Збалансоване природокористування

Вплив умов вирощування насіння гірчиці на тривалість його зберігання

І.І. Миколайко

Influence of growing conditions of mustard seed on its storage duration

Особливості формування урожайності та якості насіннєвої продукції нуту в умовах Правобережного Лісостепу України

Г.В. Панцирева

Characteristics of the formation of yield and quality of cheepa seed production in the conditions of the Right-Bank Forest-Steppe of Ukraine

Морфологічні показники різних гібридів кукурудзи залежно від строків сівби в умовах Лівобережного Лісостепу

Д.О. Шацман

Morphological indicators of different maize hybrids depending on sowing dates in the conditions of the Left-Bank Forest-Steppe

Особливості росту та розвитку дерев яблуневого саду залежно від використання біодобрив

О.П. Ткачук

Characteristics of the growth and development of apple orchard trees depending on the use of biofertilizers

Іригаційний потенціал малих і середніх річок басейну Причорномор’я у межах Одеської області

В.Д. Караулов

Іригаційний потенціал малих і середніх річок басейну Причорномор’я у межах Одеської області

Ефективність екологічного оподаткування з акцентом на викиди СО2: аналіз досвіду країн ЄС і перспективи для України

В.Р. Дишлик

Efficiency of environmental taxation with an emphasis on CO₂ emissions: analysis of the experience of EU countries and prospects for Ukraine

Еколого-економічні аспекти вирощування нішевих культур сільськогосподарськими підприємствами

М.Я. Височанська

Еколого-економічні аспекти вирощування нішевих культур сільськогосподарськими підприємствами

Організаційно-економічне обґрунтування екологічно сталого розвитку інтенсивного садівництва: інноваційно-інвестиційний аспект

Є.В. Мішенін

Організаційно-економічне обґрунтування екологічно сталого розвитку інтенсивного садівництва: інноваційно-інвестиційний аспект

Аспекти запровадження платіжних схем за використання водних екосистем у контексті повоєнного відновлення України

В.М. Колмакова

Current trends and prospects of implementation of payment schemes for aquatic ecosystem services in the context of post-war reconstruction of Ukraine

Розвиток інструментарію організаційно-економічного механізму управління твердими побутовими відходами

Н.І. Паляничко

Development of tools of the organizational and economic mechanism of solid domestic waste management

Щодо питання інституціонального забезпечення сталого розвитку сільських територій

О.О. Бендасюк

Regarding the issue of institutional ensuring the sustainable development of rural areas

Дискурс стану наукових досліджень із питань врегулювання земельних відносин в агросфері України

О.І. Ковалів

Discourse on the state of scientific research on the regulation of land relations in the agricultural sphere of Ukraine

Наукові основи оптимізації використання й охорони земель в умовах дії водної та вітрової ерозій

О.І. Дребот

Scientific basis of optimization of land use and protection in the conditions of water and wind erosion

Стратегічне управління сільськими територіями в умовах децентралізації

Є.В. Мішенін — 2023-10-25

У статті проаналізовано економічні механізми та підходи до оптимізації управління та розвитку сільських територій, зокрема в контексті реформ децентралізації, що тривають в Україні. Децентралізація надала більше бюджетних та адміністративних повноважень місцевим органам влади в сільській місцевості, що дозволило проводити політику, більш адаптовану до місцевих умов. Однак місцевим органам влади часто бракує знань, навичок і ресурсів для того, щоб повною мірою скористатися цими можливостями. Дослідження спрямоване на визначення стратегій зміцнення управління та економічного управління сільськими територіями шляхом покращення фінансового планування, інвестицій, використання технологій і розвитку людського капіталу. Метою є надання рекомендацій щодо підвищення ефективності, сталості та справедливості процесів розвитку сільських територій.

