців. Усихання лісів є проблемою як для Європи, так і для України, де площа всихання соснових насаджень охопила регіон Лісостепу й поширилася на інші природні зони. У роботі висвітлили актуальне питання аналізу чинників ослаблення та погіршення санітарного стану деревних рослин Лісостепу України. Дослідники прогнозують суттєві кліматичні зміни найближчим часом. Через таку зміну комахи-шкідники та інші збудники хвороб можуть завдати ще більшої шкоди деревним рослинам. Зміна клімату, а саме збільшення викидів вуглекислого газу й потепління, часті посухи й температурні зміни, впливають на популяцію шкідників. До поширених хвороб деревних рослин Лісостепу України належать хвороби, які спричиняють комахи, гриби та бактерії. Так, у лісах найбільш поширене ураження кореневою губкою (Fomes aппosus Fr., Heterobasidion annosum (Fr.) Bref.). Значної шкоди рослинам також завдають нематоди, віруси. У публікації розглянуто вплив зміни клімату (температури, вологості тощо) на біологію та екологію комах-шкідників і досліджено потенційне використання сучасних технологій моніторингу шкідників та інструментів прогнозування. Отже, прогнозовані зміни клімату здатні спричинити потепління, зміну кількісних, якісних і часових характеристик опадів. У такий спосіб глобальні зміни клімату впливати на наявність води в ґрунті, потоки атмосферної водяної пари та гідрологічні процеси. Багато шкідників чутливі до змін опадів і температури, що призводить до зміни їх популяцій.

ПОКРАЩЕННЯ ЕЛЕМЕНТНОЇ СКЛАДОВОЇ ПОРУШЕНИХ СУБСТРАТІВ ШЛЯХОМ ВНЕСЕННЯ САПОНІТОВИХ ГЛИН

О.С. Дем’янюк — 2024-06-27

У запропонованій статті визначено вплив на елементну складову піщаних субстратів на прикладі Андрійковецького кар’єрно-відвального комплексу та Барсуківського піщаного кар’єру, які локалізовані в Центральному Поділлі в умовах Правобережного Лісостепу. Зазначено, що використання сапоніту в якості меліоранту — це економічно ощадний метод рекультивації, який дозволяє знизити навантаження на навколишнє середовище, спричинене видобуванням корисних копалин, забрудненням території важкими металами, веденням бойових дій тощо. Для оцінки якісного складу неорганічної і органічної складових піщано-сапонітових сумішей та визначення сапонітової глини як потенційно родючого матеріалу використовували загальнонаукові (аналіз), статистичні (статистичний аналіз) та лабораторні методи (спектральний аналіз за допомогою ІЧ-спектрофотометра Фур’є). Для проведення дослідження було відібрано усереднену пробу піску з Андрійковецького кар’єрно-відвального комплексу та з Барсуківського піщаного кар’єру. Для порівняння було відібрано пробу зонального ґрунту з непорушених територій. Для піщано-сапонітових сумішей використовувався сапоніт із Ташківського родовища фракцією 0,1 мм, співвідношення піщаного субстрату до сапоніту складає 70% до 30%. За результатами дослідження визначено, що сапоніт позитивно впливає на склад піщано-сапонітової суміші в частині забезпечення рослин елементами живлення, таких як макро- і мікроелементи (Mg, K, Na, Cu, Zn, Ca). Це підтверджує позитивний вплив сапоніту на ріст рослин, що був отриманий нами в дослідах із біотестування, і пояснюється тим, що елементи піщано-сапонітового субстрату є доступними для рослин унаслідок їх переходу в субстратний розчин. При внесенні сапоніту до субстрату піщаних кар’єрів збільшується і вміст органічних речовин, що пришвидшує процеси гуміфікації та утворення ґрунтових агрегатів. Зроблено висновок, що в субстраті Андрійковецького кар’єрно-відвального комплексу розпочалися процеси ґрунтоутворення, оскільки склад органіки тут є більшим.

ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДУБОВИХ ДЕРЕВОСТАНІВ У РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧИХ ЛІСАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО СТЕПУ

С.І. Мусієнко — 2024-06-27

Дослідження лісівничо-таксаційних показників дубових деревостанів у рекреаційно-оздоровчих лісах Лівобережного Степу проведено за матеріалами лісовпорядкування. Проаналізовано розподіл дубових деревостанів у рекреаційно-оздоровчих лісах регіону за місцем розташування, походженням, типами лісу, групами і класами віку, класами бонітету та відносними повнотами. Розраховано показники використання лісорослинного потенціалу модальними дубняками в межах лісових ділянок зелених зон навколо населених пунктів (лісогосподарська частина лісів зелених зон). З’ясовано, що дубові деревостани в рекреаційно-оздоровчих лісах Лівобережного Степу займають площу понад 73 тис. га, або 39% від загальної площі рекреаційно-оздоровчих лісів Лівобережної України. Серед них переважають штучні дубові насадження, частка площі яких становить 52,9%. Порослеві дубові деревостани займають площу 42,5%, а насіннєві природні — 4,6%. Найбільшим запасом (195 м³·га^–1) характеризуються насіннєві природні деревостани. Переважають деревостани сухої берестово-пакленової діброви — 25,9 тис. га, що становить 35,4% від загальної площі дубових лісів у регіоні дослідження. За площею та запасом превалюють середньовікові насадження, частка яких становить 60,7% від загальної площі та 56,6% від загального їх запасу. Відмічено переважання за площею дубових деревостанів, які ростуть за II і III класами бонітету (62,7%) та характеризуються відносною повнотою 0,7–0,8 (63,7%). Встановлено, що відносна повнота дубових деревостанів, починаючи із VII класу віку, поступово знижується. Показник використання лісорослинного потенціалу дубняками в межах лісів зелених зон навколо населених пунктів (лісогосподарська частина) порівняно з місцевими високопродуктивними деревостанами становить 76%. Втрати деревини внаслідок недовикористання родючості земель оцінено в 916,7 тис. м³.