Стан сфери управління твердими побутовими відходами в Україні

Є.В. Мішенін — 2023-10-25

Визначено, що сучасний стан сфери управління твердими побутовими відходами в Україні: орієнтований на полігонне захоронення твердих побутових відходів, їх розміщення на сміттєзвалищах і стихійних сміттєзвалищах, більшість із яких не відповідає вимогам екологічної безпеки; характеризується відсутністю можливостей для роздільного збору та переробки твердих побутових відходів; має низький технологічний рівень та низький рівень упровадження інноваційних технологій; характеризується відсутністю належної системи перероблення (у тому числі системи роздільного збирання); обмежений підходами до прийняття комплексних управлінських рішень та фінансовими ресурсами. Встановлено, що застарілі методи управління цією сферою, а також відсутність комплексної системи управління твердими побутовими відходами є головною проблема для України, яка негативно впливає на навколишнє середовище та здоров’я населення. Вирішення цієї проблеми значною мірою залежить від державної політики, законодавчих новацій і конкретних фінансово-економічних механізмів, затверджених на загальнонаціональному рівні. Окреслено основні пріоритети змін у політиці управління твердими побутовими відходами. Встановлено, що в Україні відбувається розвиток національного законодавства у сфері управління відходами, у тому числі твердими побутовими відходами. Зокрема, прийнято Національну стратегію управління відходами до 2030 року, Національний план управління відходами до 2030 року, ухвалено Закон України «Про управління відходами», що свідчить про впровадження основоположних принципів і положень європейського законодавства у сфері управління відходами, у тому числі твердими побутовими відходами.

Структура фітопатогенного комплексу редиски за вирощування у відкритому ґрунті в Правобережному Лісостепу України

С.В. Щетина — 2023-10-25

Проаналізовано особливості формування фітопатогенного фону в посівах редиски за вирощування у відкритому ґрунті на території Правобережного Лісостепу України за 2008–2022 рр. Визначено фітосанітарний стан посівів редиски як екологічно небезпечний, що потребує жорсткого контролю збудників хвороб. На рослинах виявлено та ідентифіковано 48 видів фітопатогенів, серед яких були 4 види вірусів, 11 видів бактерій, 25 видів грибів і 8 видів ооміцетів, які спричиняли 24 види хвороб. Відповідно в структурі фітопатогенного комплексу гриби займали 52%, бактерії — 23%, ооміцети — 17%, віруси — 8%. Серед ідентифікованих фітопатогенів виявлено сім видів, які визнано як найбільш небезпечні у світі: Cucumber mosaic virus, Tomato spotted wilt virus, Ralstonia solanacearum, Botrytis cinerea Fr., Fusarium graminearum, Fusarium oxysporum, Albugo candida. З високою частотою трапляння в посівах редиски виявляли збудників чорної ніжки (Phytophthora spp., Fusarium spp., Pythium debaryanu, Rhizoctonia solani), фузаріозу (Fusarium avenaceum, F. graminearum, F. moniliforme Schw., F. oxysporum f. sp. raphani) і фомозу (Phoma exigna, P. lingam (Tode) Desm.). Домінуючими хворобами редиски впродовж 2008–2022 рр. були переноспороз і борошниста роса, які в середньому уражували 5–16% (max 20%) площ посівів. Найбільш поширеними хворобами на рослинах були борошниста роса (21–30%), переноспороз (18–28%), різні види гнилі (15–26%), бактеріоз листя (18–22%) і фузаріоз (15–23%), симптоми яких виявляли майже на всіх етапах органогенезу рослин редиски. Встановлено, що особливо критичними є початкові фази (ВВСН 0–9, ВВСН 10–11) та період формування і росту коренеплоду (ВВСН 41, ВВСН 42–48).

Формування еколого-економічних основ збалансованого розвитку лісового сектору

О.І. Дребот — 2023-10-25

Дослідження присвячене вивченню формування еколого-економічних основ збалансованого розвитку лісового сектору. Робота розглядає ключові аспекти стану лісового господарства, а також ідентифікує чинники, що впливають на економічну та екологічну стійкість цього сектору. Стаття аналізує поточний стан лісового господарства, виокремлює основні екологічні проблеми, пов’язані з експлуатацією лісових ресурсів, а також розглядає можливості їх раціонального використання. Зокрема, дослідження зосереджене на ідентифікації оптимальних стратегій лісокористування, які б сприяли забезпеченню балансу між економічними потребами та збереженням природного середовища. Розглядається комплексний підхід до управління лісовими ресурсами, зважаючи на економічні, екологічні та соціальні аспекти. Застосування новітніх технологій, створення програм екологічної рекультивації та підтримка сталого розвитку лісового господарства є ключовими складовими запропонованих стратегій. Отже, стаття висвітлює необхідність і можливі шляхи формування екологоекономічних засад для збалансованого розвитку лісового сектору з огляду на підвищення ефективності використання лісових ресурсів і збереження екологічної рівноваги.

СИДЕРАЦІЯ — ОДИН З ЧИННИКІВ ЗБЕРЕЖЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ В ОРГАНІЧНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ

І.М. Городиська — 2023-10-25

У статті доведено актуальність використання сидеральних культур у технологіях органічного землеробства. Проаналізовано результати наукових досліджень із використання сидерації як екологобезпечного чинника формування основних показників і властивостей ґрунту. Зазначено, що нині вирощування сидеральних культур є однією з основних альтернатив заміни хімічно синтезованих добрив. Наведено приклади використання сидератів як екологічно безпечних видів добрив, що сприяють відновленню родючості ґрунтів, збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. Відмічено, що сидеральні культури в умовах органічного землекористування є ефективним і продуктивним компонентом технології вирощування сільськогосподарських культур, сприяють покращенню структури та якості ґрунту, забезпеченню мінерального живлення та створенню сприятливих умов для росту й розвитку рослин, що впливає на збільшення врожайності за повної відмови від хімічних добрив і синтетичних пестицидів. Зазначено, що за використання сидерації в органічних технологіях вирощування сільськогосподарських культур потрібно проводити обґрунтований підбір сидеральних культур із високим адаптивним потенціалом за врахування їхніх біологічних особливостей. Підбір сидератів необхідно здійснювати за врахування ґрунтово-кліматичної зони вирощування, вологозабезпеченості й температурного режиму ґрунту, біологічних особливостей вирощування культур-сидератів та агрономічної цінності їхнього впровадження, особливостей впливу сидерату на структуру ґрунту, його щільність і пористість, забезпечення ґрунту органічною речовиною (гумусом) та поживними мінеральними елементами, а також на урожайність і якість сільськогосподарської продукції.

Природно-заповідний фонд: стан та еколого-економічні перспективи розвитку

М.Х. Шершун — 2023-10-25

Основою збалансованого розвитку суспільства є охорона та збереження еталонів природних ландшафтів, рідкісних, зникаючих видів рослин і тварин, збереження цікавих геологічних об’єктів і пам’яток природи. Ці об’єкти становлять основу природно-заповідного фонду (ПЗФ) — ділянок суші і водного простору, природних комплексів, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну цінність. Стратегія державної екологічної політики передбачає розвиток і зміцнення природнозаповідних територій. Проаналізовано, що природно-заповідний фонд, згідно з даними Державного кадастру, на початок 2021 року нараховував 8633 території та об’єкти загальною площею 4,1 млн га, що становило 6,8% площі країни. Ці території знаходяться в підпорядкуванні різних відомств. Визначено, що Стратегією державної екологічної політики України на період до 2030 року передбачається довести площі ПЗФ до 15% площі держави. Масштабна агресія росії скоригувала плани щодо розвитку природно-заповідного фонду, які визначені Стратегією державної екологічної політики України, оскільки низка об’єктів ПЗФ пошкоджені та знищені, частина із них знаходиться на тимчасово окупованій території. Вступ України в ЄС актуалізує питання розвитку ПЗФ.

Перспективи вирощування лікарських, ефіроолійних і пряноароматичних культур в умовах України

Л.А. Глущенко — 2023-10-25

Робота присвячена аналізу найпоширеніших питань, з якими стикаються виробники лікарської та ефіроолійної сировини: ринок, наявність і доступність дикорослої сировини, агроекологічні умови, обсяги ручної праці, її вартість, інвестиції в якісне насіння і техніку, післязбиральну обробку та загальна рентабельність виробництва. Культивування лікарських, ефіроолійних та ароматичних рослин сьогодні — це не лише перспективна альтернатива збору дикорослої сировини, що дозволяє зберегти природне біорізноманіття рослин із лікарськими властивостями, зокрема і тих видів, які мають охоронний статус, а й потужна галузь економіки, що забезпечує високу якість сировини для фармацевтичної, косметичної та харчової галузей промисловості. Сільськогосподарськими виробниками лікарські та ефіроолійні рослини зазвичай розглядаються як другорядні культури, оскільки їх вирощування пов’язане з певними проблемами. Ці проблеми притаманні як невеликим, так і потужним сільськогосподарським підприємствам, як в Україні, так і за її межами. Вони пов’язані як із технологічними аспектами вирощування та ідентифікацією рослин, так і з коливанням ринку та цін на продукцію. Споживачі лікарської і ефіроолійної сировини дедалі частіше віддають перевагу вирощеній продукції, оскільки за таких умов легше прогнозувати врожайність і забезпечити якість порівняно з дикорослою сировиною. За культивування майже виключена помилкова ідентифікація та неумисна фальсифікація сировини, а застосування вдосконалених прийомів вирощування та використання сучасних сортів дозволяють планувати урожай і затрати. Рентабельність вирощування лікарських та ефіроолійних культур конкурує з традиційними польовими культурами, які мають високоспеціалізовану техніку, чималий перелік районованих сортів і гібридів, стандартні процедури застосування добрив і засобів захисту тощо. На відміну від вирощування традиційних культур, для забезпечення прибутковості виробництва лікарської та ефіроолійної сировини необхідне використанням методів із низькими витратами на виробництво, щоб бути конкурентоспроможними на міжнародному ринку та з продукцією промислу сировини з природних угруповань. У роботі використаний узагальнений матеріал власного багаторічного наукового і практичного досвіду з вирощування лікарської та ефіроолійної сировини, а також напрацювання науковців і практиків зарубіжних країн. На прикладі досвіду зарубіжних країн, вітчизняних дослідників і виробників автори прагнули довести, що вирощування сільськогосподарських культур для отримання ефіроолійної та лікарської сировини є вигідною справою і може розглядатися як варіант нішевих культур, бути привабливим варіантом для невеликих фермерських і сімейних господарств. У межах цього огляду неможливо розглянути всі проблемні питання широкого запровадження лікарських та ефіроолійних культур у практику сільськогосподарського виробництва, оскільки необхідно вирішити ще чимало проблем, які можуть бути предметом для майбутніх експериментів та досліджень.

Агроекологічні процеси в умовах біогеохімічного дисбалансу молібдену в агроландшафтах Лісостепової зони

І.В. Шумигай — 2023-10-25

Особливе місце в теорії та практиці геохімії ландшафтів належить біогеохімічному районуванню. Біогенну міграцію речовин і хімічних елементів правомірно вважати одним із критеріїв типологічної класифікації геохімічних ландшафтів, що покладено в основу побудови карти геохімічних ландшафтів України. Науковим результатом районування є визнання просторових границь і площ території, що складаються зі сполучених компонентів з однорідними умовами геохімічної міграції хімічних елементів. За тривалого порушення співвідношення між мікроелементами виникають різні хвороби, які називають ендемічними, а саме явище — біогеохімічними ендеміями. Останні частіше всього виникають за нестачі або надлишку деякого порогового значення концентрації мікроелементів або порушення співвідношення зв’язаних із ним інших мікроелементів. На основі ландшафтно-геохімічного аналізу та районування авторами означено територію біогеохімічних провінцій Лісостепу, на яких виявлено нестачу вмісту молібдену в ґрунтах для нормального розвитку рослин. Окрім цього, особливості молібденової провінції визначені низькою біогенною акумуляцією та інтенсивним фізико-хімічним розсіюванням есенціальних мікроелементів, підвищеною рухомістю більшості токсичних мікроелементів у природних водах та відсутністю умов формування бар’єрів гідроамфотерних елементів, у т. ч. Мо2+. Також на територіях біогеохімічних провінцій є висока ймовірність розвитку певних ендемічних фітопатологій і мікроелементозів, що обумовлені дисбалансом біогеохімічних харчових ланцюгів.

Екологічні ризики за впливу пестицидного навантаження в агроценозах попередників круп’яних культур

А.М. Ліщук — 2023-10-25

Стаття присвячена дослідженню впливу пестицидного навантаження на агроценози попередників круп’яних культур та виникнення в них екологічних ризиків. Проведено оцінку екологічних ризиків в агроценозах дослідного поля державного підприємства “Дослідне господарство “Сквирське” ІАП НААН” за використання пестицидів упродовж вегетаційних періодів 2021–2023 рр. Використано методику оцінки екологічних ризиків потенційного пестицидного забруднення агроценозів за показниками агроекотоксикологічного індексу (АЕТІ). Визначено, що рівень екологічного ризику за пестицидного тиску в сівозміні дослідного поля за АЕТІ знаходиться в межах від 1,47·10–3 до 2,24·10–1 у.о. та характеризується як мало небезпечний, що свідчить про мінімальний екологічний ризик застосування пестицидів. Отримані результати є ознакою того, що навантаження застосованих пестицидів на агроценози дослідного господарства відповідає здатності території до самоочищення. Показано, що раціональне використання хімічних методів захисту рослин у боротьбі зі шкідниками, збудниками хвороб і бур’янами створює передумови для отримання екологічно безпечної зернової та насіннєвої продукції, а також мінімізує вірогідність виникнення екологічних ризиків забруднення пестицидами зерна та насіння вирощуваних культур. Зазвичай тривале та багаторазове застосування пестицидів у будь-якому випадку веде до накопичення їхніх залишків чи метаболітів у ґрунті і, як наслідок, є джерелом забруднення продукції рослинництва та об’єктів довкілля. Тому використання результатів оцінювання пестицидного навантаження на агроекосистеми, за врахування здатності території до самоочищення, можна розглядати як один із важелів управління екологічними ризиками. Для мінімізації екологічних ризиків за пестицидного забруднення агроценозів і підвищення екологічної безпеки агроекосистем слід вживати заходи з регуляції застосування хімічних засобів захисту рослин. Це варто здійснювати шляхом заборони чи обмеження застосування пестицидів, які мають високий рівень екотоксичності та є персистентними в ґрунті.

Вплив кліматичних змін на сільськогосподарське землекористування в Україні

О.В. Шевченко — 2023-10-25

Проаналізовано вплив кліматичних змін на сільськогосподарське землекористування в Україні. З урахуванням зростаючого світового споживання продуктів харчування і збільшення населення сільське господарство стає ключовим елементом стабільності та розвитку країни. Однак зміни в кліматі, такі як підвищення температур, зміни в розподілі опадів і частота екстремальних погодних явищ, можуть суттєво вплинути на урожайність та ефективність сільськогосподарської діяльності. Досліджено глобальні тренди зміни клімату, що є однією з найбільш актуальних загроз із довгостроковим негативним впливом на населення, навколишнє середовище та економіку. Дослідження включає аналіз довгострокових кліматичних даних в Україні, а також оцінку змін у рослинному покриві, розподілі сільськогосподарських культур і вирощуваному врожаю. Воно спрямоване на визначення впливу змін клімату, зокрема зростання температури, зміни опадів та екстремальних погодних явищ, на сільськогосподарське виробництво та землекористування в Україні. У статті проведений аналіз даних із різних джерел (метеорологічні спостереження, статистичні дані із застосуванням сучасних геоінформаційних технологій). Опрацьовано зміни в розподілі сільськогосподарських культур, збіжжі та врожайності залежно від кліматичних змін. Дослідження також оцінює можливі наслідки цих змін для продовольчої безпеки, економіки та екології України. Результати дослідження мають важливе значення при прийнятті рішень у галузі аграрної політики та розвитку сільськогосподарського сектору, забезпеченні стійкості сільськогосподарської продукції та зменшенні вразливості сільських господарств перед змінами клімату. Вони можуть виступати основою для розроблення стратегій адаптації до змін клімату та підтримки стійкості продовольчої безпеки країни в умовах зміни клімату.

Стан захисних насаджень у Лісостеповій зоні України

О.П. Марценюк — 2023-10-25

Проаналізовано підходи науковців до трактування сутності поняття “захисні лісові насадження” (ЗЛН) та наведено найбільш вдале його визначення. Опрацьовано найбільш вагомі функції ЗЛН та наголошено на їх особливостях у певних областях України. ЗЛН виконують низку важливих функцій у збереженні стійкості ландшафтів, зокрема аграрних екосистем. Вони мають значення в меліорації ґрунтів і виконують суттєві екологічні функції, сприяють створенню і покращенню мікроклімату в агроландшафтах: зниження швидкості вітру та інтенсивності вітрової ерозії влітку, що запобігає видуванню верхнього найродючішого шару ґрунту; снігозатримання і зменшення поверхневого стоку як талої, так і дощової води, що сприяє збереженню запасів вологи в ґрунті й також перешкоджає водній ерозії. Наявні в Лісостеповій зоні України захисні лісові насадження переважно утворені із робінії звичайної (Robinia pseudoacacia), дуба звичайного (Quercus robur L.), ясена звичайного (Fraxinus excelsior L.), тополі канадської (Populus canadensis Moench.) і тополі чорної (Populus nigra L.), клену гостролистого (Acer platanoides L.) і явора (Acer pseudoplatanus L.). Зроблено висновок, що сьогодні Лісостеп України характеризується стрімкою втратою захисних лісових насаджень через пожежі та воєнні дії. За 11 місяців війни з рф зафіксовано 425 випадків загорань у ЗЛН на загальній площі 754 га в окупованих Запорізькій та 287 га в Херсонській областях. Це втричі більше, ніж було за аналогічний період 2021 року, а середня площа однієї пожежі зросла в 16 разів. Пожежам у Лісостепу властиве поняття тимчасової стерилізації ґрунту при горінні сухостою, унаслідок чого виникає загибель червів, комах і мікроорганізмів на цих ділянках. У післявоєнний період розвиток лісової галузі потребує наукового забезпечення реалізації державної політики щодо запровадження сталого управління лісами, збільшення лісоресурсного потенціалу, а також лісистості України до оптимального рівня, підвищення ефективності лісогосподарського виробництва шляхом застосування сучасних, науково обґрунтованих методів відновлення та вирощування лісів і раціонального використання лісових ресурсів, збереження лісів від пожеж, самовільних рубок і захисту лісів від шкідників і хвороб.

Представництво об’єктів збереження лісових генетичних ресурсів in situ листяних порід у розрізі типів лісу в умовах Правобережного Лісостепу України

І.С. Нейко — 2023-10-25

У статті проведено аналіз формування та локалізації об’єктів збереження лісових генетичних ресурсів in situ в умовах Правобережного Лісостепу України в розрізі основних типів лісу. Досліджено особливості стану та селекційної структури насаджень лісових генетичних резерватів і плюсових насаджень. За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільша площа лісових генетичних резерватів і плюсових насаджень листяних у межах Правобережного Лісостепу зосереджена у Вінницькій області. У цьому регіоні знаходиться найбільша кількість і найбільші площі зазначених об’єктів. За розподілом лісових генетичних резерватів і плюсових насаджень за типами лісорослинних умов встановлено, що найбільшу їх площу становлять свіжі гуди — 3475,9 га. У цьому типі лісорослинних умов зосереджено найбільшу кількість об’єктів — 92 (78,0%). У Розточ-Опільському районі лісотипологічної області сирого груду найбільша площа генетичних резерватів зосереджена у свіжій грабовій бучині — 842,3 га. В умовах Подільського сектору Полісько-Прикарпатського району вологих грабових дібров лісотипологічної області вологого груду 3d розташовано 44 генетичні резервати. Найбільші площі насаджень представляють свіжу букову діброву — 234,0 га. У Подільському та Правобережному секторах Дніпровського району свіжих грабових дібров зосереджено 40 лісових генетичних резерватів загальною площею 2001 га. Лісові генетичні резервати зосереджені переважно у свіжій грабовій діброві — 1584,6 га (29 одиниць). Представництво об’єктів збереження генофонду лісових деревних порід in situ у розрізі типів лісу є недостатнім і відображає лише 16% усього різноманіття лісових екосистем у межах Розточ-Опільського району та 21–24% Полісько-Прикарпатського Дніпровського районів. Це вимагає запровадження заходів щодо додаткового створення лісових генетичних резерватів в інших типах лісу із метою якнайширшого представництва екосистемного різноманіття лісових ландшафтів регіону